Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 583/524/21
провадження № 61-17341св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Охтирської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 26 травня 2021 року у складі судді Огієнка О. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Охтирської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 1992 року ним та його дружиною ОСОБА_2 з державного житлового фонду було придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира була придбана за його кошти, але покупцем у договорі зазначена його дружина.
15 серпня 1995 року шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано, але придбану за час шлюбу квартиру не було поділено.
27 травня 1997 року між ОСОБА_3 та виконавчим комітетом Охтирської міської ради укладено договір дарування вказаної квартири, який було посвідчено нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори Ковальчук С. П.
Вказував, що нотаріально посвідченого доручення у ОСОБА_4, який діяв в інтересах виконкому Охтирської міської ради, не було. Вважав, що укладений ОСОБА_4 договір дарування є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам закону у зв`язку з порушення порядку його укладення, передбаченим Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Посилався на те, що він звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири від 27 травня 1997 року, але рішенням Охтирського районного суду від 14 серпня 1998 року йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності, що під час купівлі квартири він проживав разом з ОСОБА_3 однією сім`єю, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство та він надавав кошти на купівлю квартири. Вказане рішення суду було залишено без змін ухвалою судової палати з цивільних справ Сумського обласного суду від 16 вересня 1998 року, але постановою президії Сумського обласного суду від 21 грудня 1998 року скасовано як незаконне. У подальшому рішенням Охтирського районного суду договір дарування квартири визнано недійсним, але ухвалою судової палати з цивільних справ Сумського обласного суду від 16 березня 1999 року вказане рішення було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Охтирського районного суду. Ухвалу судової палати з цивільних справ Сумського обласного суду від 16 березня 1999 року він оскаржив до Верховного суду України, у подальшому справу була передана на розгляд до Тростянецького районного суду, рішенням якого від 18 липня 2001 року у позові відмовлено.
Вважав, що суддями невірно були застосовані положення частини другої статті 64 ЖК УРСР, оскільки його віднесли до "інших осіб", яких суд може визнати членами сім`ї наймача, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. На цю помилку суддів не звернули увагу також і судді Верховного Суду України.
Також вказував, що рішення Тростянецького районного суду не є рішенням суду про визнання виконавчого комітету Охтирської міської ради, як юридичної особи, власником спірної квартири, оскільки виконавчий комітет Охтирської міської ради взагалі не був ні стороною, ні третьою особою при укладанні ОСОБА_4 договору дарування, оскільки він не мав нотаріально посвідченого доручення на право діяти від імені будь-якої іншої особи.
Зазначав, що виконавчий комітет Охтирської міської ради ніколи не приймав рішення про оформлення права власності на спірну квартиру та проведення державної реєстрації речового права на квартиру. Крім того, виконавчим комітетом Охтирської міської ради договір дарування не був виконаний, оскільки спірна квартира не приймалася на його баланс.
31 травня 2016 року державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації апарату Тростянецької міської ради Манченко О. О. незаконно розглянула не підписану заяву про державну реєстрацію виникнення у Охтирського міськвиконкому права власності на квартиру АДРЕСА_1 та 02 червня 2016 року прийняла рішення про державну реєстрацію речового права.
Враховуючи вищевикладене просив суд: зобов`язати відповідача, який незаконно зареєстрував за собою право власності на квартиру, яка за законом є його власністю на праві спільної сумісної власності подружжя, вжити заходи по відновленню його права на квартиру АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача вжити заходи по скасуванню реєстрації в ЄДРРПНМ права власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 26 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що ОСОБА_1, звертаючись до суду із вказаним позовом, намагається переглянути судові рішення, які набрали законної сили, та спростувати встановлені вказаними рішеннями обставини щодо законності набуття виконавчим комітетом Охтирської міської ради права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27 травня 1997 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого суду.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права, оскільки суди розглянули у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що 27 травня 1997 року введена в оману посадовцем виконкому Охтирської міської ради народних депутатів ОСОБА_6 його дружина підписала з ОСОБА_4, який не мав нотаріальної довіреності представляти інтереси будь-якої іншої особи, договір дарування спірної квартири. За умовами вказаного договору квартиру від його дружини повинен був прийняти у державну власність виконком міської ради народних депутатів.
Дізнавшись про вказані обставини, він неодноразово звертався з різними позовам.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2021 року вказаний позов було залишено без руху.
Після усунення ним недоліків суддя Ярошенко Т. О. заявила самовідвід на підставі частини першої статті 39 ЦПК України. Аналогічні самовідводи в подальшому заявили й інші судді вказаного суду.
Після задоволення вказаних самовідводів справа була передана до Тростянецького районного суду Сумської області.
В ухвалі про відкриття провадження Тростянецького районного суду Сумської області від 26 квітня 2021 року суд вирішив розглядати вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження, що позбавило його права подати у попередньому судовому засіданні заяву про зміну предмета позову.
При цьому заявник вказує, що відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися лише такі справи: 1) малозначні справи; 2) справи, що виникають з трудових відносин.
Вказана справа не відноситься до жодної з вказаних категорій.
Також зазначає, що судом не було визнано вказану справу малозначною постановленням відповідної ухвали, а існування вимог немайнового характеру виключає можливість розгляду спору у порядку спрощеного позовного провадження.
Крім того, місцевий суд з порушенням норм процесуального права відмовив його дружині у задоволенні заяви про вступ у справу в якості третьої особи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від виконавчого комітету Охтирської міської ради, у якому вказано, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 липня 1992 року між виконкомом Охтирської міської ради народних депутатів в особі юрисконсульта ВЖКГ Охтирського міськвиконкому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір, за умовами якого ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 .
В подальшому ОСОБА_3 подарувала, а виконком міської ради народних депутатів прийняв у дар однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується дублікатом, що має силу оригіналу, договору дарування, посвідченого 27 травня 1997 року державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Ковальчук С. П.
Згідно реєстраційного напису на правовстановлюючому документі квартира АДРЕСА_1, була зареєстрована Охтирським міжміським бюро технічної інвентаризації на праві комунальної власності за виконавчим комітетом Охтирської міської ради народних депутатів, записана в реєстрову книгу № 73 за реєстровим номером № 10205 від 05 червня 2002 року.
З інформаційної довідки № 60690431 від 06 червня 2016 року вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 31 травня 2016 року державним реєстратором Тростянецької міської ради Сумської області Манченко О. О. право комунальної власності виконавчого комітету Охтирської міської ради на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 937716159102.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Частиною другою вказаної статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами передніх інстанцій було порушено норми процесуального права, зокрема, справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, а не за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
До Тростянецького районного суду Сумської області на підставі розпорядження голови Охтирського міськрайонного суду Сумської області Плотникової Н. Б. від 11 березня 2021 року було передано вказану справу на підставі пункту 2 частини першої, частини четвертої статті 31 ЦПК України.
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 26 квітня 2021 року про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження визначено, що вказана справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно із частиною першою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у надані нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Частиною другою вказаної статті визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
З наведеного вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи, визначені частиною першою статті 274 ЦПК України, але й будь-які інші справи, якщо з частини четвертої вказаної статті не випливає заборона щодо можливості їх розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому визнання таких справ судом малозначними не вимагається.
Відповідно до статті 276 ЦПК України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній. Таке клопотання має стосуватися розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд не приймає його до розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частинами першою - третьою, сьомою статті 277 ЦПК України визначено, що питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У випадку, передбаченому частиною другою статті 274 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частини друга-шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Системне тлумачення зазначених норм дозволяє дійти висновку, що для розгляду справ, не зазначених в частині першій статті 274 ЦПК України, які відповідно до частини другої статті 274 ЦПК України можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, у вказаному порядку необхідне волевиявлення про це позивача, оформлене у вигляді відповідного клопотання. Суд за результатами розгляду клопотання, з урахуванням конкретних обставин справи, може його або задовольнити, або відмовити в задоволенні та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. В свою чергу відсутність клопотання позивача про розгляд справи, яка відповідно до частини другої статті 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження, про застосування вказаного порядку унеможливлює розгляд такої справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався до суду із клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
З наведеного вбачається, що суд першої інстанції з порушенням частини другої статті 274, статей 276, 277 ЦПК України в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому колегією суддів враховано, що позивач не подавав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, ОСОБА_1, серед іншого, вказував на порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
У серпні 2021 року до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, ОСОБА_1 подано клопотання, у якому він просив суд надати можливість дати пояснення, а також нові докази, які не досліджувалися судом, які він отримав після подачі апеляційної скарги.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 год. 00 хв. 30 вересня 2021 року з повідомленням учасників справи.
22 вересня 2021 року ОСОБА_1 подано доповнення до клопотання, у якому просив суд провести розгляд справи у режимі відеоконференції в Охтирському міськрайонному суду Сумської області.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року призначено судовий розгляд у режимі відеоконференції.
30 вересня 2021 року ОСОБА_1 подано до апеляційного суду письмові пояснення до апеляційної скарги.
З протоколу судового засідання від 30 вересня 2021 року вбачається, що позивач не був присутнім у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що з метою дотримання принципу гласності, передбаченого статтею 7 ЦПК України, та забезпечення права на публічний розгляд справи, яке випливає з пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апеляційним судом були вжиті заходи щодо розгляду справи у відкритому судовому засіданні за участі сторін, позивач скористався своїм правом щодо надання письмових пояснень, разом із тим в судове засідання не з`явився, не брав участі в судовому засіданні в режими відеоконференції.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
З наведеного вбачається, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачу були забезпечені умови щодо особистої участі, якими він не скористався.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права позбавив його права подати заяву про зміну предмета позову, не можуть бути прийняті судом, оскільки подана ОСОБА_1 24 травня 2021 року заява про зміну предмета позову була повернута місцевим судом ухвалою від 26 травня 2021 року з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 49 ЦПК України, тобто не наданням доказів на підтвердження направлення такої заяви іншим учасника справи.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_3 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору була розглянута по суті й судом було відмовлено в її задоволенні, оскільки ОСОБА_3 у вказаній заяві не вказала обставин, які можуть свідчити про те, що на підставі рішення ухваленого в даній справі у неї може виникнути в майбутньому право на позов або існує ймовірність пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача, а отже доводи касаційної скарги в частині порушення судом норм процесуального права під час розгляду вказаної заяви не можуть бути прийняті судом.
Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Із врахуванням наведеного, оскільки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції були усунуті недоліки, допущені під час розгляду справи в суді першої інстанції, пов`язані з правом на особисту участь у судовому засіданні та надання пояснень, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з підстав недотримання порядку розгляду.