Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 203/4195/20
провадження № 61-17958св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Житлово-будівельний кооператив № 83 "Таксист", Центральний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро),
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Нугаєва Оксана Миколаївна,
особи, які звернулися з апеляційною скаргою: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 83 "Таксист" (далі - ЖБК № 83 "Таксист"), Центрального районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Нугаєва О. М., про встановлення факту проживання однією сім`єю, встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, з яким ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з грудня 2008 року до моменту його смерті без реєстрації шлюбу. Спадкодавцем за життя не було складено заповіт та інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4 відсутні.
Позивач звернулась до Центрального районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) із заявою про видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_4, проте у видачі свідоцтва їй було відмовлено.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила: встановити факт її постійного проживання разом з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1,
з грудня 2008 року до моменту смерті останнього; визнати поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та надати їй додатковий строк для прийняття спадщини; зобов`язати Центральний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) видати їй дублікат свідоцтва про смерть ОСОБА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2021 року (в складі судді Єдаменка С. В.) позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з грудня 2008 року до
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надано ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини підтверджено показаннями позивача та свідків. Вирішення позовних вимог щодо встановлення факту спільного проживання позивача з ОСОБА_4 та, як наслідок, права на спадкування після його смерті, безпосередньо створює для ЖБК № 83 "Таксист" юридичні наслідки, тому останній правильно визначений відповідачем у справі. Суд першої інстанції дійшов висновку про поважність пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вона зможе реалізувати своє право лише після набрання чинності рішенням суду, яким буде становлено факт її спільного проживання зі спадкодавцем. Вимоги про зобов`язання Центрального районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) видати повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_4 заявлено передчасно.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір по 1 261,20 грн на кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що справу було розглянуто без залучення до участі у справі всіх заінтересованих осіб, зокрема
ОСОБА_2, ОСОБА_3, які вважають себе спадкоємцями
ОСОБА_4 . Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду. Оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, а суд першої інстанції дане питання не вирішив, то в задоволенні позову необхідно відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц; Верховного Суду: від 11 липня 2018 року у справі
№ 911/2635/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 705/2-1281/2010,
від 16 жовтня 2019 року у справі № 638/21181/15-ц, від 20 листопада
2019 року у справі № 0917/443/2012, від 27 листопада 2019 року у справі
№ 2-4392/09, від 11 грудня 2019 року у справі № 1715/2798/12, від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08, від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17, від 11 серпня 2020 року у справі № 662/999/16-а, від 27 травня 2021 року
у справі № 552/196/20, від 28 липня 2021 року у справі № 2-95/12,
від 23 вересня 2021 року у справі № 175/4190/20; ухвалі Верховного Суду
від 24 липня 2019 року у справі № 320/915/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 сплатили судовий збір за подання апеляційної скарги у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір". До апеляційної скарги додано копію паспорту ОСОБА_3, в який не було вклеєно фотографію останньою по досягненню нею 45 років. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не подали до суду доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
Подані до матеріалів справи докази не підтверджують право ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на спадщину, тобто вказані особи не довели свого права на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, яким їхні права не були порушені. Апеляційний суд зобов`язаний був закрити апеляційне провадження.
Суд апеляційної інстанції помилково взяв до уваги наявність судової справи про встановлення факту батьківства спадкодавця щодо ОСОБА_2, оскільки позовну заяву останнього залишено без розгляду. Суд першої інстанції правильно вирішив заявлений у справі спір відповідно до визначеного позивачем складу учасників судового процесу. Рішення місцевого суду не впливає на права та обов`язки ОСОБА_2
і ОСОБА_3 .
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просили постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Вказували, що безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 довели належними та допустимими доказами, що заявлений у справі спір впливає на їхні спадкові права та інтереси, тому позивач зобов`язана була залучити їх відповідачами, проте таких дій не вчинила, що і є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції у порушення вимог закону не витребував спадкову справу та не перевірив наявність інших спадкоємців майна ОСОБА_4 . В проваджені судів знаходяться інші справи, в яких вирішується питання щодо спадкових прав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт спільного проживання позивача разом зі спадкодавцем. Позивачем було заявлено три немайнових вимоги, дві з яких були задоволені місцевим судом та, відповідно, були оскаржені до суду апеляційної інстанції, тому
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 правильно сплатили судовий збір, тобто
150 % ставки, виходячи з розміру судового збору за дві немайнові вимоги.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга до Верховного Суду подана ОСОБА_1 01 листопада 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 за місцем свого постійного проживання у квартирі
АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається, зокрема,
з квартири АДРЕСА_1 .
Встановлено, що ОСОБА_4 за життя не складав заповіту.
Допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказували, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 поводились як чоловік та дружина, вели спільне господарство та мали спільний побут.
Апеляційний суд встановив, що лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4 отримала ОСОБА_3 . Похованням померлого ОСОБА_4 також займалась ОСОБА_3 .
В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду перебуває цивільна справа № 199/4576/21 за позовом ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, а саме, що померлий ОСОБА_4 є його батьком.
Крім того, ОСОБА_3 2021 року також звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 до його смерті однією сім`єю (справа № 199/4577/21).
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу
Нугаєва О. М. відкрила спадкову справу після смерті ОСОБА_4 . Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що цивільний спір може
бути вирішений лише між належними суб`єктами цивільних правовідносин. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є учасником спірних правовідносин, оскільки вважають себе спадкоємцями ОСОБА_4, проте їх до участі у справі у встановленому порядку залучено не було, а рішенням місцевого суду вирішено питання про їхні права та обов`язки щодо спадкового майна, тому зазначене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом
(стаття 1217 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Разом із тим, частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі
у справі як співвідповідачів відповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені
у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня
2021 року у справі № 677/1893/18.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вказували, що вони є спадкоємцями майна ОСОБА_4 першої черги, підтвердження чого міститься у спадковій справі, проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та займалися похованням останнього, на підтвердження вказаних обставин надали відповідні докази. Зазначали, що місцевий суд не витребував матеріали спадкової справи, тому не встановив коло всіх спадкоємців, що є його обов`язком.
Апеляційний суд встановив, що лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4 отримала ОСОБА_3 . Похованням померлого ОСОБА_4 також займалась ОСОБА_3 .
В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду перебуває цивільна справа № 199/4576/21 за позовом ОСОБА_2 про встановлення батьківства, а саме, що померлий ОСОБА_4 є його батьком.
Крім того, ОСОБА_3 2021 року також звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 до його смерті однією сім`єю (справа № 199/4577/21).