ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 923/1427/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піфагор-17" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 (колегія суддів: Ярош А. І., Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) і рішення Господарського суду Херсонської області від 27.04.2021 (суддя Закурін М. К.) у справі
за позовом заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піфагор - 17" про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Шекшеєва В. С.,
позивача - Рибкіна Ю. Є.,
відповідача - Оніщенко О. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. 30.12.2020 заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піфагор-17" (далі - ТОВ "Піфагор-17") про:
- розірвання укладеного 06.05.2019 договору оренди земельної ділянки площею 147,1581 га, кадастровий номер 6522384000:02:001:0297, розташованої за межами населених пунктів на території Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району;
- зобов`язання повернути зазначену земельну ділянку.
2. Позов мотивовано систематичною несплатою відповідачем орендних платежів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 06.05.2019 між Херсонською обласною державною адміністрацією (далі - Херсонська ОДА) та ТОВ "Піфагор-17" укладено договір оренди землі, за умовами якого:
- орендодавець надає, а орендар приймає в оренду на 30 років земельну ділянку площею 147,1581 га, кадастровий номер 6522384000:02:001:0297, яка розташована за межами населених пунктів на території Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування фотоелектричної станції потужністю 300 МВт (пункт 1),
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 146 219 674,46 грн (пункт 5),
- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 4 386 590,23 грн за один рік оренди (пункт 9),
- орендна плата вноситься у строки, передбачені статтями 285 - 287 Податкового кодексу України (пункт 11),
- дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (пункт 31).
4. Згідно з листом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 25.03.2020 № 2620/9/21-22-04-04-07 відповідач до податкового органу не звітує та не виконує зобов`язання зі сплати орендних платежів.
5. Відповідно до листа Новозбур`ївської сільської ради від 15.05.2020 вих. № 02-23/292 сплата за оренду земельної ділянки за кадастровим номером 6522384000:02:001:0297 не надходила та станом на час підписання листа заборгованість складала 4 021 040,98 грн.
6. Згідно з листом Новозбур`ївської сільської ради від 24.09.2020 вих. № 02-23/566 станом на 24.09.2020 грошові кошти за оренду земельної ділянки від відповідача не надходили.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.04.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021, позов задоволено.
8. Судові рішення мотивовано тим, що несплата ТОВ "Піфагор-17" орендної плати з моменту державної реєстрації договору - з 10.06.2019 по грудень 2020 року у загальній сумі 6 835 769,74 грн є істотним порушення умов договору та чинного законодавства через значну міру позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору з орендарем. Зазначене є підставою для дострокового розірвання договору у випадку систематичної несплати орендної плати.
9. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, також дійшов висновку, що Херсонська ОДА - позивач у справі, є компетентним суб`єктом у спірних правовідносинах, у тому числі державним органом, на який покладено контрольні функції щодо оренди земельних ділянок державної власності, однак внаслідок невжиття позивачем належних та необхідних заходів для захисту своїх інтересів, прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків унаслідок несплати орендної плати, правомірно звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
10. ТОВ "Піфагор-17" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
11. Скарга з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а також застосуванням судами норми права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, відсутності висновку Верховного Суду та порушенні судами норм процесуального права.
12. Скаржник наголошує на необхідності надання висновку про застосування пункту 24 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України у поєднанні зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а також відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки суди порушили "законне сподівання" на отримання "активу", отже, допустили неправильне застосування статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та не врахували цілу низку рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
13. Херсонська обласна прокуратура та Херсонська ОДА у відзивах просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на доведеності позовних вимог.
Позиція Верховного Суду
14. Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
15. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
16. Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
17. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
18. Згідно із частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
19. Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
20. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
21. Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
22. Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
23. Водночас за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
24. Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов спірного договору, зокрема, пунктів 9 та 11, відповідач мав сплачувати орендну плату, сума якої становить 4 386 590,23 грн за 1 рік, у строки, встановлені Податковим кодексом України, а саме щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
25. Проте, як установили суди попередніх інстанцій, ТОВ "Піфагор-17" орендну плату за землю з дати державної реєстрації спірного договору не сплачував і за період з 10.06.2019 по грудень 2020 року (час звернення прокурора з цим позовом) заборгував 6 835 769,74 грн, що визнано судами достатньою підставою для розірвання договору та зобов`язання ТОВ "Піфагор-17" повернути земельну ділянку власнику.
26. Як вже зазначалося, оскаржуючи судові рішення у справі, ТОВ "Піфагор-17" не погоджується з висновками судів про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та наявності законних підстав для представництва інтересів держави в особі Херсонської ОДА, та зазначає про неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 16.09.2020 у справі № 922/708/19 та від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.
27. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
28. Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".
29. За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у відповідній редакції) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
30. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (правова позиція щодо необхідності обґрунтування прокурором у суді підстав для представництва висловлена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 16.09.2020 у справі № 922/708/19 та від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19). Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
31. Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
32. Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України з урахуванням практики ЄСПЛ свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
33. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
34. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
35. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
36. "Нездійснення захисту" має вияв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
37. "Здійснення захисту неналежним чином" має вияв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
38. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
39. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
40. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
41. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
42. Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави, прокурор наголосив на бездіяльності Херсонської ОДА, яка не вжила заходів цивільно-правового реагування щодо повернення землі, у зв`язку з чим відповідно до статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявні підстави для вжиття прокуратурою Херсонської області заходів представницького характеру шляхом пред`явлення даного позову з метою захисту інтересів держави.
43. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
44. Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
45. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
46. При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справах № 910/6144/18 та № 912/2529/18).
47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
48. Як установлено судом апеляційної інстанції, Херсонська ОДА відповідно до договору оренди землі від 06.05.2019 як орендодавець земельної ділянки та відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" має право вимагати сплати відповідачем орендних платежів, а згідно зі статтею 32 зазначеного Закону має право на дострокове розірвання договору.
49. Водночас Херсонська ОДА є державним органом, на який покладено контрольні функції щодо оренди земельних ділянок державної власності.
50. Судом першої інстанції з урахуванням правових висновків Верховного Суду установлено, що Новокаховська місцева прокуратура звернулася до Новозбур`ївської сільської ради з вимогою про надання інформації стосовно сплати Відповідачем орендної плати за спірним договором (лист від 05.03.2020 вих. № 34-2532/вих. 20).
51. У свою чергу у листі від 10.03.2020 вих. № 02-23/159 Новозбур`ївська сільська рада повідомила прокуратуру про несплату відповідачем орендної плати.