ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 640/18822/19
адміністративне провадження № К/9901/16400/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2020 (головуючий суддя: Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020 (головуючий суддя: Ключкович В.Ю., судді: Пилипенко О.Є., Парінов А.Б.) у справі №640/18822/19 за позовом ОСОБА_1 до Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 інформації у формі довідки щодо стажу його роботи;
зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 інформацію у формі довідки щодо стажу роботи ОСОБА_1 ;
визнати протиправними дії Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України щодо відмови зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 2 роки 4 місяці 18 днів військової служби, 1 рік 10 місяців навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, 7 років стажу роботи в галузі права як судді, якого було обрано на посаду судді вищого спеціалізованого суду за Законом України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-XII);
зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 2 роки 4 місяці 18 днів військової служби, 1 рік 10 місяців навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, 7 років стажу роботи в галузі права як судді, якого було обрано на посаду судді вищого спеціалізованого суду за Законом №2862-XII.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України щодо відмови у наданні ОСОБА_1 інформації у формі довідки щодо стажу його роботи і зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 інформацію у формі довідки щодо стажу роботи ОСОБА_1 та у цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог:
визнано протиправними дії Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України щодо відмови у наданні ОСОБА_1 інформації щодо стажу його роботи на посаді судді;
зобов`язано відповідача надати ОСОБА_1 інформацію щодо стажу його роботи на посаді судді.
В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволені позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просив: скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного від 04.06.2020 року по справі №640/18822/19 в частині залишення без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2020 року щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України щодо відмови зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 2 роки 4 місяці 18 днів військової служби, 1 рік 10 місяців навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, 7 років стажу роботи в галузі права як судді, якого було обрано на посаду судді вищого спеціалізованого суду за Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року; зобов`язання Голову ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 2 роки 4 місяці 18 днів військової служби, 1 рік 10 місяців навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, 7 років стажу роботи в галузі права як судді, якого було обрано на посаду судді вищого спеціалізованого суду за Законом №2862-XII і у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2012 на підставі Постанови Верховної Ради України від 18.09.2012 №5263-VI «Про звільнення суддів», ОСОБА_1 відраховано зі штату Вищого адміністративного суду України у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років та виходом на пенсію державного службовця.
В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйової Л.В. з листом, в якому просив:
- видати довідку про стаж роботи на посаді судді з урахуванням служби в армії, навчання в Харківському юридичному інституті, роботи на посаді стажиста судді, на посаді судді загального суду та Вищого адміністративного суду України;
- на підставі роз`яснення Вищої ради правосуддя від 13.11.2018 з урахуванням листа від 05.11.2018 (Вища рада правосуддя, Верховний Суд, ВККС України, Рада суддів України, ДСА України, Національна школа суддів України), стосовно здійснення зарахування (перерахунку) стажу роботи на посаді судді відповідно до частини другої статті 137 Закону №1402-VIII з 05.08.2018, зарахувати до існуючого стажу роботи на посаді судді стаж роботи в галузі права сім років, як судді якого було обрано вперше на посаду судді ВАСУ, згідно з вимогами, встановленими статтею 7 Закону №2862-XII, який діяв на той час (з 05.07.2001 до 03.08.2010).
Листом від 03.09.2019 №393/8.1-14/19 відповідач відмовив у наданні довідки з посиланням на те, що довідки про розрахунок стажу видаються суддям, які перебувають у штаті суду, а позивача відраховано зі штату Вищого адміністративного суду України у зв`язку з досягненням ним шестидесяти п`яти років та виходом на пенсію державного службовця. Також відповідач вказав на відсутність у нього повноважень на здійснення перерахунку пенсій суддям, які не перебувають у штаті ВАСУ.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому у зв`язку із досягненням пенсійного віку. Так, 01.10.2012 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18.09.2012 №5263-VI «Про звільнення суддів», ОСОБА_1 відраховано зі штату Вищого адміністративного суду України у зв`язку з досягненням ним 65-ти років та виходом на пенсію державного службовця. Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 05.08.2018 (далі - Закон №2509-VIII), статтю 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) доповнено частиною другою, згідно якої до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. На переконання позивача положення частини другої статті 137 Закону №1402-VIII не містять обмежень щодо дії норми в часі, внаслідок чого перерахунку підлягає стаж роботи, як працюючих суддів, так і суддів, які знаходяться на пенсії або у відставці. У зв`язку із внесенням законодавцем змін до Закону №1402-VIII, позивач в порядку Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI) звернувся до відповідача із заявою щодо видачі йому довідки про стаж роботи на посаді судді з урахуванням у стаж часу служби в армії, навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, а також 7 років роботи в галузі права. Однак, у наданні запитуваної інформації відповідачем відмовлено з непередбачених Законом №2939-VI підстав, що послужило підставою для звернення з цим позовом до суду.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що діяв у межах та у спосіб визначених законом повноважень.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право на зарахування до стажу роботи на посаді судді додаткового стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) відповідно до законодавства, що діяло на день призначення (обрання) особи суддею, мають виключно особи, які наділені статусом судді станом на 05.08.2018 (набрання чинності Закону №2509-VIII). Таким чином, оскільки на момент внесення до статті 137 Закону №1402-VIII змін позивач був пенсіонером, положення зазначеної норми не розповсюджуються на ОСОБА_1 , а тому відповідач обґрунтовано відмовив у видачі довідки про стаж роботи на посаді судді з врахуванням у стаж часу служби в армії, навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, а також 7 років роботи в галузі права.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що розумінні Закону №2939-VI запитувана позивачем інформація є публічною, а відмова розпорядника інформації (відповідача) у наданні такої фактично обмежує право позивача на реалізацію ним в подальшому конституційного права на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України, яке згідно зі статтею 64 Основного Закону України не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ненадання позивачу відносно нього запитуваної інформації може бути імовірним порушенням статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Щодо решти позовних вимог суд апеляційної інстанції вказав на те, що не підлягає до задоволення вимога про зобов`язання відповідача надати таку інформацію у формі довідки (щодо інформацію щодо стажу роботи на посади судді ОСОБА_1 ), оскільки чинним законодавством не затверджена та не передбачена форма довідка, яка передбачала б включення до неї запитуваної позивачем інформації.
Також, із посиланням на те, що запитувана позивачем інформація щодо зарахування до стажу роботи певних періодів його трудової діяльності (в тому числі, військової служби, навчання) для перерахунку стажу роботи на посаді судді не охоплюється нормами Закону №2939-VI, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 2 роки 4 місяці 18 днів військової служби, 1 рік 10 місяців навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, 7 років стажу роботи в галузі права як судді, якого було обрано на посаду судді вищого спеціалізованого суду за Законом №2862-XII та зобов`язання зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 зазначені періоди.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини у справі, що призвело до неправильного вирішення спору в оскаржуваній частині. Скаржник наполягає, що на нього поширюються положення частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, яка передбачає зарахування до стажу роботи на посаді судді додаткового стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), а тому при обчисленні стажу роботи необхідно керуватися нормативними документами, чинними на момент обранням ОСОБА_1 суддею вищого спеціалізованого суду - Законом №2862-XII та абзацом 2 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів». Скаржник стверджує, що відмова у зарахуванні до його стажу 7 років роботи в галузі права не ґрунтується на нормах законодавства.
Скаржник стверджує, що справа стосується забезпечення гарантій статусу судді, проте спір вирішено судами без дотримання правових висновків, висловлених Конституційним Судом України у абзаці 7 пункту 2.2. рішення №3-рп/2013 від 03.06.2013 щодо рівного ставлення та збереження статусу судді.
Наголосив, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).
Із посиланням на вимоги частини другої й статті 9 КАС України, заначив, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, та за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав. Проте, на переконання позивача, суд вийшов за межі позовних вимог, вирішивши питання щодо вимог з власного переконання чим погіршив становище позивача.