Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 686/345/21
провадження № 61-18220св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Вищої ради правосуддя,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2021 року у складі судді Шевчик О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна, у якому у якості представника відповідача за пред`явленими вимогами вказав Вищу раду правосуддя, та просив стягнути з держави Україна на його користь 5 000 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконним рішенням судді Хмельницького міськрайонного суду Трембача О. Л. у справі № 686/22551/15-п.
Позов мотивовано тим, що 11 квітня 2016 року суддя Хмельницького міськрайонного суду Трембач О. Л. прийняв незаконне рішення, яким матеріали адміністративного провадження відносно нього ( ОСОБА_1 ) за частиною першою статті 185-3 КУпАП направив керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для прийняття рішення, оскільки в діях позивача вбачалися ознаки кримінального правопорушення.
Таким чином суддя Трембач О. Л. не вирішив справу по суті в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення та не звернув увагу, на відсутність взагалі події адміністративного правопорушення.
Внаслідок протиправних дій судді Трембача О. Л. порушено право позивача на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників органів державної влади, в тому числі судді, конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади, обмежено його конституційне право на свободу пересування, крім того, порушено право на його честь і гідність.
Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з вказаним рішенням суду у нього виникли негативні переживання, почуття тривоги, душевного болю, відчуття образи та приниженої гідності.
Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 оцінив у розмірі 5 000 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок прийняття суддею Хмельницького міськрайонного суду Трембачем О. Л. процесуального рішення у справі щодо направлення матеріалів адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 185-3 КУпАП керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для прийняття рішення, а також незаконності дій (рішень) судді, що не пов`язані із здійсненням правосуддя, наявності причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (рішенням) та наслідками, зазначеними у позові, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з держави Україна моральної шкоди, завданої незаконним рішенням судді у справі № 686/22551/15-п.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, уякій, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що адміністративна справа № 686/22551/15-п, порушена у відношенні позивача не розглянута та не закрита. Суд під час розгляду справи мав безпосередньо дослідити докази у справі та надати їм оцінку.
Судами не враховано правових висновків щодо застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17, постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16 (провадження № 61-2986св18), від 23 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19) від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14 (провадження № 61-18697св18).
З огляду на необхідність встановити правову визначеність у правових висновках щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та враховуючи, що справа містить виключну правову проблему, ОСОБА_1, у тексті касаційної скарги просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Також у касаційній скарзі заявник посилався на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (провадження № 12-22гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г (провадження № 12-41гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (провадження № 12-103гс18), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16 (провадження № 12-16гс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц (провадження № 14-285цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 61-18697св18), від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20), від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Вищої ради правосуддя на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 11 квітня 2016 року у складі судді Трембача О. Л. матеріали адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 185-3 КУпАП направлено керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для прийняття рішення, оскільки в діях ОСОБА_1 вбачався склад кримінального правопорушення.
ОСОБА_1 подав до суду позов, в якому посилався на те, що суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Трембач О. Л. 11 квітня 2016 року прийняв незаконне рішення про направлення матеріалів адміністративного провадження відносно нього за частиною першою статті 185-3 КУпАП керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для прийняття відповідно рішення, чим завдав йому моральну шкоду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
У той же час частиною шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.