Постанова
Іменем України
11 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 265/52/20
провадження № 61-16401 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Четверта маріупольська держана нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 02 червня 2021 року у складі судді Костромітіної О. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Мальцевої Є. Є., Попової С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (до зміни прізвища - ОСОБА_3 ), третя особа - Четверта маріупольська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом від 01 березня 2011 року, посвідченим державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори за реєстровим номером
1-292, згідно з яким вона заповіла: житловий будинок
АДРЕСА_1, земельну ділянку
за цією адресою та вклади у філіях і відділеннях акціонерного товариства "Ощадбанк" - ОСОБА_7 ; квартиру
АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 ;
йому - квартиру АДРЕСА_3 та вклади у філіях і відділеннях акціонерного товариства "Ощадбанк".
Крім того, 05 березня 2009 року, тобто раніше, ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1-430,
згідно з яким вона заповіла йому квартиру
АДРЕСА_3 . Вважав, що вказаний заповіт
є чинним.
Зазначав, що ОСОБА_7 (син спадкодавця) помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому заповідана останньому частка у спадковому майні ОСОБА_6 залишається його спадкоємцям за законом, зокрема: 1/2 частку житлового будинку
та вкладів успадковують за правом представлення його діти: ОСОБА_2
та ОСОБА_3, у рівних частинах кожна, а іншу 1/2 частку, яка б належала його батьку - ОСОБА_9 (син спадкодавця), який помер
ІНФОРМАЦІЯ_3, успадковує він.
У визначений законом строк він звернувся до нотаріальної контори
із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа № 258/2019.
Разом із цим, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право
на спадщину за заповітом на квартиру
АДРЕСА_3 та свідоцтва про право на спадщину
за законом на 1/2 частку житлового будинку
АДРЕСА_1, у зв`язку з неможливістю встановити родинні відносини із померлою, оскільки в написанні імені по батькові померлої ОСОБА_6 є розбіжності, а саме: відповідно до паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім`я померлої, свідоцтва про її смерть, померла є - " ОСОБА_6", а в свідоцтві про народження його батька вона записана як " ОСОБА_6". Крім того, у заповіті від 01 березня 2011 року, у графі "заповідаю": його ім`я по батькові вказано як " ОСОБА_1", хоча у паспорті та картці платника податків у графі ім`я
по батькові зазначено - " ОСОБА_1, ОСОБА_1". У заповіті
від 05 березня 2009 року також зазначено " ОСОБА_1".
При цьому його було повідомлено про необхідність сплати податку
на доходи фізичних осіб у розмірі 5 % від ринкової вартості вказаної нерухомості, що становить близько 7 000,00 грн.
Вказував, що розбіжності в анкетних даних перешкоджають йому оформити спадщину, а факт родинних відносин із спадкодавцем оспорюється іншими спадкоємцями.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що він дійсно
є рідним онуком ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець міста Маріуполя Донецької області, дійсно є рідним онуком ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що факт родинних відносин, а саме факт того, що ОСОБА_1, є онуком ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, доведено позивачем та підтверджено належними
та допустимими доказами.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про порушення районним судом норм процесуального права при вирішенні спору, вказавши, що суд першої інстанції на виконання положень статей 12, 13 ЦПК України правильно сприяв учасникам процесу в реалізації ними своїх процесуальних прав. При цьому зазначене не впливає на правильність ухваленого судового рішення та не спростовує його висновків.
Також судами відхилено доводи відповідачів щодо наявності іншого свідоцтва про шлюб померлої ОСОБА_6, оскільки такі не узгоджуються
з матеріалами справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення
та ухвалити нове судове рішення про залишення позову ОСОБА_1
без розгляду.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 265/52/20 із Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії постанови Донецького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій
не враховано, що повноваження адвоката можуть підтверджуватися ордером, а не самостійно виготовленим документом під назвою "Ордер про надання правничої допомоги". У даній справі позовну заяву подано до суду адвокатом Гуртовим М. Б., який діяв на підставі копії ордера серії ДН № 000, 160/69 на надання правової допомоги від 24 вересня 2019 року, виданого адвокатським об`єднанням "Юридична консультація Жовтневого району міста Маріуполя", який є самостійно виготовленим та з 01 квітня 2013 року не міг використовуватися адвокатами як документ, що підтверджує
їх повноваження, про що було зазначено у рішенні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20 лютого 2021 року № ІІ-013/2021 (пункти 70, 71, 72). Вважає, що позовна заява повинна була бути залишена без розгляду.
Недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою районного суду від 28 квітня 2020 року, фактично не усунуто позивачем, оскільки його адвокатом подано
до суду уточнену позовну заяву, яку не підписано. При цьому позивач відмовився від однієї вимоги немайнового характеру, так як хотів уникнути сплати судового збору. Проте ЦПК України не передбачено усунення недоліків щодо сплати судового збору шляхом уточнення позовних вимог, як і не передбачено залишення позову без руху вже на стадії розгляду справи по суті.
Звертає увагу й на те, що ОСОБА_1 у період з листопада 2019 року
по травень 2020 року перебував за межами України, тобто він не міг особисто підписувати подані у цей період документи.
Крім того, всупереч вимогам статті 49 ЦПК України, суд першої інстанції прийняв від адвоката Гуртового М. Б. заяву про зміну предмета позову
на стадії розгляду справи по суті, через 4,5 місяців після закриття підготовчого засідання, без дотримання вимог щодо направлення її копії іншим учасникам судового процесу.
Також указує на те, що районний суд прийняв докази з порушенням установленого законом строку на подання таких доказів.
Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що " ОСОБА_6" (мати батька позивача) та " ОСОБА_6" (спадкодавець) є однією та тією самою особою, тобто,
що він є рідним онуком спадкодавця.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293
ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку
їх встановлення.
За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати
або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти,
що мають юридичне значення.
Зокрема, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути
на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилався на те,
що встановлення факту, що він є рідним онуком померлої ОСОБА_6, необхідно йому для отримання спадщини.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав
та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),
до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється
за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦПК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини
і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення
її померлою (частина перша статті 1220 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12,
81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,
крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку
про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення
або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справах про встановлення фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів, суд може брати до уваги всі передбачені законом засоби доказування, серед яких показання свідків, що пояснюється відсутністю письмових доказів, які б посвідчували такі факти.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, надавши належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, дійшов правильного висновку про наявність підстав для встановлення факту, що позивач є рідним онуком ОСОБА_6,
яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Матеріали справи містять достатні, належні та допустимі докази,
які підтверджують факт того, що ОСОБА_1 є рідним онуком ОСОБА_6 .
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Колегією суддів не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору,
як і порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а також обставин,
які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень.
Доводи касаційної скарги в основному зводяться до порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, проте такі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, так як вказане
не вплинуло на правильність зроблених судами висновків, які узгоджуються з нормами матеріального права, матеріалами справи та правильно встановленими судами фактичними обставинами справи.
Так, посилання на те, що після відкриття провадження у справі не можна усувати недоліки позовної заяви й залишати її без руху спростовуються положеннями пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України. При цьому ОСОБА_1 підтримав усі подані до суду процесуальні документи,
що спростовує доводи касаційної скарги про те, що він їх не підписував.
Крім того, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення
з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410
ЦПК України).
Інші доводи заявника касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, яким надана оцінка, а тому відхиляються Верховним Судом.
Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і апеляційної інстанцій.