ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 813/3584/17
адміністративне провадження № К/9901/3262/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 (колегія у складі суддів Затолочного В.С., Бруновської Н.В., Матковської З.М.)
у справі № 813/3584/17
за позовом Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області
до Стебницької міської ради Львівської області в особі виконавчого комітету
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 11.10.2017 Дрогобицька місцева прокуратура Львівської області (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Стебницької міської ради Львівської області (далі - відповідач, Стебницька міська рада) в особі виконавчого комітету про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії.
2. У позові просить визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради від 27.04.2016 № 31 «Про демонтаж п`яти тимчасових споруд та малих архітектурних форм», не дотримання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про місцеве самоврядування» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності щодо металевого кіоску по вул. Куліша, 1 (на території автостанції) та літнього майданчику на вул. Грушевського, 2 в м. Стебнику; зобов`язати відповідача виконати рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради від 27.04.2016 № 31 «Про демонтаж п`яти тимчасових споруд та малих архітектурних форм» відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності щодо демонтажу металевого кіоску по вул. Куліша, 1 (на території автостанції) та літнього майданчику на вул. Грушевського, 2 в м. Стебнику.
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 позов задоволено.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Експрес-зв`язок» задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області відмовлено.
5. 28.01.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення суду апеляційної інстанції, яке скаржник просив скасувати і залишити силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2019 відкрито провадження у справі.
7. Скаржник клопотав про розгляд справи за його участі, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Стебницької міської ради від 27.04.2016 № 31 «Про демонтаж п`яти тимчасових споруд та малих архітектурних форм» доручено ДП «Стебниккомунсервіс» у місячний термін виконати всі роботи щодо демонтажу самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, встановлених у м. Стебник за адресами:
- металевий кіоск по вул. М. Грушевського, 10 (біля газетного кіоску « Високий Замок »);
- два кіоски та металевий паркан по вул. П. Куліша, 1;
- літній майданчик по вул. Грушевського, 2.
9. З відповіді Стебницької міської ради Львівської області від 04.08.2017 № 824 вбачається, що у зв`язку зі зміною керівництва ДП «Стебниккомунсервіс» рішення комітету Стебницької міської ради від 27.04.2016 № 31 «Про демонтаж п`яти тимчасових споруд та малих архітектурних форм» виконане не в повному обсязі.
10. Згідно з відповіддю Стебницької міської ради Львівської області від 11.09.2017 №978 рішення комітету Стебницької міської ради від 27.04.2016 № 31 «Про демонтаж п`яти тимчасових споруд та малих архітектурних форм» не виконане в частині демонтажу металевого кіоску по вул. Куліша, 1 (на території автостанції) та літнього майданчику на вул. Грушевського, 2 в м. Стебнику.
11. У зв`язку з безпідставним невиконанням відповідачем рішення комітету Стебницької міської ради від 27.04.2016 № 31 «Про демонтаж п`яти тимчасових споруд та малих архітектурних форм» прокурор 11.10.2017 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити ді
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виконав вимоги рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради від 27.04.2016 №31 "Про демонтаж п`яти тимчасових споруд та малих архітектурних форм" лише в частині, а саме щодо демонтажу трьох малих архітектурних форм. При тому, два об`єкти (металевий кіоск по вул.Куліша, 1 та літній майданчик на вул.Грушевського, 2 в м.Стебнику) не демонтовані.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не виконав в повному обсязі рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради від 27.04.2016 № 31 «Про демонтаж п`яти тимчасових споруд та малих архітектурних форм».
14. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції з огляду на те, що орган місцевого самоврядування повідомив прокурора про тимчасову неможливість виконання рішення Виконавчого комітету Стебницької міської ради від 27.04.2016 року № 31 у зв`язку зі зміною керівництва ДП «Стебниккомунсервіс». Тобто немає підстав вважати що має місце самоусунення Стебницької міської ради та її виконавчого органу від виконання покладених на них обов`язків у сфері земельного законодавства, благоустрою населених пунктів.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Позивач не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції і вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також мало місце порушення норм матеріального та процесуального права.
16. Скаржник заявляє, що Стебницька міська рада в особі виконавчого комітету є належним відповідачем, оскільки виконанню підлягало рішення виконавчого комітету, прийняте в межах делегованих йому повноважень.
17. Судом апеляційної інстанції протиправно було прийнято до розгляду апеляційну скаргу особи, що не брала участі у справі, адже не встановлено які права ПП «Експрес-Зв`язок» порушено.
18. Прокурор мав законі підстави для звернення до суду, адже захист інтересів держави неналежним чином здійснював орган місцевого самоврядування, бездіявши тривалий час.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах у межах доводів касаційної скарги та дійшов до таких висновків.
20. Відповідно до чч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
21. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує ч. 1 ст. 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
22. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
23. За визначенням п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
24. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України).
25. Зміст наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
26. Ключовими правовими питаннями у справі є наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, оскільки лише за наявності такого суд може вирішувати спір по суті.
27. Звернення до суду прокурор обґрунтовував порушенням інтересів держави у сфері земельних відносин та неналежним виконання органу місцевого самоврядування свого обов`язку захищати інтереси держави.
28. Однак, Суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.
29. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
31. Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.