Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 215/2829/16-ц
провадження № 61-7993св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2018 року у складі судді Науменко Я. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Учервні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).
Позов обгрунтований тим, що 17 червня 2014 року о 15 год 30 хв водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter», на перехресті вулиць Ухтомського-Арсентьєва в Тернівському районі м. Кривого Рогу, рухаючись другорядною дорогою, не надав перевагу в русі автомобілю «Nissan Qashqai» під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався головною дорогою, скоїв зіткнення та автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19грудня 2014 року ОСОБА_2 визнано винниму вчиненні ДТП згідно зістаттею 124 КУпАП.
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 06 січня 2015 року № 02/15 майнова шкода, завданої позивачу ушкодженням його автомобіля, становить 305 134,00 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача 305 134,00 грн майнової шкоди та 50 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2018 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 305 134,00 грн, у відшкодування моральної шкоди - 1 000,00 грн. Зобов`язано ОСОБА_1 після відшкодування йому у повному обсязі майнової шкоди в сумі 305 134,00 грн передати ОСОБА_2 у власність пошкоджений автомобіль «Nissan Qashqai», тип: легковий універсал-В, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , білого кольору, поклавши на ОСОБА_2 всі витрати, пов`язані з переоформленням права власності. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Передача пошкодженого автомобіля відповідачу повинна відбутися лише після відшкодування останнім в повному обсязі завданих збитків з покладенням на нього всіх витрат, пов`язаних із переоформленням права власності.
Додатковим рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року проведено розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2018 року та додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року у справі скасоване, у позові відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Україна» (далі - ПрАТ «СК Україна») із повідомленням про ДТП та виплату страхового відшкодування. Доказів на підтвердження відмови страховою компанією у задоволенні заяви позивача або відповідача про виплату страхового відшкодування суду не надано.
Суд апеляційної інстанції виходив також з того, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечать меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Суд апеляційної інстанції врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
ПрАТ «СК «Україна» до участі у цій справі не залучено, отже, суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання позивача передати у власність відповідачу автомобіль та переоформлення його права власності, а також в частині стягнення з відповідача у відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права.
Суд першої інстанції зобов`язав позивача після відшкодування йому в повному обсязі майнової шкоди передати у власність відповідача пошкоджений автомобіль «Nissan Qashqai», посилаючись на пункт 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4.
Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 81 ЦК України може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Суд першої інстанції не звернув увагу, що автомобіль може бути фізично знищеним за одночасного існування таких обставин: відновлення майна є технічно неможливим та /або витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП; автомобіль не може використовуватись за своїм цільовим призначенням; власник автомобіля погоджується з тим, що автомобіль є фізично знищеним. Відсутність однієї або декількох умов не дозволяє визнавати автомобіль фізично знищеним.
Ремонт автомобіля позивача є технічно можливим та його можливо використовувати за цільовим призначенням. Вартість відновлювального ремонту автомобіля не перевищувала його ринкову вартість до моменту ДТП. Отже, шкода позивачу має бути відшкодована без передання відповідачу у власність автомобіля.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач повинен був звернутися до страхової компанії з вимогою щодо отримання страхового відшкодування, оскільки відповідальність відповідача була застрахована. Суд не звернув уваги на рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі № 15-рп/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів). Кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі і судовий, а тому така можливість не може бути поставлена законом, іншим нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту.
01 липня 2015 року ПрАТ «СК Україна» вибуло з Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), підставою припинення членства зазначено заборгованість за фондами МТСБУ, тому висновок суду апеляційної інстанції про наявність страхового полісу у відповідача зроблений з припущенням та не відповідає обставинам справи.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи.
Право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоча цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. Відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні. Отже, потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала.
Аргументи інших учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_2 через адвоката Залюбовського В. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
ОСОБА_2 є особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Під час ухвалення судового рішення суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року зупинено касаційне провадження у справідо закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 147/66/17.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року касаційне провадження у справі поновлено.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2014 року 17 червня 2014 року о 15 год 30 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на перехресті вулиць Ухтомського-Арсентьєва у Тернівському районі м. Кривого Рогу, виїжджаючи на вулицю Арсентьєва, проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою та не зреагував на її зміну, оскільки, рухаючись другорядною дорогою, не надав переваги автомобілю «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався головною дорогою, після чого скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних ушкоджень. Своїми діями ОСОБА_2 порушив пункти 2.3 (б), 16.11 Правил дорожнього руху України.
Вина ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, підтверджується протоколами про правопорушення, огляду місця пригоди, схемою ДТП, поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , фототаблицею (т. 1, а. с. 7).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_4 ОСОБА_1 є власником автомобіля «Nissan Qashqai», тип: легковий універсал-В, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , білого кольору (т. 1, а. с. 6).
Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0642158 ОСОБА_2 як власник автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , застрахував 11 березня 2014 року у страховій компанії ПрАТ «СК «Україна» свою цивільно-правову відповідальність, страховий ліміт за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн(т. 1, а. с. 82).
Вказаний страховий поліс був чинним на момент скоєння ДТП, тобто на 17 червня 2014 року.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 06 січня 2015 року № 02/15 сума майнової шкоди, завданої власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Nissan Qashqai 1.6і», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , становить 305 134,00 грн, коефіцієнт зносу - 0, втрата товарної вартості - 0. Вартість ремонту пошкодженого автомобіля становить 321 309, 73 грн (т. 1, а. с. 8-59).
Майно позивача було пошкоджено внаслідок неправомірних дій відповідача, тому позивач зазнав душевних страждань, вимушений був змінити звичайний уклад свого життя.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні доказина підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався до ПрАТ «СК «Україна» із повідомленням про ДТП та виплату страхового відшкодування.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений довода