Постанова
Іменем України
22 лютого 2022 року
місто Київ
справа № 759/12085/20
провадження № 61-10361св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Міністерство юстиції України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2020 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Міністерство юстиції України, у якому, змінивши предмет позову, просила розірвати договір купівлі-продажу частини квартири від 02 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 березня 2015 року.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що 02 березня 2015 року ОСОБА_4 та вона, ОСОБА_2, уклали договір купівлі-продажу частини квартири, згідно з умовами якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купила 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 33, 2 кв. м, у тому числі житловою - 12, АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 3 цього договору продаж частини квартири вчинено за 248 946, 00 грн, з яких суму в розмірі 118 945, 92 грн продавець одержав до підписання цього договору, а іншу частину суми в розмірі 130 000, 08 грн покупець зобов`язувалася сплачувати продавцю рівними частинами по 5 416, 67 грн протягом 24 місяців, починаючи з квітня 2015 року до березня 2017 року. Сторони домовилися, що сплата чергової суми відбуватиметься не пізніше 20 числа кожного місяця готівкою. Доказом повної сплати коштівза цим договором є відповідна заява продавця, справжність підпису на якій має бути засвідчена нотаріально.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкоємцями ОСОБА_4 є його дочка ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_3 .
Позивач не є стороною договору купівлі-продажу від 02 березня 2015 року, однак договір порушує її права та інтереси як спадкоємця усіх прав та обов`язків померлого батька, зважаючи на ту обставину, що покупець ОСОБА_2 допустила істотне порушення умов договору в частині оплати вартості придбаної частини квартири, чим порушила права ОСОБА_4, який за життя розраховував на зазначені грошові кошти.
Доказів належного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором немає, належне виконання грошових зобов`язань не пропонувалося; відповідач не сплатила на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 чи депозит нотаріуса грошових коштів згідно з умовами договору.
Оскільки відповідач істотно порушила умови договору та завдала шкоди, внаслідок чого значною мірою позбавила того, на що могла розраховувати при укладенні договору інша сторона, ОСОБА_1 на підставі положень статті 651 ЦК України просила задовольнити її позов.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Відповідач заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним. Також ОСОБА_2 заявила про пропуск ОСОБА_1 позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 03 лютого 2021 року Святошинський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач звернулася до суду з позовом з пропуском позовної давності.
Постановою від 20 травня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, скасував рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив з інших підстав, наведених у постанові.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, обмежився лише дослідженням причин пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду, при цьому не встановлював факту порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, що не відповідає вимогам закону.
Ухвалюючи рішення по суті спору, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 прийняла після смерті батька ОСОБА_5 спадщину, до складу якої увійшло право на отримання від ОСОБА_2 грошових коштів, недоплачених нею ОСОБА_5 за продану ним квартиру, на які той мав право згідно з умовами договору на час відкриття спадщини. Водночас право на розірвання договору з підстав істотного порушення його умов, яке належало ОСОБА_5 як стороні договору, згідно з положеннями статті 651 ЦК України до складу спадщини не увійшло, оскільки є особистим немайновим правом, нерозривно пов`язаним з особою спадкодавця, і припинилося внаслідок його смерті.
У зв`язку з наведеним апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу частини квартири, обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, який не забезпечить їй ефективне відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 22 червня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у частині відмови у задоволенні позову, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначила як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення те, що:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених:
у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі
№ 6-75цс13, щодо застосування статті 651 ЦК України;
у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 467/297/18 (провадження № 61-45794св18), від 21 травня 2018 року у справі № 479/187/17 (провадження № 61-4907св18), згідно з якими суд може розірвати договір за позовом спадкоємця, якщо не виконувалися чи порушувалися умови відповідного договору, у тому числі за життя спадкодавця;
у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 662/541/15-ц (провадження № 61-44995св18), відповідно до якого основним критерієм при включенні таких прав до складу спадщини повинно бути встановлено, чи є право нерозривно пов`язаним із особою кредитора; якщо право безпосередньо не пов`язане з особою спадкодавця, не має суто особистого характеру, тоді допускається правонаступництво.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 та Міністерство юстиції України у серпні 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направили до Верховного Суду відзиви, у яких просили касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року - без змін.
ОСОБА_2 у наданому до суду відзиві зазначила, що правові висновки Верховного Суду, наведені заявником у касаційній скарзі, викладені у справах за відмінних правовідносин та матеріально-правового регулювання, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Міністерство юстиції України зазначило, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 14 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 02 березня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу частини квартири, згідно з умовами якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купила 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 33, 2 кв. м, у тому числі житловою - 12, АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу частини квартири продаж цієї частини квартири вчинено за 248 946, 00 грн, з яких суму в розмірі 118 945, 92 грн продавець одержав до підписання цього договору, а іншу частину суми в розмірі 130 000, 08 грн покупець зобов`язалася сплачувати продавцю рівними частинами, по 5 416, 67 грн протягом 24 місяців, починаючи з квітня 2015 року до березня 2017 року. Сторони домовилися, що сплата чергової суми відбуватиметься не пізніше 20 числа кожного місяця готівкою. Доказом повної сплати за цим договором є відповідна заява продавця, справжність підпису на якій має бути засвідчена нотаріально.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 та згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданими 12 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Серпутько Т. С., прийняла спадщину після смерті батька, ОСОБА_4 .
Інший спадкоємець за законом ОСОБА_3 (дружина спадкодавця) від належної їй частки у спадщині відмовилася на користь дочки ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції встановив, що до складу спадщини частина квартири, яка є предметом договору купівлі-продажу, не увійшла.
У справі № 759/10892/16 рішенням від 17 березня 2020 року Святошинський районний суд міста Києва відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав вчинення його під впливом тяжкої обставини.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України).
У постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-951цс16 Верховний Суд України зазначив, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначила, що вона як спадкоємець має право вимагати розірвання договору купівлі-продажу, укладеного спадкодавцем, у зв`язку з істотним порушенням умов договору іншою стороною.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
За загальним правилом частини першої статті 692 ЦК України оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.
За частиною другою статті 651 ЦК України однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
Тож йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року
у справі № 6-75цс13 зазначив, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною правовою нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу як спадкоємець сторони цього договору - продавця ОСОБА_4, вважаючи, що покупець допустила істотне порушення умов цього договору - несплату щомісячних платежів.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_4, увійшло право на отримання від ОСОБА_2 грошових коштів, недоплачених нею ОСОБА_4 за продану ним квартиру, на які той мав право згідно з умовами договору на час відкриття спадщини. За висновками апеляційного суду право на розірвання договору з підстав істотного порушення його умов, яке належало ОСОБА_4 як стороні договору, згідно з положеннями статті 651 ЦК України, до складу спадщини не увійшло, оскільки є особистим немайновим правом, нерозривно пов`язаним з особою спадкодавця, і припинилося внаслідок його смерті.
У визначенні того, які права спадкодавця входять до складу спадщини суди мають враховувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 662/541/15-ц (провадження № 61-44995св18), відповідно до якого при застосуванні буквального тлумачення частини першої статті 1230 ЦК України можливий висновок, що спадкоємці набуватимуть лише право на відшкодування збитків завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях. Однак це не повною мірою відповідало би правилам статей 608, 1218, 1219 ЦК України та суперечило б принципу справедливості, інакше в нерівному становищі опинялися би спадкоємці кредитора - учасника договірного зобов`язання та спадкоємці кредитора-учасника недоговірного зобов`язання. Тому основним критерієм при включенні таких прав до складу спадщини повинно бути встановлення, чи є право нерозривно пов`язаним із особою кредитора.
Відповідно до статті 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Згідно з частиною першою статті 272 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.
Наведене свідчить, що у разі, якщо право безпосередньо не пов`язане з особою спадкодавця, не має суто особистого характеру, то в таких випадках допускається правонаступництво.
Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.
Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Верховний Суд врахував, що на момент смерті ОСОБА_4 зобов`язання, взяті ним як продавцем, а також ОСОБА_2 - як покупцем, виконано частково, протилежного суди не встановили, а сторони не довели.
За обставинами справи ОСОБА_2 зобов`язалася сплатити продавцю рівними щомісячними платежами протягом 24 місяців частину вартості квартири, яка не була сплачена на момент підписання договору купівлі-продажу. Натомість ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання з видачі покупцю ОСОБА_2 нотаріально посвідченої заяви про повну сплату покупцем вартості предмета договору купівлі-продажу.
Наведеним зобов`язанням продавця та покупця кореспондують відповідні права - отримання продавцем щомісячних платежів та видача покупцю нотаріально посвідченої заяви після сплати нею всієї суми вартості предмета договору купівлі-продажу.
Верховний Суд дійшов переконання, що як права та обов`язки продавця, так і права та обов`язки покупця не є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця, не мають суто особистого характеру, можуть бути реалізовані спадкоємцем сторони договору, а тому обґрунтованим є висновок, що такі права та обов`язки входять до складу спадщини.
Зробивши висновок, що права продавця за договором купівлі-продажу нерозривно пов`язані з особою, суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 662/541/15-ц (провадження № 61-44995св18), помилково вважав, що до спадкоємця не перейшли права ОСОБА_4 за договором
купівлі-продажу.