Постанова
Іменем України
22 лютого 2022 року
місто Київ
справа № 520/17348/19
провадження № 61-3613св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: начальник відділення № 15-51 Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" ОСОБА_3, економіст
2-ої категорії Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" ОСОБА_2,
третя особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2020 року, постановлене суддею Коваленко О. Б., та постанову Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Князюка О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у липні 2019 року звернувся до суду з позовом, у подальшому уточненим, до начальника відділення № 15-51 Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" ОСОБА_3 (далі - начальник відділення ОСОБА_3), економіста 2-ої категорії Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" ОСОБА_2 (далі - економіст ОСОБА_2 ) про солідарне стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 731 109 600, 00 грн.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що він є людиною з інвалідністю ІІ групи по зору безстроково та отримує від держави мінімальну пенсію та соціальну допомогу за доглядом за батьком - особою з інвалідністю І групи.
18 червня 2019 року у відділенні № 15-51 Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" (далі - ПАТ АБ "Південний", банк) відповідачі відкрили йому соціальний банківський рахунок, він був впевнений, у тому його переконували відповідачі, що для отримання на цей рахунок тільки пенсій і соціальних виплат для позивача і його батька.
У подальшому позивач дізнався, що його рахунок заарештований. Відповідачі повідомили ОСОБА_1, що є всі підстави заарештувати цей рахунок, водночас відмовилися надати документ, що підтверджує арешт рахунку, із зазначенням підстав для цього.
У зв`язку з наведеним вважав, що відповідачі порушили його законні права на отримання інформації про стан та статус його банківського рахунку.
Позивач стверджує, що відповідачі своїми діями навмисне та свідомо завдали йому моральної шкоди, що підлягає компенсації з їх боку. Завдана позивачу моральна шкода полягає у психічних тортурах та переживаннях, приниженнях, завданні непоправної шкоди людській, діловій та банківській репутації й гідності, незаконних обмеженнях прав та свобод позивача, незручностях, хвилюваннях, усвідомленні, що відповідачі позбавили його доступу до єдиного джерела отримання мінімального доходу, гарантованого державою, усвідомленні того, що він не зможе сплачувати за ліки, планове і позапланове обстеження і лікування, комунальні платежі, купувати їжу, витрачати час, здоров`я, нервуватися про отримання доказів провини відповідачів.
Також відповідачі позбавили позивача можливості користуватися сучасними електронними інтернет-сервісами і послугами.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі заперечували проти задоволення позову, зазначили, що не можуть бути відповідачами, позовні вимоги вважали безпідставними та надуманими.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вважав, що під час виконання постанови державного виконавця та накладення арешту на поточні рахунки позивача та блокування за ними операцій, відповідачі, які діють від імені банку, діяли відповідно до приписів чинного законодавства. Здійснення посадовими особами банку перевірки законності й обґрунтованості арешту та блокування рахунків згідно з постановою державного виконавця, винесеною в межах примусового виконання судового рішення, не передбачено законодавством та не входить до функціональних обов`язків працівників ПАТ АБ "Південний". Умовами публічного договору і приписами чинного законодавства передбачено обов`язок банку при надходженні постанови виконавця накласти арешт на відповідні рахунки та здійснити блокування будь-яких операцій за ним. За невиконання рішень судів чинним законодавством передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, а також за невиконання вимог державного/приватного виконавця та порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження".
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 05 березня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що:
- суд першої інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, у постановах Верховного Суду:
від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/18 (провадження № К/9901/22118/19), щодо неможливості накладення арешту на рахунки із спеціальним режимом;
від 03 жовтня 2019 року у справі № 642/6675/18 (провадження
№ 61-11118св19), згідно з яким чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань з рахунків боржника, на які надходять пенсійні виплати;
від 17 липня 2018 року у справі № 161/1372/16-к (провадження
№ 51-2537км18), згідно з яким спеціальною метою катування є спонукання потерпілого вчинити певні дії;
від 02 грудня 2020 року у справі № 2-685/10 (провадження
№ 61-15324св19);
від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц (провадження
№ 61-4668св18), відповідно до якого повернута повістка про виклик до суду з причин закінчення терміну зберігання та телефонограма не є належними способами повідомлення позивача про розгляд справи, який в такому разі відкладається;
від 18 липня 2018 року у справі № 915/1294/13 та від 18 березня 2019 року у справі № 21/303-08, що відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника, та як результат - про передчасність наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";
від 20 червня 2018 року у справі № 752/13945/15-ц (провадження
№ 61-9749св18), щодо застосування Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 про аналіз правовідносин зі сплати пені, що виникають між фізичними особами-споживачами та банками і іншими фінансовими установами, у правовідносинах споживчого кредитування;
від 28 березня 2018 року у справі № 757/44693/15-ц (провадження
№ 61-4981св18), про те, що визнання правочину дійсним є одним із способів захисту цивільних прав і свобод;
від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17), відповідно до якого для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту;
а також Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року у справі № 5-25кс11 про те, що зловживання службовим становищем має місце навіть у випадках, коли службова особа використала авторитет своєї посади;
- суд першої інстанції не врахував рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року у справі № 520/14487/19, яке підтверджує вину відповідачів;
- суд першої інстанції не надав Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги розумний строк для забезпечення заявника адвокатом у суді, що суперечить ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2017 року у справі № К/800/11028/16;
- у своєму рішенні суд першої інстанції не надав оцінку аргументам сторін, не дослідив докази розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди, порушив процесуальні права, передбачені статтями 27, 31 ЦПК України, що призвело також до порушення статті 10 ЦПК України щодо змагальності сторін та неповного встановлення судом обставин, що мають істотне значення для справи;
- суд першої інстанції ухвалив рішення в особистому кабінеті, тобто не в нарадчій кімнаті;
- суд першої інстанції відмовив у видачі вступної та резолютивної частини рішення суду із обов`язковими реквізитами, а також не видав повний текст судового рішення у строки, визначенні процесуальним законом; із порушенням процесуальних строків опублікував рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень;
- суд апеляційної інстанції мав з`ясувати, яким чином рішення суду впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 592/11194/14-ц (провадження № 61-13759св18));
- відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- суд першої інстанції мав врахувати висновки, викладені у рішенні Демидівського районного суду Рівненської області у справі № 558/485/18, про скасування арешту державного виконавця, накладеного на рахунок, на який особа отримує пенсію;
- Вищий господарський суд України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 927/788/16 зазначив, що лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності;
- Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15 вересня 2016 року у справі № К/800/37663/15 наголосив на тому, що преюдиція, встановлена судом в одній справі, не є абсолютом і може бути спростована доказами та обставинами у іншій справі;
- Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року у справі № 25рп/2009 визначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані;
- суд апеляційної інстанції не допустив заявника до зали судового засідання під час розгляду апеляційної скарги;
- неналежний виклик сторони у справі є порушенням принципу рівності сторін (постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц (провадження № 61-1125св17) та від 17 грудня 2019 року у справі № 808/1914/18 (адміністративне провадження № К/9901/17657/19));
- на сторону процесу законодавством не покладено обов`язок здійснювати моніторинг існування судових розглядів, в яких він виступає учасником судового процесу (постанова Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2017 року у справі № 911/4241/15);
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зазначила, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності;
- моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19 (провадження № 61-17538св20));
- суд проігнорував твердження відповідачів, що відкритий на ім`я заявника рахунок не є соціальним/пенсійним та що на нього ОСОБА_1 не отримував пенсію та соціальні виплати;
- моральна шкода, завдана споживачеві внаслідок недоліків (дефекту) продукції, відшкодовується відповідно до закону незалежно від того, чи є вони небезпечними для життя і здоров`я людей (постанова Верховного Суду від 28 вересня 2018 року у справі № 490/8831/15-ц (провадження
№ 61-4309св18));
- задоволення вимог банку за будь-яким договором з клієнтом повинно відбуватися з урахуванням положень Закону України "Про захист прав споживачів" (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року у справі № 331/8467/14-ц);
- накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати, що призводить до порушення прав (постанова Вищого господарського суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 905/3472/15, рішення Борівського районного суду Харківської області від 18 червня 2019 року у справі № 614/386/19);
- блокування карткового рахунку можливе лише у випадку вчинення банком дій, визначених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму" (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 235/5583/16-ц (провадження № 61-30301св18));
- суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у виді неустойки й оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті певного правопорушення (постанова Вищого господарського суду України від 19 травня 2016 року у справі № 904/4950/15);
- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у праві поставити питання відповідачам, відмовив у розгляді клопотання про зупинення дії рішення суду першої інстанції; судами відмовлено у проведенні експертизи;
- суди не врахували практику Європейського суду з прав людини, яка є релевантною до спірних правовідносин.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Начальник відділення ОСОБА_3 та економіст ОСОБА_2, а також ПАТ АБ "Південний" у липні 2021 року направили до Верховного Суду відзив, у якому просили у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року залишити без змін.
Зазначили, що начальник відділення ОСОБА_3 та економіст ОСОБА_2 не можуть бути відповідачами, оскільки своїми діями або їх припиненням не можуть вплинути на поновлення прав позивача. По суті касаційної скарги відповідачі та третя особа висловили думку, що доводи касаційної скарги є безпідставними та надуманими, не відповідають дійсності.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 14 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.