Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 686/5244/21
провадження № 61-14316св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна,
третя особа - Державна казначейська служба України
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2021 року у складі судді Павловської А. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна, у якому у якості представника відповідача вказував Офіс Генерального прокурора та просив стягнути з держави Україна на свою користь 23 000 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 16 лютого 2021 року по 01 березня 2021 року.
Позов мотивовано тим, що під час тривалого очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки позивачу завдано моральної шкоди, яка проявилася у моральних стражданнях та переживаннях, які він поніс, розчаруванні в системі органів державної влади держави Україна. Додаткове психологічне напруження виникло внаслідок правової невизначеності, яке викликало у позивача почуття душевного болю.
Внаслідок невиконання рішення судів порушено його право на конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади в частині правомірності та добросовісності, право приватної власності на паспортну книжечку, право правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, що були понесені на відновлення порушених прав, право на справедливий суд, право на судовий захист, адже виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист.
Розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_1 оцінив у розмірі 23 000 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 23 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 1000 грн компенсації моральної шкоди.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь моральну шкоду у розмірі 1000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №686/8422/20 за участю цих же сторін, що набрало законної сили має преюдиційне значення у цій справі. Вказаним рішенням встановлено, що внаслідок бездіяльності посадової особи управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області позивачу завдано моральних страждань та стягнуто компенсацію моральної шкоди станом на 23 квітня 2020 року.
Невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11, яке набрало законної сили та яким зобов`язано Хмельницький міський відділ УМВСУ в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1, який йому видати на руки, триває.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в період з 15 лютого 2021 року по 01 березня 2021 року зазнав моральних страждань з огляду на необхідність докладання додаткових зусиль та часу для організації свого життя, а отже наявні підстави для стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 1000 грн.
У стягненні іншої частини заявлених позивачем до стягнення суми суд першої інстанції відмовив, посилаючись на визначення цієї суми у надмірному розмірі, який не відповідає характеру і ступеню страждань позивача.
Суд також відмовив у задоволенні позовних вимог, які стосуються відшкодування моральної шкоди за відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення адміністративного суду, оскільки в разі незгоди з такими судовими рішеннями позивач має право на їх оскарження в апеляційному і касаційному порядку, а не на стягнення за них моральної шкоди.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2021 року стягнуто з Держави Україна 10 грн судового збору в дохід держави.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 червня 2021 року залишено без задоволення.
Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Офісу Генерального прокурора на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2021 року задоволено.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2021 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди незаконністю дій чи бездіяльністю Хмельницького окружного адміністративного суду, що не пов`язані із здійсненням правосуддя, наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю та наслідками, зазначеними ним у позові, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з держави Україна моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 16 лютого 2021 року по 01 березня 2021 року .
Суд першої інстанції при постановленні судового рішення в порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства вийшов за межі позовних вимог, адже предметом позову, що визначений позивачем, є стягнення з держави Україна моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 саме у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 16 лютого 2021 року по 01 березня 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, уякій, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували встановленого факту невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11 та наявність моральних страждань, встановлених судами у справі № 686/8422/20. Обставини, установлені цим судовим рішенням щодо наявності моральних страждань мають преюдиційне значення для даної справи, і виключають підстави для надання спірним правовідносинам повторної правової оцінки судом.
Заявник посилається на те, що моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завдані такої шкоди. Проте у справі не надано доказів, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №2270/14181/11 виконане, а суд не з`ясував чим спростовує відповідач факт завдання позивачу моральної шкоди.
Можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено певною нормою закону, а від порушення цивільного права особи. Право на стягнення моральної шкоди, завданої правопорушенням є абсолютним. Позивач не повинен доводити вину відповідача у своїх душевних стражданнях внаслідок порушення своїх прав як підставу для стягнення моральної шкоди, оскільки Верховний Суд керується презумпцією вини правопорушника (відповідача) у такого виду деліктах. Тобто саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини в тому, що внаслідок порушення ним прав позивача, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.
Підставою касаційного оскарження рішення зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17та постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 641/2476/17 (провадження № 61-496св18), від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16 (провадження № 61-14157св18), від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16 (провадження № 61-2986св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16 (провадження № 61-203св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 638/1892/16 (провадження № 61-41040св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14 (провадження № 61-18697св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 607/14606/17 (провадження № 61-46983св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 638/17403/15-ц (провадження № 61-31477св18), від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19), від 11 вересня 2019 року у справі № 461/4824/17 (провадження № 61-38622св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 646/1591/18 (провадження № 61-10065ск19), від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 (провадження № К/9901/37372/18), від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 (провадження № К/9901/17533/18), від 25 березня 2020 року у справі № 554/49/18 (провадження № 61-39478св18).
За доводами касаційної скарги саме із зазначеної у наведених постановах сталої і правильної практики мали виходити суди під час вирішення даного спору.
Проте існує й інша, неправильна практика Верховного Суду щодо відшкодування моральної шкоди та застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 ЦК України.
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду не відступав від висновків Верховного Суду у справі 686/20012/18, а фактично приймав незаконні рішення, які цьому висновку та сформованій практиці суперечать.
З огляду на необхідність встановити правову визначеність у правових висновках щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та враховуючи, що справа містить виключну правову проблему, ОСОБА_1, у тексті касаційної скарги просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Також у касаційній скарзі заявник посилався на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (провадження № 12-22гс18), від 16 травня 2018 року № 910/5394/15-г (провадження № 12-41гс18), від 19 червня 2018 року № 922/2383/16 (провадження № 12-16гс18), від 12 грудня 2018 року № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц (провадження № 14-285цс18), від 19 травня 2020 року у справі 910/719/19 (провадження № 12-18гс20), від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21), від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Офісу Генерального прокурора на касаційну скаргу ОСОБА_1, який залишено судом без розгляд, а отже такий до уваги не приймається.
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, у справі № 2270/14181/11 зобов`язано Хмельницький міський відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1, який видати йому на руки.
У задоволенні вимог позову в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у адміністративній справі № 2270/14181/11 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області, Управління державного казначейства України у м. Хмельницькому заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2020 року про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до статті 382 КАС України, повернуто заявнику без розгляду.
ОСОБА_1, посилаючись на те, що невиконанням рішення суду у формі активної незаконної бездіяльності, незаконними діями та рішеннями і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 16 листопада 2021 року до 01 березня 2021 року йому завдано моральної шкоди, звернувся до суду з позовом. При цьому, відповідач зазначив державу Україна у якості відповідача, а представником - Офіс Генерального прокурора.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;