Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 520/16754/16
провадження № 61-403св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Славкіної М. А. - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 130/07ф, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 60 000,00 дол. США зі сплатою 14 % річних, строком до 13 травня 2017 року.
Додатковою угодою № 3 від 25 грудня 2007 року до кредитного договору розмір кредиту було збільшено до 110 000,00 дол. США.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 23 серпня 2016 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 6 512 590,87 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тіло) - 105 887,84 дол. США, заборгованість за відсотками - 141 160,30 дол. США, штраф - 264 456,59 грн, банк просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами, встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Враховуючи, що заборгованість виникла з 05 грудня 2008 року, суд вважав, що строк позовної давності сплив 06 грудня 2011 року, проте банк звернувся до суду з цим позовом лише 30 грудня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") про залучення до участі у справі правонаступника. Залучено ТОВ "Вердикт Капітал" до участі у справі як правонаступника позивача.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, правонаступником якого є ТОВ "Вердикт Капітал", задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2007 року № 130/07ф станом на 23 серпня 2016 року в загальному розмірі 91 002,16 доларів США та 97 848,94 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 42 149,64 доларів США; заборгованості за відсотками у розмірі 48 852,52 доларів США; штрафу у розмірі 97 848,94 грн.
В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що з врахуванням строку дії кредитного договору (до 13 травня 2017 року), пред`явленням банком позову 26 грудня 2016 року, заяви відповідача у суді першої інстанції про застосування строку позовної давності, з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту, відсотками та штрафу за період з 01 січня 2014 року по 13 травня 2017 року.
Апеляційний суд вважав, що заборгованість за тілом кредиту за період
з 01 січня 2014 року до 12 травня 2017 року становить - 42 149,64 дол. США, з яких: 37 009,44 дол. США - заборгованість за тілом кредиту в межах строку позовної давності та 5 140,20 дол. США - заборгованість за тілом кредиту за п`ять місяців після звернення з позовом і до закінчення строку дії кредитного договору (13 травня 2017 року).
Заборгованість за відсотками згідно наданого банком розрахунку за період з 01 січня 2014 року по 23 серпня 2016 року становить 48 852,52 дол. США. Отже, загальний розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить
91 002,16 дол. США.
Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача штраф пропорційно задоволеним позовним вимогам по тілу кредиту та відсоткам у сумі 97 848,94 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, провадження № 14-644цс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник також зазначає порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про забезпечення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути заборгованість станом на 23 серпня 2016 року і своїх позовних вимог в ході розгляду справи не змінював, проте апеляційний суд стягнув заборгованість за інший строк - з 01 січня 2014 року по 13 травня 2017 року, чим вийшов за межі розгляду справи. Крім того апеляційний суд за власною ініціативою витребував додаткові докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, і не перевірив надані суду докази про заміну позивача у справі на правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал".
Також зазначав, що 22 вересня 2010 року банк, скориставшись своїм правом дострокової вимоги повернення кредиту, звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 129 742,02 дол. США, чим змінив строк виконання зобов`язання. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2011 року по справі
№ 2-784/11 позовна заява банку була залишена без розгляду. Вважав, що після подання у 2010 році до суду позовної заяви про дострокове погашення заборгованості за кредитом, банк змінив строк виконання зобов`язання по кредитному договору № 130/07ф від 14 травня 2007 року, у зв`язку із чим строк позовної давності на подання повторного позову 26 грудня 2016 року сплив.
Крім того, вказував, що апеляційний суд не звернув увагу на клопотання представника відповідача від 22 жовтня 2020 року про відкладення розгляду справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ТОВ "Вердикт Капітал" на касаційну скаргу, в якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що апеляційний суд не вийшов за межі вимог позовної заяви, оскільки банк вимагав стягнення з боржника відсотків за користування кредитом та штрафу станом на дату подачі позовної заяви та всієї суми по тілу кредиту, що залишилась несплаченою. Також зазначав, що кредитор вперше змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором, звернувшись до суду саме із даним позовом. Заявник не надав доказів, які б підтверджували обставини щодо іншого строку позовної давності чи звернення кредитора до суду з позовом з тим самим предметом та з однакових підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 травня 2007 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 130/07ф, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 60 000,00 дол. США зі сплатою 14 % річних строком до 13 травня 2017 року.
Додатковою угодою № 3 від 25 грудня 2007 року розмір кредиту було збільшено до 110 000,00 дол. США.
Додатковою угодою № 6 від 08 грудня 2008 року сторони збільшили розмір відсотків за користування кредитними коштами до 17 % річних.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, банк посилався на те, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань станом на
23 серпня 2016 року утворилась заборгованість у загальному розмірі
6 512 590,87 грн, яка складається із: - заборгованості за кредитом (тіло) -
105 887,84 дол. США; - заборгованості за відсотками - 141 160,30 дол. США. Разом заборгованість за кредитом та відсотками - 247 048,14 дол. США, що по курсу НБУ станом на 23 серпня 2016 року становить 6 248 134,28 грн; штраф згідно пункту 4.2 кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту - 264 456,59 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті
1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Така правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.