ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 916/893/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Дідуренко С. В. (адвокат),
відповідача - Майорової Н. М. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2021 (суддя Волков Р. В.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 (головуючий - Будішевська Л. О., судді Аленін О. Ю., Філінюк І. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспорт Лоджістік"
до Приватного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод"
про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 255129 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспорт Лоджістік" (далі - ТОВ "Транспорт Лоджістік", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви від 15.06.2021 про зміну предмета позову) до Приватного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" (далі - ПрАТ "Одеський автоскладальний завод", Завод, відповідач) про: 1) усунення Товариству перешкод у користуванні та розпорядженні власністю з боку ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" шляхом демонтажу самовільно встановленого на земельній ділянці, що є комунальною власністю, шлагбаума, який перешкоджає доступу до нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Чепіги отамана, будинок 29-В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 1425843351101, та за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Чепіги отамана, будинок 29-Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 149890251101 (далі - спірні нежитлові будівлі); 2) стягнення з відповідача на користь позивача витрат на відновлення знищеного майна у загальному розмірі 255129 грн, з яких: 213000 грн - на відновлення паркану, 42129 грн - на відновлення воріт, з посиланням на положення статей 15, 16, 316, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Позовна заява обґрунтовується чиненням відповідачем перешкод у користуванні та розпоряджанні спірними нежитловими будівлями, які належать позивачу на праві приватної власності та на праві спільної часткової власності.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.09.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, позов задоволено частково. Зобов`язано ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю ТОВ "Транспорт Лоджістік" шляхом демонтажу самовільно встановленого на земельній ділянці, що є комунальною власністю, шлагбаума, який перешкоджає доступу до спірних нежитлових будівель. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2270 грн витрат по сплаті судового збору та 18000 грн витрат на правову допомогу.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 15, 16, 316, 317, 319, 391 ЦК України, статей 13, 73, 74, 76, 77, 80, 81, 86, 88, 119, 123, 126, 129, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТОВ "Транспорт Лоджістік" на спірні нежитлові будівлі, у доступі, користуванні та розпорядженні якими відповідач чинить перешкоди шляхом запровадження пропускного режиму за допомогою самовільно встановленого шлагбаума на земельній ділянці, яка є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, та стосовно передачі якої (земельної ділянки) у власність або користування Заводу Одеська міська рада не приймала жодного рішення; 2) Товариство не довело належним чином як розмір завданого збитку у виді витрат на відновлення знищеного майна, так і того, що спрямовані на знищення майна дії було вчинено саме відповідачем.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції також дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 18000 грн витрат на професійну правничу допомогу (при заявлених 36000 грн), на підтвердження понесення яких Товариство надало договір про надання правової допомоги від 04.03.2021, укладений з адвокатом Дідуренко С. В., та платіжне доручення від 04.03.2021 № 287 на суму 36000 грн (а.с.219, том 1).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у відповідній частині, а також відмовити в стягненні з відповідача на користь позивача 2270 грн витрат по сплаті судового збору та 18000 грн витрат на правову допомогу.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи, що: 1) апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6004/17 (щодо застосування норми статті 391 ЦК України), від 02.06.2021 у справі № 924/691/20 (щодо застосування норми статті 45 ГПК України) та у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 820/479/18 (щодо застосування норм статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України); 2) суд першої інстанції вирішив спір на підставі недопустимих доказів, якими відповідач вважає письмові нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 06.09.2021, а суд апеляційної інстанції наведених процесуальних порушень не усунув, що є підставою для касаційного оскарження ухвалених у справі рішень відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 і пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України; 3) апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання письмового доказу - копії рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.03.1998 № 471, не врахувавши його при ухваленні оскаржуваної постанови, що є підставою для касаційного оскарження прийнятих у справі рішень відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 і пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України; 4) суди прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, - власника шлагбаума, що є підставою для касаційного оскарження ухвалених у справі рішень відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 і пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. ТОВ "Транспорт Лоджістік" у відзиві на касаційну скаргу просить її відхилити з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, на виконання яких відповідач вже демонтував шлагбаум.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2021 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 916/893/21 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.02.2022.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. ТОВ "Транспорт Лоджістік" на праві приватної власності належать нежитлові будівлі загальною площею 1069,1 м2, що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Чепіги Отамана, будинок 29В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1425843351101). Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 155016381) до складових частин об`єкта нерухомого майна, яке знаходиться за вказаною адресою, належать: нежитлова будівля, L; огорожа, 1- 3.
Також на праві спільної часткової власності (12/100 частин) Товариству належать нежитлові будівлі загальною площею 13005,4 м2, що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Чепіги Отамана, будинок 29Г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1495890251101). Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 177351889) до складових частин об`єкта нерухомого майна, яке знаходиться за вказаною адресою, належать: нежитлова будівля, літ. R, R1; загальна площа 6837,7 м2; нежитлова будівля, літ. R2, R3, R4; загальна площа 5182,9 м2; нежитлова будівля, літ. V; загальна площа 76,8 м2; нежитлова будівля, літ. F; загальна площа 908 м2.
10. У свою чергу, ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" на праві приватної власності належать нежитлові будівлі загальною площею 3018,4 м2, що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Чепіги Отамана (вул. Бондарева), буд. 29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1604392651101). З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 131742200) вбачається, що до складових частин об`єкта нерухомого майна, яке знаходиться за вказаною адресою, належать: нежитлова будівля літ. А, загальною площею 2715,8 м2; нежитлова будівля літ. Б, загальною площею 179,8 м2; нежитлова будівля літ. Г, загальною площею 87,2 м2; нежитлова будівля літ. W, загальною площею 35,6 м2.
11. Учасниками справи не заперечується, що за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 біля нежитлового приміщення, яке належить Заводу на праві власності, знаходиться шлагбаум та контрольно-пропускний пункт.
12. Матеріали справи містять нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 06.09.2021, в яких зазначені особи повідомили, що на провулку Павла Кравцова у м. Одесі біля будівлі заводоуправління ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" встановлено шлагбаум для в`їзду на територію, на якій розташовано будівлі заводу та інших суб`єктів господарювання, а також стоянки автомобілів. Шлагбаум для проїзду автотранспорту піднімають тільки за наявності перепусток, виписаних керівництвом заводу. Пішки можна пройти через розташовану поруч прохідну, але також тільки з дозволу керівництва ПрАТ "Одеський автоскладальний завод".
13. Листом від 13.04.2021 №01-19/999, направленим на адвокатський запит представника ТОВ "Транспорт Лоджістік", Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив, що Одеська міська рада не приймала рішення про передачу у власність або в користування ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 .
14. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку Товариства, внаслідок самовільного встановлення відповідачем на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вулиця Чепіги Отамана, 29, шлагбаума, який перешкоджає вільному проїзду та проходу, позивачу чиняться перешкоди в користуванні та розпорядженні належними йому на праві власності нежитловими будівлями, розташованими на вул. Чепіги Отамана, 29-В і 29-Г у м. Одесі.
Позиція Верховного Суду
15. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
17. В основу оскаржуваних рішення та постанови (в частині задоволення негаторного позову) покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність належними та допустимими доказами порушення прав позивача як власника спірних нежитлових будівель внаслідок чинення Заводом перешкод Товариству в доступі до свого нерухомого майна, а саме шляхом запровадження пропускного режиму за допомогою самовільно встановленого відповідачем шлагбаума на земельній ділянці, яка є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, та щодо передачі якої (земельної ділянки) у власність або в користування Заводу Одеська міська рада не приймала жодного рішення.
18. Колегія суддів, погоджуючись із зазначеним правильним висновком судів попередніх інстанцій, зауважує, що подана касаційна скарга навіть не містить жодних обґрунтованих доводів на спростування обставин самовільного встановлення відповідачем шлагбаума на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вулиця Чепіги Отамана, 29, яка (земельна ділянка) є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, внаслідок чого позивачу чиняться перешкоди в користуванні та розпорядженні належними йому на праві власності нежитловими будівлями, розташованими на вул. Чепіги Отамана, 29-В і 29-Г у м. Одесі, можливість вільного проїзду до яких закриває вказаний шлагбаум.
19. Товариство у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, зокрема, якщо: суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
20. Скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6004/17 (щодо застосування норми статті 391 ЦК України) та від 02.06.2021 у справі № 924/691/20 (щодо застосування норми статті 45 ГПК України).
21. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника як необґрунтовані з огляду на таке.
22. За змістом статті 391 ЦК України, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якої апеляційним судом до спірних правовідносин посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
23. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 та від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).
24. Разом з тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
25. Касаційна інстанція не бере до уваги посилання скаржника на неврахування висновків щодо застосування положень статті 391 ЦК України і статті 45 ГПК України, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6004/17 та від 02.06.2021 у справі № 924/691/20 відповідно, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в цій та зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.
Зокрема, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої апеляційний суд достовірно встановив факт самовільного встановлення відповідачем шлагбаума на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вулиця Чепіги Отамана, 29, що закриває позивачу доступ до належними йому на праві власності нежитлових будівель, розташованих на вул. Чепіги Отамана, 29-В і 29-Г у м. Одесі, та створює перешкоди в користуванні та розпорядженні ними, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову у справі № 910/6004/17, якою скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 та залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 про відмову в задоволенні негаторного позову власника та орендаря нежитлових приміщень, виходив зі встановлених обставин облаштування відповідачем (Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт") у лютому 2008 року на прибудинковій території шлагбауму і стоянки автомобілів з дозволу Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, внаслідок недоведеним є як порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивачів саме щодо належного їм нерухомого майна, так і вчинення відповідачем перешкод у доступі позивачів до їх майна.
Колегія суддів зауважує, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6004/17 взагалі не міститься висновку про недоведеність вчинення відповідачем перешкод щодо доступу позивача до нежитлових будівель внаслідок встановлення на території шлагбаума з мотивів передачі позивачем однієї з будівель (на вул. Чепіги Отамана, 29-В у м. Одесі) в оренду третій особі, що зумовлює відсутність її (будівлі) у володінні та користуванні позивача, адже, на відміну від цієї справи, одним із позивачів у справі № 910/6004/17 є орендар нежитлових приміщень.
26. В свою чергу, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В. Сервіс" до Прокуратури Хмельницької області про скасування арешту з належного позивачу майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про реєстраційні номери обтяжень майна, та передаючи на новий розгляд справу № 924/691/20, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 02.06.2021 зазначив, що суди по суті усунулися від вирішення питання про встановлення "належності" відповідача і повністю переклали цей обов`язок на позивача, хоча встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком саме суду, який виконується під час розгляду справи. Крім цього, відмовляючи у позові з підстав неналежності обраного відповідача, суди не вказали про те, яка ж особа є зобов`язаною за заявленою позивачем позовною вимогою з урахуванням, зокрема і того, що положеннями частини 1 статті 45 ГПК України визначено, що позивачами і відповідачами у господарському процесі можуть бути лише особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
27. Наведене, окрім різних фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, переконливо свідчить також про їх неоднакове правове регулювання у цій справі і справах №№ № 910/6004/17, 924/691/20.
У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.
28. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження (в частині задоволення негаторного позову), передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
29. Колегія суддів наголошує, що помилкове твердження скаржника про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норми статті 45 ГПК України, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 924/691/20, зводяться виключно до необґрунтованого посилання на наявність іншої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме пунктом 8 частини 1 статті 310 цього Кодексу (суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі), в аспекті того, що суди не встановили належність залучення Заводу відповідачем та не перевірили законність вимог ТОВ "Транспорт Лоджістік" про зобов`язання ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" демонтувати шлагбаум, який йому не належить.
Проте зазначені безпідставні доводи спростовуються достеменно встановленими судами обставинами самовільного встановлення саме ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" шлагбаума на земельній ділянці, розташованій на вул. Отамана Чепіги, 29 у м. Одесі, а саме біля нежитлового приміщення, яке належить Заводу на праві власності, де знаходяться спірний шлагбаум і контрольно-пропускний пункт.
30. Крім того, матеріали справи не містять та скаржник не надав жодних доказів на підтвердження належності спірного шлагбаума, який є тимчасовою спорудою, будь-якій іншій особі, в зв`язку з чим Верховний Суд зазначає, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження (в частині задоволення негаторного позову), передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 та пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що, в свою чергу, виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.
31. Скаржник також зазначає про неврахування судами висновків щодо застосування норм статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (остання стаття є ідентичною за змістом з нормою статті 126 ГПК України), викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 820/479/18.
32. Колегія суддів погоджується зі вказаними доводами скаржника з огляду на таке.
33. Відповідно до частин 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.