Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 450/364/14-ц
провадження № 61-944св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3, в інтересах якого як законний представник діє ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок, автомобіль та поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль марки "ЛАДА-1119", 2008 року випуску, є спільним майном подружжя, набутим сторонами під час перебування у шлюбі за кошти, виручені від продажу раніше спільно придбаної квартири та майна, що належало йому на праві особистої власності. Внаслідок його праці з придбаних ним же за доступною ціною і самостійно привезених матеріалів, спірний будинок реконструйовано, внаслідок чого добудовано гараж і літню кухню.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, спільною власністю подружжя, визнавши за кожним з подружжя по 1/2 ідеальній частині, визнати автомобіль марки "ЛАДА-1119", 2008 року випуску спільною власністю подружжя, залишивши його у користуванні відповідача зі сплатою ОСОБА_1 20 000,00 грн компенсації вартості його частки.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для визнання житлового будинку спільною власністю подружжя. При цьому, з огляду на відсутність доказів вартості спірного автомобіля, вимоги позивача про компенсацію Ѕ частини його вартості у розмірі 20 000,00 грн, є безпідставними.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3, в інтересах якого як законний представник діє ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у розгляді справи
Скаргу обґрунтовано тим, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із батьком ОСОБА_1 в неналежних умовах в орендованій квартирі в житловому будинку батькової рідної сестри. У 2015 році відповідачка їх вигнала зі спірного будинку. Вважає, що оскаржуваним рішенням суд позбавив позивача (батька) права спільної сумісної власності як одного з подружжя, а його як дитину - можливості користуватися цим будинком. Зазначає, що у випадку задоволення позову, в нього будуть кращі умови проживання. Вважає, що судом не взято до уваги те, що позивач у 2006 року продав своє майно, а саме: земельну ділянку та житловий будинок. Крім того, позивач проводив будівельні роботи у спірному будинку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого як законний представник діє ОСОБА_1 .
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки малолітнього ОСОБА_3, оскільки майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та не є власністю дітей.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2022 року представник неповнолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що судом допущено порушення статті 27 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, відповідно до якої держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Житловий будинок, що є предметом спору, придбаний та реконструйований за рахунок коштів колишнього подружжя. Неповнолітній ОСОБА_3 має особистий сервітут, що надає йому право користуватись проживати в приміщенні, яке належить його батькам. Суть порушень судом прав неповнолітнього ОСОБА_3 полягає у неврахуванні його інтересів при поділі майна подружжя.
У лютому 2022 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що майно подружжя є власністю виключно подружжя - чоловіка та дружини, а не дитини.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 1997 року, який розірвано рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області 11 грудня 2012 року.
Заявник - неповнолітній ОСОБА_3 є спільним сином сторін спору. У його інтересах звертається до суду батько ОСОБА_1 - позивач у справі.
10 грудня 1999 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_2 за 11 058,00 грн. 05 лютого 2007 року цю квартиру продано за 12 277,00 грн за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М. В.
Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 06 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М. В., ОСОБА_2 за згодою ОСОБА_1 придбала цегляний житловий будинок АДРЕСА_1, який складається з двох житлових кімнат, житловою площею 26,4 кв. м, кухні, загальною площею 38,2 кв. м, із господарськими будівлями: сарай "Б", вбиральня "В", колодязь "К".
Вартість будинку становить 176 750,00 грн, із яких 25 250,00 грн сплачені при підписанні договору, а решта, згідно із поданою заявою продавця - 16 лютого 2007 року в сумі 151 500,00 грн.
20 лютого 2007 року здійснена реєстрація права власності на будинок за ОСОБА_2, про що ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" видано витяг № 13632682.
Згідно з довіреністю від 24 лютого 2014 року, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_8 вчиняти всі дії щодо автомобіля марки "ВАЗ 1119", 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2, який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3, виданого Львівським ВРЕР ДАЇ 13 травня 2009 року.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за позивачем зареєстрований автомобіль марки "FIAT DUKATO", 1994 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_4, який 20 листопада 2012 року знято з обліку та відчужено за 12 500,00 грн.
21 грудня 2012 року за позивачем зареєстровано автомобіль марки "FIAT DUKATO", 1995 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 .
Нормативно-правове обґрунтування
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції Українивизначено, що основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11рп/2007 у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).