ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 761/46465/17
провадження № 51-3966км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Булейко О. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Юсупової К. О.,
потерпілої ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Юсупової К. О. на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року в кримінальному провадженні №12017100100010193 за обвинуваченням
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Носеківка Шаргородського району Вінницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років. Зазначеним вироком вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_1 27 серпня 2017 року близько 3 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився неподалік будинку № 9 по вул. І. Гонти у м. Києві та голосно розмовляв по мобільному телефону. У зв`язку з цим ОСОБА_3 зробив йому зауваження. ОСОБА_1, обурившись зауваженням ОСОБА_3, вступив з ним у словесну сварку. Під час вказаного конфлікту з мотиву раптово виниклих особистих неприязних відносин ОСОБА_1 вирішив заподіяти смерть ОСОБА_3 .
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 умисно, з метою вбивства, наніс ножем, що мав при собі, ОСОБА_3 не менше п`яти ударів в область грудної клітини та тулуба, внаслідок яких ОСОБА_3 отримав небезпечні для життя тілесні ушкодження - два проникаючих колото-різаних поранення грудей зліва; три проникаючих колото-різаних поранення грудей справа та живота справа.
Смерть ОСОБА_3 настала від численних проникаючих колото-різаних поранень тулуба (грудей, живота) з ушкодженнями внутрішніх органів (серця, правої легені, правого купола діафрагми, правої частки печінки), з розвитком крововтрати та шоку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат Юсупова К. О. порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Вказується на те, що суди не врахували те, що конфлікт розпочав потерпілий, не враховано, також, обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, що бійку ніхто із сторонніх не припиняв, наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Зазначається, що судами не доведено поза розумним сумнівом, що вбивство ОСОБА_3 вчинено ОСОБА_1 . Також вказується на недопустимість таких доказів, як протокол пред`явлення особи для впізнання, протокол огляду. Наводяться доводи, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, що ніхто із свідків не бачив ніж в руках ОСОБА_1, як і момент нанесення останнім тілесних ушкоджень.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, вважав її безпідставною, а ухвалу апеляційного суду - законною та обґрунтованою.
Потерпіла також заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд доходить висновку про її безпідставність.
При цьому Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій. Доводи касаційної скарги, які стосуються фактичних обставин кримінального провадження та оцінки доказів (зокрема, що конфлікт розпочато потерпілим, що свідки не бачили ніж у руках засудженого, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази винуватості ОСОБА_1 ) не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Разом з тим вказані доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який навів відповідні мотиви на їх спростування, зокрема апеляційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а саме в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_3 за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України
При цьому, як зазначив апеляційний суд, вина ОСОБА_1 підтверджується як показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, так і іншими доказами - протоколом огляду місця події від 27.08.2017 року, протоколом затримання ОСОБА_1 від 27.08.2017 року, висновком судово-медичного експерта № 354ц від 03.11.2017 року, висновком судово-медичного експерта №352ц від 01.11.2017 року.
З зазначеними висновками апеляційного суду погоджується і Верховний Суд.
Що стосується твердження сторони захисту, що свідки не бачили, як ОСОБА_1 наносив удари ножем потерпілому,то Верховний Суд виходить з того, що доводи захисника не спростовують показання безпосередніх свідків конфлікту, які зазначили, що потерпілий сам сказав, що його "пирнув" засуджений.
Щодо доводів сторони захисту про недопустимість певних доказів, то суд апеляційної інстанції, повторно допитавши свідків, вказав, що хоча сторона захисту і ставить під сумнів належність та допустимість протоколів пред`явлення особи для впізнання від 27 серпня 2017 року за участю свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, проте вказані свідки впізнали ОСОБА_1 як особу, яка нанесла тілесні ушкодження потерпілому та втекла з місця події, більше того і ОСОБА_4, і ОСОБА_5 були безпосередніми свідками конфлікту, який виник між потерпілим ОСОБА_3 та засудженим ОСОБА_1, і який в подальшому переріс у бійку, в результаті якої потерпілому були спричинені тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці події.
Також апеляційний суд цілком слушно зазначив, що ОСОБА_1 ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заперечував факт присутності вказаних свідків під час події.
Верховний Суд не знаходить підстав вважати зазначені висновки суду апеляційної інстанції незаконними та необґрунтованими. В касаційній скарзі захисника також фактично не наведено обґрунтування щодо порушень вимог кримінального процесуального закону, які допустив апеляційний суд при перевірці доводів сторони захисту, що могли істотно виплинути чи вплинули на законність ухвали апеляційного суду в цій частині.
Також, сторона захисту вказує, що положеннями ст. 237 КПК України не передбачено проведення огляду особи, а тому слідчу дію, в ході якої було вилучено у ОСОБА_1 ніж проведено з істотним порушенням вимог КПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент вилучення у ОСОБА_1 ножа він вже був затриманий і подальші процесуальні дії відбулися у відповідності до вимог ст. 208 КПК України.
Таким чином, оскільки затримання ОСОБА_1 та вилучення у нього ножа відбулось відповідно до вимог ст. 208 КПК України, то невірне зазначення найменування процесуального документу - протокол огляду місця події, який по суті є протоколом обшуку затриманої особи, у даному кримінальному провадженні не є таким порушенням кримінального процесуального закону, яке істотно вплинуло на законність судових рішень, зокрема ухвали апеляційного суду.
Відхиляє Верховний Суд і доводи сторони захисту про недоведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 .
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Разом з тим та версія подій, яку надала сторона захисту, не доводить наявність розумного сумніву у версії сторони обвинувачення. Більше того версія сторони захисту є непослідовною і не узгоджується з доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження. Будь-яких доказів, які якимось чином підтверджували б версію сторони захисту, не було надано ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.
Також сторона захисту вказує на те, що судами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 умислу на умисне вбивство.
Вказані твердження були спростовані судом апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується і касаційний суд. Так, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що встановлені та наведені у вироку обставини нанесення потерпілому ножових поранень, їх кількість та локалізація (5 ударів ножем у життєвоважливі органи) дозволяють стверджувати про те, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні і навіть якщо не бажав, то свідомо припускав їх настання, що свідчить про наявність в його діях умислу, який може бути як прямим, так і непрямим, але його вид не впливає на правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_1 .
За таких обставин висновки апеляційного суду, наведені в ухвалі, є законними та обґрунтованими, підстав вважати ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України Верховний Суд не вбачає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 440, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.