Постанова
Іменем України
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 712/7086/12
провадження № 61-8079св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Коломієць Г. В., Яремка В. В.,учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс",
стягувач - Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Фідобанк",
боржник - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2021 року у складі судді Шумило Н. Б. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Готри Т. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (далі - ПАТ "Ерсте Банк") задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ерсте Банк" 146 102,34 грн заборгованості за кредитним договором від 11 червня 2008 року № 014/1228/2/17523 з яких: 16 962,46 грн - заборгованість за тілом кредиту; 114 718,10 грн - заборгованість за відсотками; 6 421,78 грн - пеня за прострочку за тілом кредиту; 8 000,00 грн - пеня за прострочку за відсотками та 1 461,02 грн судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Ерсте Банк" про зарахування всіх платежів у повернення кредиту відмовлено.
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" (далі - ТОВ "Спектрум Ессетс") звернулося до суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження, у якій просило змінити стягувача із Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк") на ТОВ "Спектрум Ессетс" у виконавчих документах та подальших виконавчих провадженнях, які стосуються виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2012 року.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2012 року позов ПАТ "Ерсте Банк" задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ерсте Банк" 146 102,34 грн заборгованості за кредитним договором від 11 червня 2008 року № 014/1228/2/17523 з яких: 16 962,46 грн - заборгованість за тілом кредиту; 114 718,10 грн - заборгованість за відсотками; 6 421,78 грн - пеня за прострочку за тілои кредиту; 8 000,00 грн - пеня за прострочку за відсотками та 1 461,02 грн судових витрат. На виконання вищезазначеного рішення суду були видані виконавчі листи. 25 вересня 2020 року між ПАТ "Фідобанк"", яке є правонаступником ПАТ "Ерсте Банк", та ТОВ "Спектрум Ессетс" укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N218881, згідно з умовами якого останнє набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 червня 2008 року № 014/1228/2/17523 та усіма забезпечувальними договорами. Таким чином, до ТОВ "Спектрум Ессетс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2021 року заяву ТОВ "Спектрум Ессетс" задоволено, замінено стягувача ПАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", на його правонаступника - ТОВ "Спектрум Ессетс" у цивільній справі № 712/7086/12.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із її обґрунтованості, з того, що правонаступництво, яке відбулося за встановленим порядком у матеріальних правовідносинах, має наслідком і правонаступництво у відповідних процесуальних відносинах, у тому числі, і з виконання рішення суду.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2021 року змінено, шляхом виключення із її резолютивної частини слів і цифр "у цивільній справі № 712/7086/12", в іншій частині апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Змінюючи ухвалу суду першої інстанції у відповідній частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що формулюючи таким чином резолютивну частину ухвали, суд вийшов за межі вимог заяви, що її розглядав, оскільки ТОВ "Спектрум Ессетс" просило замінити стягувача у виконавчих документах і у виконавчих провадженнях, а не в цивільній справі № 712/7086/12. Залишаючи в іншій частині ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновком щодо наявності підстав для заміни сторони стягувача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У травні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Спектрум Ессетс".
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій:
- не застосували до правовідносин у даній справі пункт 2 частини першої, пункт 1 частини другої статті 22, статтю 24 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" який підлягав застосуванню;
- не врахували, що до відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, сторона виконавчого провадження могла бути замінена виключно протягом річного строку з дня набрання рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2012 року у справі № 712/7086/2012 законної сили, якщо такий строк не поновлено судом;
- залишили поза увагою той факт, що виконавче провадження з виконання рішення взагалі у цій справі не відкривалось, та безпідставно змінили сторону виконавчого провадження через вісім років після набрання рішенням суду законної сили;
- вирішили питання про права ПАТ "Фідобанк", яке процесуально не було залучено до участі у справі, та ПАТ "ЕрстеБанк", діяльність якого юридичної особи припинена.
На момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 14 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема для уточнення процесуальної вимоги та приведення її у відповідність до вимог статей 392, 409 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, а саме уточнена редакція касаційної скарги, в якій ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, ухвалити нове судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 712/7086/12 з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У липні 2021 року матеріали справи № 712/7086/12 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року справу № 712/7086/12 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 712/7086/12 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 34/425 (провадження № 12-69гс21).
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 712/7086/12 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. . Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2012 року у справі № 712/7086/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 09 квітня 2013 року, задоволено частково позов ПАТ "Ерсте Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь банку борг за кредитним договором від 11 червня 2008 року № 014/1228/2/17523 у розмірі 146 102,34 грн і 1461,02 грн судових витрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено, а також відмовлено в зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ "Ерсте Банк" про зобов`язання зарахування всіх платежів у повернення кредиту.
З витягу зі статуту ПАТ "Фідобанк", зареєстрованого 09 жовтня 2015 року, вбачається що ПАТ "Фідобанк" є правонаступником прав і обов`язків, зокрема, ПАТ "Ерсте Банк".
На підставі договору від 25 вересня 2020 року № GL3N218881 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, укладеного ПАТ "Фідобанк" із ТОВ "Спектрум Ессетс" і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. за реєстровим № 1218, право вимоги за кредитним договором від 11 червня 2008 № 014/1228/2/17523 набуло ТОВ "Спектрум Ессетс" (новий кредитор).
Виконавчий лист на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2012 року у справі № 712/7086/12 не видавався, виконавче провадження на виконання цього рішення суду не відкривалося.
У січні 2021 року ТОВ "Спектрум Ессетс" звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчих документах та подальших виконавчих провадженнях, які стосуються виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2012 року.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ТОВ "Спектрум Ессетс", суд першої інстанцій, з висновками якого у незміненій частині рішення погодився й апеляційний суд, виходив із її обґрунтованості та того, що правонаступництво, яке відбулося за встановленим порядком у матеріальних правовідносинах, має наслідком і правонаступництво у відповідних процесуальних відносинах, у тому числі, і з виконання рішення суду.
Змінюючи ухвалу суду першої інстанції шляхом виключення із її резолютивної частини слова і цифри "у цивільній справі № 712/7086/12", апеляційний суд виходив із того, що формулюючи таким чином резолютивну частину ухвали, суд вийшов за межі вимог заяви, що її розглядав, оскільки ТОВ "Спектрум Ессетс" просило замінити стягувача у виконавчих документах і у виконавчих провадженнях, а не в цивільній справі № 712/7086/12.
Верховний Суд не може погодитись із такими висновками судів з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування
У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження потрібно з урахуванням норм Закону № 1404-VIII.
Так, частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно з пунктом 13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії цивільного процесу.
З аналізу наведеного, можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.
На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.
Частиною п`ятою статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
З урахуванням наведеного, можна дійти висновку, що під час розгляду справи в суді до ухвалення судового рішення, а також після ухвалення судового рішення, набрання ним чинності, та до видачі виконавчого листа, можливо замінити сторону у справі її правонаступником з підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.
Якщо виконавчий лист видано, але виконавче провадження не відкрито, то відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України здійснюється заміна боржника чи стягувача у виконавчому листі.
Якщо ж відкрито виконавче провадження, то, відповідно, здійснюється заміна сторони виконавчого провадження.
Тобто у випадку відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження її правонаступником є безпідставною, так само, як і заміна стягувача чи боржника у виконавчому листі, який судом не видавався.