ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 120/1647/20-а
адміністративне провадження № К/9901/34687/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/1647/20-а
за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Вербівської сільської ради Вінницької області (далі - Вербівська сільрада) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Сушка О.О., суддів Залімського І.Г., Мацького Є.М.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 10.04.2020 ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Вербівської сільради від 24.02.2020 № 346 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства»;
зобов`язати Вербівську сільраду надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована в межах населеного пункту села Вербова Томашпільського району Вінницької області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що оспорюване рішення відповідача суперечить вимогам закону, оскільки ним в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 заявлено вимогу отримати земельну ділянку в межах орієнтовної площі 2,0 га, що передбачено положеннями пункту «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), однак цим рішенням Вербівська сільрада надала йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,25 га, тобто в меншому розмірі, ніж виявив бажання заявник.
2. Вінницького окружний адміністративний суд рішенням від 10.09.2020 відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , 12.10.2020 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
4. Сьомий апеляційний адміністративний суд, установивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалою від 28.10.2020 відмовив ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; залишив без руху зазначену вище апеляційну скаргу та надав десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання документу про сплату судового збору.
5. 17.11.2020 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що позивач є малолітньою особою та не має власного доходу.
6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020 ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , оскільки він не виконав вимоги ухвали суду від 28.10.2020 у встановлений судом строк.
7. 13.12.2020 ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
8. Верховний Суд ухвалою від 29.12.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, установивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, ухвалою від 28.10.2020 відмовив ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; залишив без руху зазначену вище апеляційну скаргу та надав десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання документу про сплату судового збору..
17.11.2020 від ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до суду апеляційної інстанції надійшло аналогічне заявленому у апеляційній скарзі клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що позивач є малолітньою особою та не має власного.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 28.10.2020 у встановлений судом строк, тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги позивачу в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 298 КАС України. При цьому Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що при визначенні підстав звільнення від сплати судового збору, суд враховує доходи батьків, а не дитини.