Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 686/25893/20
провадження № 61-18640св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Новатор",
розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Новатор" (далі - ДП "Новатор"; підприємство) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2020 року у справі № 686/779/20 з 01 жовтня 2019 року її поновлено на посаді начальника відділу праці. Підставою для цього стало визнання незаконним та скасування наказу ДП "Новатор" від 30 вересня 2019 року № 988-ВК "Про переведення".
Наказом ДП "Новатор" від 16 вересня 2020 року № 340 її поновлено на роботі, відповідний запис вчинено в трудовій книжці. Однак негайне добровільне виконання рішення не відбулось.
16 вересня 2020 року її не було допущено до робочого місця через прохідну ДП "Новатор", куди вона з`явилась 16 вересня 2020 року о 8:00 год.
Вона вживала заходів до примусового виконання рішення від 15 вересня 2020 року.
Отримавши 28 вересня 2020 року виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду від 15 вересня 2020 року у справі № 686/779/20, 29 вересня 2020 року вона подала до Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому заяву про прийняття до примусового виконання цього виконавчого листа.
30 вересня 2020 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 63163658 та надано ДП "Новатор" три робочих дні для виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Не зважаючи на це, 29 вересня 2020 року відповідач направив їй лист № 041/3258 засобами поштового зв`язку, зі змісту якого вона дізналась, що її поновлено на роботі з 16 вересня 2020 року за наказом директора підприємства від 16 вересня 2020 року № 340 та звільнено у зв`язку із прогулами на підставі наказу від 25 вересня 2020 року.
Вона не була ознайомлена з наказом про поновлення на роботі. Крім того, їй не визначено робоче місце, не ознайомлено з посадовою інструкцією, не проведено інструктаж з охорони праці, не доведено до відома графік роботи.
22 вересня 2020 року о 14 год 32 хв. в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" (журнал єдиного обліку) Південно-Західного відділення поліції Хмельницького відділу ГУ НП в Хмельницькій області зареєстровано її повідомлення за № 14580 по факту вчинення неправомірних дій керівництва відповідача щодо неї, а саме щодо вчинення ОСОБА_2, директором ДП "Новатор", діяння, що містить ознаки складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України, тобто умисне невиконання судового рішення.
Наказ підприємства від 16 вересня 2020 року № 340 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" є таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки її поновлено на роботі, а не на посаді начальника відділу праці ДП "Новатор" поза штатом, не визначено за графіком роботи обідньої перерви, не визначено розмір посадового окладу.
Належним чином поновленим працівник вважається з моменту ознайомлення його з наказом, внесення записів у трудову книжку та фактичного допуску до роботи, чого відповідачем не було виконано.
Тому підстави для її звільнення за прогули відсутні.
З наказом відповідача від 25 вересня 2020 року № 831 вона також не була своєчасно ознайомлена, а лише 06 жовтня 2020 року, тоді як запис у трудовій книжці про звільнення було внесено 06 жовтня 2020 року одночасно із записом про поновлення на роботі відповідно до наказу від 16 вересня 2020 року № 340.
Одночасно з поновленням на роботі повинно бути вирішено питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Період вимушеного прогулу становить 207 робочих днів.
У зв`язку з цим позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Новатор" "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" № 340 від 16 вересня 2020 року щодо поновлення її на роботі (у зв`язку із відсутністю відділу праці та посади його керівника в організаційній структурі підприємства та в штатному розкладі) поза штатом;
- визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Новатор" "Про звільнення ОСОБА_1 за прогули" від 25 вересня 2020 року № 831-ВПРП щодо звільнення її з посади начальника відділу праці (поза штатом) за прогули без поважних причин за пунктом 4 статті 40 КЗпП України;
- поновити її на посаді начальника відділу праці ДП "Новатор" з 16 вересня 2020 року;
- стягнути з відповідача середній заробіток за період вимушеного прогулу з 15 вересня 2020 року до 16 липня 2021 року у розмірі 92 994,30 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ ДП "Новатор" "Про звільнення ОСОБА_1 за прогули" від 25 вересня 2020 року № 831-ВПРП (пункт 4 статті 40 КЗпП України).
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу праці ДП "Новатор".
Стягнуто з ДП "Новатор" на користь ОСОБА_1 середній розмір заробітної плати з усіма нарахуваннями за період із 16 вересня 2020 року до 16 липня 2021 року у сумі 92 994,30 грн (сума визначена без відрахування податків і зборів, які підлягають відрахуванню під час фактичної виплати).
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Стягнуто з ДП "Новатор" на користь держави судовий збір у розмірі 3 178,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не довів до відома позивачку про її поновлення на роботі з 16 вересня 2020 року, зокрема, не ознайомив із наказом про поновлення на роботі, не здійснив фактичний допуск до робочого місця, не вніс відповідний запис до трудової книжки, звільнення з підстав вчинення прогулу з 16 вересня 2020 року до 24 вересня 2020 року є нзаконним, а тому позивачка підлягає поновленню на роботі, що є підставою для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
23 червня 2021 року позивачці виплачено середній заробіток за період із 28 вересня 2020 року до 26 травня 2021 року в розмірі 65 991,98 грн (всього нараховано 81 977,61 грн, ПДФО 14 755,97 грн, військовий податок 1 229,66 грн) та грошову компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 21 календарний день у розмірі 12 667,84 грн у порядку статті 117 КЗпП України.
Позивачка просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 16 вересня 2020 року до 16 липня 2021 року у розмірі 92 994,30 грн, що є добутком 207 днів прострочки на середньоденну заробітну плату 845,13 грн (14330,99+16938,86) за мінусом нарахованих виплат відповідачем в порядку статті 117 КЗпП України в розмірі 81 977,61 грн. Розрахунок, наведений позивачкою, виходячи з встановленого та доведеного в наказі графіка 5-ти денного робочого тижня, є таким, що заслуговує на увагу та приймається судом. Аргументи представника відповідача, що за час відсутності ОСОБА_1 на роботі було встановлено скорочений робочий тиждень, суд не прийняв до уваги, оскільки вказані умови праці не були доведені до відома позивачки.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року доповнено резолютивну частину рішення від 16 липня 2021 року реченням наступного змісту "в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу ДП "Новатор" "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" № 340 від 16.09.2020 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі (у зв`язку із відсутністю відділу праці та посади його керівника в організаційній структурі підприємства та в штатному розкладі) поза штатом відмовити".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ДП "Новатор" задоволено частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року змінено в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу і судового збору.
Стягнуто з ДП "Новатор" на користь ОСОБА_1 8 341,44 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з ДП "Новатор" на користь держави 1 681,60 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП "Новатор" 1 072,65 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про незаконність звільнення позивачки, що є підставою для визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Разом з тим суд апеляційної інстанції визнав помилковими розрахунки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що при обчисленні цих сум за основу належало брати триденний робочий тиждень, а не п`ятиденний, як про це зазначив місцевий суд. Наказами директора ДП "Новатор" з метою забезпечення охорони праці і здоров`я працівників та запобігання виникненню та поширенню масових інфекційних захворювань та з метою оптимізації витрат на оплату праці на підприємстві у 2020-2021 роках встановлені триденні робочі тижні (а. с. 90-101). За період із 16 вересня 2020 року до 16 липня 2021 року позивачці виплачено 65 991,98 грн + 9 406,00 грн, а тому з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 8 341,44 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У зв`язку з цим зміні підлягає і розмір судового збору.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У листопаді 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм маетріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду у частині зміни розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору, залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:
- при зменшенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд послався на накази директора ДП "Новатор", прийняті з метою забезпечення охорони праці і здоров`я працівників та запобігання виникненню та поширенню масових інфекційних захворювань та з метою оптимізації витрат на оплату праці на підприємстві у 2020-2021 роках, якими встановлені триденні робочі тижні. Разом з тим суд апеляційної інстанції не врахував, що умови праці, за яких установлено триденний робочий тиждень, не були доведені до її відома. Накази про її поновлення також не містять вказівки про зміну тривалості робочого тижня;
- про зміну істотних умов праці - зміну тривалості робочого тижня вона не була повідомлена не пізніше ніж за два місяці;
- законом не передбачено можливості зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за певних обставин;
- оскільки відповідачем виплата середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу проводилась поетапно за декількома рішеннями судів, кожна попередньо сплачена сума мала б бути врахована при визначенні наступного платежу, чого очевидно не було зроблено відповідачем. З цих підстав розмір середнього заробітку не мав бути зменшений апеляційним судом, а навпаки мав бути перерахований на вказаний показник.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з вирішенням апеляційним судом позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та питання про розподіл судових витрат, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України постанова апеляційного суду в іншій частині касаційному перегляду не підлягає.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та клопотання про закриття касаційного провадження
У січні 2022 року до Верховного Суду від ДП "Новатор" надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин. Апелційний суд правильно обчислив середній заробіток за час вимушеного прогулу, вирахувавши з нього виплачені позивачці суми, а також урахувавши зміну тривалості робого тижня з п`ятиденного на триденний. Постанови суду касаційної інстанції, на які посилається позивачка у касаційній скарзі, прийняті у справах, у яких відрізняються за суб`єктним складом та обставинами справи. Представник підприємства вважає дану справу малозначною (предмет позову - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 92 994,30 грн), що є підставою для закриття касаційного провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 607/83/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16, від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 17 березня 2020 року у справі № 569/6583/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц, від 01 лютого 2018 року у справі № 757/25503/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 243/10392/16-ц.