Постанова
Іменем України
01 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 753/7032/19
провадження № 61-21331св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Кулікової С. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.
На обґрунтування позову вказала, що з 31 серпня 2002 року до 26 грудня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проживають з нею.
У період шлюбу за спільні кошти сторони придбали майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (далі - трикімнатна квартира), та однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (далі - однокімнатна квартира), а також автомобіль марки BMW X1, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску.
До розірвання шлюбу (10 лютого 2016 року) відповідач незаконно відчужив згаданий транспортний засіб без її згоди.
Враховуючи зазначене, позивач просила визнати договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля № 8047/16/1090, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 10 лютого 2016 року, недійсним.
Крім того, позивач просила визнати придбане у період зареєстрованого шлюбу майно спільним сумісним майном подружжя, поділити його між сторонами, виділивши у власність ОСОБА_1 вказані трикімнатну квартиру та автомобіль, а однокімнатну квартиру виділити у власність ОСОБА_2 . Просила врахувати, що відповідач приховав від неї факт продажу вказаного транспортного засобу а також те, що з нею залишаються проживати двоє неповнолітніх дітей, аліменти на утримання яких вона не отримує.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду позов до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя.
Позовну заяву мотивовано тим, що зазначене спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбане за їх спільні кошти і у період зареєстрованого між ними шлюбу.
Протягом тривалого часу ОСОБА_1 з дітьми проживає у трикімнатній квартирі та користується спірним автомобілем, а у однокімнатній квартирі мешкає ОСОБА_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя просив суд виділити у власність ОСОБА_1 спірний автомобіль, а однокімнатну квартиру виділити йому у власність.
Також позивач вважає, що трикімнатна квартира підлягає поділу в частках між подружжям, зокрема, ОСОБА_1 - 55/100 часток, а йому - 45/100 часток квартири, з огляду на вартість усього виділеного кожному з них майна.
Просив врахувати, що він часто приходить до місця проживання дітей, проводить з ними час, займається їх вихованням та утриманням, надає достатню кількість грошових коштів для їхнього повноцінного життя, тому позивач не пред`являла позов до нього про стягнення аліментів на їх утримання.
Продаж автомобіля він від дружини не приховував, оскільки цей автомобіль знаходиться у власності подружжя і саме вона ним користується. Підстав для визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу спірного автомобіля немає, так як ОСОБА_1 надала йому усну згоду на вчинення цього правочину, після якого він передав половину грошей дружині.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року вказані позови об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року в складі судді Колесника О. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково, позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано квартири за адресами: АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, а також автомобіль BMW X1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 1 263 800 грн, за ОСОБА_1 - на автомобіль BMW X1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 435 660,00 грн, в порядку поділу майна подружжя.
У задоволенні частини позову ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу відмовлено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 55/100 частин, за ОСОБА_2 - на 45/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 2 107 200,00 грн, в порядку поділу майна подружжя.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги обох позовів про поділ майна подружжя шляхом виділення у власність ОСОБА_1 автомобіля, а ОСОБА_2 - однокімнатної квартири підлягають задоволенню, так як сторони погодились з таким поділом.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10 лютого 2016 року недійсним, суд виходив із того, що на час вирішення цієї справи спірний автомобіль зареєстрований за відповідачем, який не заперечує проти визнання за позивачем права власності на нього в порядку поділу майна подружжя.
Оскільки трикімнатна квартира придбана у період шлюбу, тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, при цьому частки подружжя у цьому майні є рівними і підстав для відступлення від засад рівності часток при поділі майна подружжя немає.
При визначенні часток кожного із подружжя у цій квартирі суд врахував вартість вже розподіленого між сторонами майна (однокімнатної квартири та автомобіля), узявши до уваги висновки експерта про дійсну ринкову вартість спірного майна.
Також суд виходив із недоведеності факту приховання відповідачем продажу автомобіля та врахував відсутність доказів, що отримані від продажу автомобіля кошти були використані не в інтересах сім`ї, та те, що з позивачем проживають двоє неповнолітніх різностатевих дітей.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року змінено рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року в частині поділу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частин, за ОСОБА_2 - на 1/4 частину цієї квартири, вартістю 2 107 200,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 036,33 грн.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що вимоги про виділення у власність ОСОБА_1 автомобіля, а ОСОБА_2 - однокімнатної квартири є обґрунтованими, так як сторони погодились з таким розподілом.
Сам по собі факт укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля, враховуючи встановлені судом обставини про реєстрацію права власності на цей автомобіль на час розгляду справи за відповідачем, фактичне користування позивачем автомобілем та відсутність заперечень ОСОБА_2 щодо виділення у власність ОСОБА_1 цього майна, не свідчить про порушення прав останньої укладенням відповідачем договору купівлі-продажу автомобіля.
В частині поділу трикімнатної квартири шляхом виділення у власність ОСОБА_2 45/100 частин, а ОСОБА_1 - 55/100 частин, суд зазначив, що у грошовому еквіваленті усього майна, що підлягає поділу, частка ОСОБА_1 є на 617 420 грн є меншою. Застосований судом першої інстанції підхід є безпідставним та невмотивованим відступом від принципу рівності часток подружжя на користь ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції не з`ясував обставини щодо приховання ОСОБА_2 спільного майна подружжя - автомобіля марки BMW X1, вартістю 435 660,00 грн, шляхом продажу цього автомобіля без згоди дружини.
Апеляційний суд встановив, що матеріалами справи доведено приховання ОСОБА_2 автомобіля, який є спільним майном подружжя, відсутність доказів того, що отримані від продажу автомобіля кошти були використані в інтересах сім`ї, а також, що відповідач не спростував посилання позивача щодо проживання із нею двох неповнолітніх різностатевих дітей.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважав за можливе відступити від засад рівності часток у спільному майні подружжя на користь ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на ѕ частини спірної трикімнатної квартири, а за ОСОБА_2 - ј частину цієї квартири, змінивши у відповідній частині рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині зміни рішення суду першої інстанції та в частині розподілу судових витрат та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 128/1761/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 756/11750/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17, від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17, від 02 березня 2020 року у справі № 448/1722/16-ц.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач не виконала свій процесуальний обовʼязок, передбачений статтею 81 ЦПК України, та належними доказами не довела наявності обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної трикімнатної квартири. Факт проживання дітей з одним із подружжя сам по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя у спільному сумісному майні. Суд апеляційної інстанції безпідставно поклав тягар доказування на відповідача, не врахувавши, що саме позивач ОСОБА_1 є особою, що ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя, а тому саме вона повинна була довести наявність обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених частиною другою статті 70 СК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 31 серпня 2002 року до 26 грудня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилися діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після припинення шлюбних відносин діти проживають разом з позивачем ОСОБА_1 у кв. АДРЕСА_3 .
У період шлюбу сторони придбали за спільні кошти таке майно: трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, а також автомобіль марки BMW X1, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску.
Вартість спірного автомобіля становить 435 660 грн.
Згідно із звітом про оцінку майна від 10 вересня 2019 року вартість однокімнатної квартири загальною площею 43,2 кв. м, становить 756 480,00 грн, трикімнатної загальною площею 97,7 кв. м, - 3 208 815,00 грн.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 30 грудня 2019 року, проведеного ФОП ОСОБА_8, вартість однокімнатної квартири загальною площею 43,2 кв. м становить 1 263 800,00 грн, трикімнатної квартири загальною площею 97,7 кв. м - 2 107 200,00 грн.
10 лютого 2016 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № 8047/16/1090 відчужив вказаний транспортний засіб ОСОБА_5 без письмової згоди дружини ОСОБА_1 .
На час розгляду справи в суді спірний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2, фактично ним користується ОСОБА_1 .