Постанова
Іменем України
30 березня 2022 року
м. Київ
справа № 216/5616/17
провадження № 61-15739св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2020 року у складі судді
Кузнецова Р. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М.,
Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу попереднього (досудового) слідства та прокуратури.
Позовна заява мотивована тим, що 16 вересня 2011 року під час досудового розслідування, яке проводилося у кримінальній справі № 57111700, йому було пред`явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 296 та частиною першою статті 122 КК України.
14 вересня 2011 його було затримано та 16 вересня 2011 року судом продовжено строк тримання під вартою до десяти діб. У подальшому суд відхилив клопотання слідчого про обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та 23 вересня 2011 року слідчим був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
30 листопада 2011 року прокурором Довгинцівського району Дніпропетровської області затверджений обвинувальний висновок, кримінальна справа була направлена до суду.
22 червня 2012 року судом ухвалена постанова про повернення кримінальної справи прокурору Довгинцівського району Дніпропетровської області на додаткове розслідування.
15 вересня 2012 року слідчим СВ Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України прийнято постанову про припинення кримінального переслідування відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КК України. Кримінальну справу за частиною четвертою статті 296 КК України було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12016040720000592.
01 листопада 2016 року прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 1 прийнято постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті
Таким чином, позивач вважає, що в період з 16 вересня 2011 року
по 01 листопада 2016 року він безпідставно обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 122, частиною четвертою статті 296 КК України, та до нього безпідставно застосовувався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Більш того, в період з 14 вересня 2011 року по 23 вересня 2011 року позивач незаконно утримувався під вартою.
Посилаючись на те, що вищевказані обставини викликали у позивача сильні нервові стреси, душевні переживання, оскільки він утримувався в умовах СІЗО, був позбавлений свободи, перебував у камері, де були жахливі умови, більше п`яти років повинен був доводити свою невинуватість, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури, грошову компенсацію в розмірі 585 600,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 288 103,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що законом передбачене безумовне право громадянина на відшкодування моральної шкоди в розмірах і порядку, передбаченому законодавством, у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково, а рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2021 рокузмінено в частині порядку стягнення моральної шкоди, стягнутої з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_1 .
Викладено абзац другий резолютивної частини рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 26 травня 2021 року в наступній редакції: "Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди
288 103,00 гривні". В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі 288 103,00 грнза рахунок держави, оскільки перебував під слідством та судом з 16 вересня 2011 року по 01 листопада 2016 року, тобто повних
61 місяць.
Проте враховуючи, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, і кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, зокрема, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, дійшов висновку про зміну резолютивної частини рішення суду першої інстанції в частині порядку стягнення моральної шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Зупинено виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 липня
2021 рокудо закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно враховано розмір відшкодування моральної шкоди за період обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. При цьому, позивачем не було оскаржено в апеляційному порядку запобіжних заходів, а розмір морального відшкодування ним не доведений.
Вказує, що державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні.
Відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
В порушення пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд першої інстанції не притягнув відповідачем Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14 вересня 2011 року, затримано ОСОБА_1 за підозрою в хуліганстві за попередньою змовою групою осіб, вчиненим із застосуванням предметів, попередньо підготованих для нанесення тілесних ушкоджень.
Відповідно до постанови СВ Довгинцівського РВ КМУ про притягнення в якості обвинуваченого від 16 вересня 2011 року ОСОБА_1 притягнуто в якості обвинуваченого в кримінальній справі № 57111700 та пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2011 ОСОБА_1 продовжено строк затримання до десяти діб.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року змінено ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під варти на підписку про невиїзд.
30 листопада 2011 прокуратурою Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області затверджено обвинувальний висновок у кримінальному провадженні № 57111700 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 296, частиною першою статті 122 КК України, та направлено справу до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2012 року кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 296, частиною першою статті 122 КК України, повернуто прокурору Довгинцівського району м. Кривого Рогу для проведення додаткового розслідування.
Постановою СВ Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про припинення кримінального правопорушення в частині пред`явлення обвинувачення від 15 вересня 2016 року, кримінальне переслідування у відношенні ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КК України припинено на підставі відсутності в його діях ознак кримінального злочину, передбаченого частиною першою статті
Постановою прокурора Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року кримінальне провадження № 12016040720000592, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 березня 2016 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, яка не змінена постановою апеляційного суду, та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
Статтею 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", ";Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.