ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 640/23353/21
адміністративне провадження № К/9901/41131/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2021 (головуючий суддя: Кармазін О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 (головуючий суддя: Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Кобаль М.І.) у справі №640/23353/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про скасування постанови, визнання протиправними рішення та дій,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУПФУ в м. Києві або відповідач-2), в якому просив:
скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.06.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП №63987346, зважаючи на те, що судове рішення № 640/842/20 від 07.07.2020 до цього часу залишається невиконаним:
визнати рішення та дії ГУПФУ в м. Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2020 у справі №640/842/20 протиправними і постановити окрему ухвалу відповідно до статті 249 КАС України щодо протиправних рішень і дій начальника ГУ Дзядевич Лариси Вікторівни.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021, позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку із тим, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм права просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач при зверненні із цим позовом до суду порушив правила об`єднання позовних вимог. Так, суди попередніх інстанцій констатували, що позовні вимоги заявлені до різних відповідачів та мають індивідуальний предмет доказування. Також суди зазначили, що до заявлених вимог процесуальним законом встановлені відмінні способи судового захисту (вимоги заявлені до відповідача-1 розглядаються в порядку позовного провадження, а вимоги заявлені до пенсійного органу в порядку судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі).
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами обох інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви. Скаржник стверджує, що позовні вимоги пов`язані між собою підставою їх виникнення та поданими доказами. За позицією скаржника, визнання протиправними дій та рішень пенсійного орану, вчинених на виконання судового рішення у справі №640/842/20, автоматично доводить безпідставність закінчення виконавчого провадження, розпочатого на виконання рішення суду у зазначеній справі. Також скаржник стверджує, що процесуальне законодавство допускає можливість роз`єднання позовних вимог, а тому, на його думку, суд першої інстанції повинен був застосувати приписи статті 172 КАС України та, роз`єднати позовні вимоги. Окремо скаржник висловив заперечення щодо ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху у зв`язку із несплатою судового збору, і просив повернути сплачений судовий збір на виконання зазначеної ухвали.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).
За правилами частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною першою статті 21 КАС України.