ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 804/2529/16
адміністративне провадження № К/9901/46423/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року (головуючий суддя Турова О.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року (колегія суддів у складі: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю, Семененка Я.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДніпроАЗОТ» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису,-
В С Т А Н О В И В:
В травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" (далі - ПАТ "ДніпроАЗОТ", Товариство) звернулось до суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 04.11.2015 № 4-5086-9-3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Товариством не допускались порушення природоохоронного законодавства, вказані в ньому, а державним інспекторам в період проведення перевірки надана у повному обсязі вся запитувана ними інформація. Крім того, в багатьох пунктах оскаржуваного припису не конкретизовано сутність порушень, вчинених позивачем та містяться лише посилання на загальні норми, які ПАТ «ДніпроАЗОТ» має дотримуватися повсякчасно протягом всієї своєї господарської діяльності.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2016 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 04.11.2015 № 4-5086-9-3 в частині вимог, зазначених у пунктах №№ 2, 3, 12, 16, 24, 25, 27, 28.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року скасовано і ухвалено нову постанову про задоволення адміністративного позову частково.
Визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 04.11.2015 № 4-5086-9-3 в частині вимог, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 5, 7, 9, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 24, 25, 27, 28.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу, зокрема, обґрунтовано тим, що суди при ухваленні рішення дійшли хибних висновків про наявність підстав для скасування в частині оскаржуваного припису.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши спірні правовідносини в межах касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції установлено, що у період з 12.10.2015 по 30.10.2015 співробітниками Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області проведено перевірку ПАТ «ДніпроАЗОТ» дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено відповідний акт.
З метою усунення порушень, виявлених вказаною перевіркою, Інспекцією винесено Товариству припис від 04.11.2015 № 4-5086-9-3, відповідно до якого позивача зобов`язано:
- п.1 надати до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області інформацію, яка на час перевірки не була представлена. Термін виконання до 16.11.2015;
- п.2 користування земельними ділянками здійснювати за наявності правовстановлюючих документів. Термін виконання постійно;
- п.3 укласти договір оренди земельної ділянки бази механізації АТЦ (незавершений будівництвом об`єкт). Термін виконання до 01.02.2016;
- п.4 відкоригувати матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викиду з урахуванням неврахованих джерел утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виявлених при перевірці. Термін виконання до 01.02.2016;
- п.5 діяльність підприємства, пов`язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Термін виконання постійно;
- п.6 усунути порушення правил технічної експлуатації установок очистки газу, виявлених під час перевірки. Термін виконання до 16.11.2015;
- п.7 дотримуватися правил експлуатації ГОУ. Термін виконання постійно;
- п.8 привести технічні паспорти на 25 установок очистки газів у відповідність вимогам «Правил технічної експлуатації установок очистки газу», затверджених наказом Міністерства ОНПС України №52 від 06.02.2009, зареєстрованих в Мін`юсті України 13.04.2009 за №327/16343 та зареєструвати в Держекоінспекції. Термін виконання до 01.02.2016;
- п.9 завести та заповнювати «Журнал обліку робочого часу пилогазоочисних установок» в цеху товарів народного споживання. Термін виконання до 15.11.2015;
- п.10 розробити технічні паспорти на ПГОУ за джерелом викидів №№ 111, 117, 126, 143, 144, 157, 167, 168, 169, 172, 173, 174, 175, 195, 207, 226, 236, 283, 284, 285 та зареєструвати в Держекоінспекці. Термін виконання до 01.02.2016;
- п.11 здійснювати перевірку на відповідність фактичних параметрів роботи ПГОУ проектним показникам за ДВ №№ 111, 117, 126, 143, 144, 157, 167, 168, 169, 172, 173, 174, 175, 195, 207, 226, 236, 283, 284, 285. Термін виконання один раз на рік;
- п.12 акти проведення перевірки технічного стану установок очистки газу за джерелами викидів оформлювати відповідно вимогам додатку №5 «Правил технічної експлуатації установок очистки газу». Термін виконання постійно;
- п.13 статистичну звітність по формі 2-ТП-повітря складати відповідно з вимогами чинного законодавства. Термін виконання постійно;
- п.14 ліквідувати негерметичність на повітроводі джерела викиду №238 цеху соди каустичної відділення збірних лугів. Термін виконання до 16.11.2015;
- п.15 відкоригувати матеріали інвентаризації джерел утворення відходів, з урахуванням неврахованих джерел утворення відходів, виявлених під час перевірки. Термін виконання до 01.02.2016;
- п.16 діяльність, пов`язану з утворенням та розміщенням відходів, здійснювати за наявності дозволу на здійснення операції у сфері походження з відходами. Термін виконання постійно;
- п.17 розробити реєстрові карти ОУВ на виявлені види відходів під час перевірки, які відсутні в матеріалах інвентаризації. Термін виконання до 01.02.2016;
- п.18 систематично вести первинний облік кількості відходів, що утворюються за встановленою формою №1-ВТ по промасленому ганчір`ю в цехах підприємства цеху соди каустичної, ТЕЦ, цеху переробки аміаку. Термін виконання постійно;
- п.19 ліквідувати змішування відходів, виявлених під час планової перевірки. Термін виконання до 12.11.2015;
- п.20 здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання відходів. Термін виконання постійно;
- п.21 вирішити питання утилізації накопичених відходів ТДІ та ТДА. Термін виконання до 01.02.2016;
- п.22 розробити проект встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг по об`єктам ДОК «АІСТ» та ЛОК «ХМІК». Термін виконання до 01.03.2016;
- п.23 розробити комплекс заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу на стан ґрунтових вод цехів підприємства Карбамід-1, Карбамід-2 і б. Розсоловата. Термін виконання до 01.03.2016;
- п.24 забезпечити виконання природоохоронних заходів в установлені терміни. Про виконання природоохоронних заходів, запланованих на 2015 рік, проінформувати Держекоінспецію. Термін виконання до 10.01.2016;
- п.25 при включенні в роботу котлоагрегату БКЗ-220-100Ф ст.№2 провести інструментально-лабораторний контроль вмісту забруднюючих речовин в промислових викидах в присутності представників Держекоінспекції у Дніпропетровській області. Термін виконання при включенні в роботу;
- п.26 визначення концентрації речовин у вигляді суспендованих твердих частинок (пилу) до газоочисного обладнання проводити відповідно до вимог нормативної документації (санітарна лабораторія, лабораторія ТЕЦ). Термін виконання до 15.12.2015;
- п.27 атестувати лабораторію цеху рідкого хлору та соляної кислоти на право проведення визначення концентрації хлористого водню та хлору в промислових викидах до газоочисного обладнання на відповідні методики виконання вимірювань. Термін виконання до 01.03.2016;
- п.28 дотримуватися вимог природоохоронного законодавства України при здійснені діяльності підприємства. Термін виконання постійно.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що порушення пунктів 2,3,12,16,24,25,27,28 спірного припису не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, відтак підлягають скасуванню
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 04.11.2015 № 4-5086-9-3 в частині вимог, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 5, 7, 9, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 24, 25, 27, 28 підлягає скасуванню, як такий, що не відповідає вимогам Закону.
Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 №429 затверджено Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 429).
Згідно з п.1 даного Положення № 429 (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.
Відповідно до п.6.4 Положення № 429 Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов`язкові для виконання приписи, розпорядження.
Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) закріплені положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877).
Положеннями статті 1 Закону № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
У частині 1 статті 8 указаного Закону наведені повноваження органу державного нагляду (контролю), згідно з якою орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю), має право:
вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;
вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);
відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;
надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;
накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.
Зі змісту статті 7 Закону № 877 убачається, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається суб`єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником. Розпорядження може передбачати застосування до суб`єкта господарювання санкцій, передбачених законом.
Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб`єкта господарювання, а також прізвище, ім`я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім`я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.
Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.
Отже, за змістом зазначених норм слідує, що за результатами перевірки контролюючим органом окрім акту перевірки складається припис, який є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб`єктом господарювання норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень.
Так, Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області проведено перевірку, за результатами якої складено спірний припис.
Що стосується оскаржуваного припису, Верховний Суд виходить з такого.
Стосовно пункту 1 спірного припису.
Судом апеляційної інстанції установлено, що пунктом 1 припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» вимагалося у термін до 16.11.2015 надати до Інспекції інформацію, яка на час перевірки не була представлена в порушення ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Так, правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 № 1264-XII (далі - Закон № 1264).
Статтею 20-2 Закону № 1264 та статтею 8 Закону № 877, серед іншого, закріплено Повноваження (компетенцію) органу Держекоінспекції на отримання документів, матеріалів, відомостей з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю).
В свою чергу, положеннями статті 11 Закону № 877 закріплено обов`язок суб`єкта господарювання, зокрема, надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, встановила наявність у акті перевірки відомостей про ухвалу слідчого судді Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 19.10.2015 та вручення Товариству запиту від 23.10.2015 № 4-4888-9-3 про надання інформації.
Однак, колегія суддів не знайшла в матеріалах справи підтвердження зазначених обставин, у тому числі і доказів, які би свідчили про отримання позивачем запиту від 23.10.2015 № 4-4888-9-3.
Оцінуючи вказаний факт, колегія дійшла слушних висновків про невідповідність пункту 1 припису вимогам чинного законодавства з огляду на відсутність визначення тієї інформації, яку не надано Інспекції під час перевірки і яку, відповідно, має надати Товариство, а також відсутність у даному випадку порушення суб`єктом господарювання конкретної норми законодавства про охорону навколишнього природного середовища, яке невиконання суб`єктом господарювання обов`язку з ненадання документів не становить.
Отже, підстав для скасування таких висновків колегія суддів касаційної інстанції не вбачає.
Стосовно пунктів 2 та 3 спірного припису.
Так, нормами статті 3 Закону № 1264 закріплено основні принципи охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Судом установлено, що, що термін дії договору на оренду землі бази механізації АТЦ (незавершений будівництвом об`єкт) № 11992 від 01.11.2011 закінчився, тобто на час проведення перевірки користування земельною ділянкою бази механізації АТЦ здійснюється Товариством без правовстанововлюючих документів.
Однак суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження перевіряти наявність чи відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, оскільки такими повноваженнями наділена саме Державна інспекція сільського господарства України з огляду на наступне.
За змістом Положення Про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003 № 962-ІV, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-ІУ, Державна інспекція сільського господарства України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Разом з цим, відповідно положень ст.20-2 Закону № 1264 до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про використання та охорону земель.
У формі уніфікованого акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, затвердженій наказом Мінекології та природних ресурсів України № 483 від 02.10.2012, у табличці (пункт 4.1), серед іншого, наведено таке питання, яке підлягає обов`язковій перевірці в галузі охорони земельних ресурсів, як наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку.
Проте, на думку колегії суддів апеляційного суду, наведені норми щодо права перевірити наявність правовстановлюючих документів на землю не свідчать про наявність у органів Держекоінспекції прав контролюючого органу з цього питання, до кола яких у т. ч. входять повноваження щодо застосування до суб`єкта господарювання відповідальності у разі виявлення відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки.
Правову норму, яка би свідчила про наявність у органів Держекоінспекції повноважень контролюючого органу з притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, у разі відсутності правовстановлюючих документів на землю, відповідачем не наведено.
Крім того, судом вказувалось, що пункти 2 і 3 припису не відповідають вимогам припису як розпорядчого документу, встановленим законодавцем, оскільки в них зазначено що має виконуватись Товариством і не зазначені конкретні порушення позивачем норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які мали місце на момент проведення перевірки і у зв`язку з якими від позивача вимагається вчинення зазначених дій, а у пункті 2 ще й не встановлені строки усунення порушення.
Аналізуючи наведене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду попередньої інстанції в тому, що пункти 2 і 3 спірного припису є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Стосовно пункту 5 спірного припису.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря закріплено у Законі України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 № 2707-XII (далі - Закон № 2707-XII).
Положеннями статті 11 указаного Закону передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відображено у Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 № 302 .
Відповідно пункту 2 указаного Порядку, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.
За приписами п.4 вказаного Порядку, для отримання дозволу суб`єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов`язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.
Судом встановлено, що виявлені Інспекцією стаціонарні джерела утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря, невраховані в Інвентаризації, відсутні в Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Крім того, враховано зміст пункту 5 припису, в якому від Товариства фактично вимагається діяльність, пов`язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, постійно здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин.
Тобто вимоги вказаного пункту спрямовані на майбутнє, без зазначення порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, без зазначення певних термінів усунення порушення, як того вимагає чинне законодавство від такого розпорядчого документу як припис.
За таких обставин колегія суддів вважає пункт 5 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Підстави для скасування таких висновків відсутні.
Стосовно пункту 7 спірного припису.
Колегія суддів, надаючи оцінку вказаному пункту припису виходить з того, що даний пункт не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, містить вказівку на дотримання загальних норм чинного законодавства та є декларативним, тобто посилається на загальні норми, яких позивач має дотримуватися повсякчасно протягом всієї своєї господарської діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу, а також всупереч вимогам пункту 4.25 Порядку № 464 пункт 7 припису містить вказівку на його постійне виконання.
Тобто, вимоги вказаного пункту спрямовані на майбутнє, без зазначення порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, без зазначення певних термінів усунення порушення, як того вимагає чинне законодавство від такого розпорядчого документу як припис.
Отже, складаючи вказаний пункт припису, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України.
Відтак підстави вважати пункт 7 спірного припису правомірним та таким, що не підлягає скасуванню відсутні.
Стосовно пункту 11 спірного припису.
Пунктом 2.2 «Правил технічної експлуатації установок очистки газу», затверджених наказом Міністерства ОНПС України №52 від 06.02.2009, зареєстрованих в Мінюсті України 13.04.2009 за №327/16343 (далі - Правила №52) передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний: здійснювати перевірку на відповідність фактичних параметрів роботи ГОУ проектним показникам (далі - ефективність роботи ГОУ) два рази на рік для забруднюючих речовин I-II класів небезпеки, що підлягають очищенню, один раз на рік - для забруднюючих речовин III-IV класів небезпеки, що підлягають очищенню.
Так, відповідно положень пункту 2.2. Правил №52 суб`єкт господарювання зобов`язаний, зокрема, при експлуатації багатоступеневих ГОУ здійснювати перевірку ефективності їх роботи окремо на кожному ступені очистки.
У разі конструктивних особливостей газоходів, які унеможливлюють проведення перевірки ефективності роботи ГОУ на кожному ступені очистки окремо або в цілому на ГОУ шляхом інструментально-лабораторних вимірювань, вимоги щодо визначення ефективності роботи ГОУ встановлюються у кожному конкретному випадку територіальними органами Державної екологічної інспекції.
Відбір проб промислових викидів здійснюється відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства з охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 08.07.98 №100 (далі - Інструкція № 100).
Судом установлено, що вищевказані джерела викидів є агрегатами ЗІЛ-900, які є типовим обладнанням, виготовленими ще у 1971 році і введеними в експлуатацію до вступу в дію Правил № 52.
Відповідно до паспорта агрегата ЗІЛ-900, останній не обладнаний газоходом, а параметри агрегату складають: діаметр - 60 см, довжина - 1 м 60 см, і для досягнення відповідності місця вимірювання, газохід треба приварити до агрегату довжиною 3 м, чого неможливо зробити через особливості конструкції даного обладнання, тобто інструментальний вимір фактичних параметрів роботи ПГОУ ЗІЛ-900 є неможливим, у зв`язку з конструкційними особливостями цього обладнання та з огляду на час його виготовлення.
Крім того, оскаржуваний пункт містить вимоги, які спрямовані на майбутнє, без зазначення конкретного порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, а зазначення у п.11 припису терміну виконання - один раз на рік, хоча і відповідає положенням Правил № 52 (які стосуються обов`язків суб`єкту господарювання), проте суперечить повноваженням органу Держекоінспекції, визначеним у п.4.25 Порядку № 464, в межах яких має діяти відповідач, як суб`єкт владних повноважень.
За таких обставин колегія суддів дійшла законних висновків, що пункт 11 спірного припису є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно пункту 12 спірного припису.
Відповідно до положень пункту 2.2 Правил № 52 суб`єкт господарювання зобов`язаний за результатами огляду складати акт перевірки технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду (утворення),зразок якого наведено у додатку 5.
В свою чергу, у Додатку № 5 Правил № 52 наведено зразок акта перевірки технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду (утворення).