Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 760/18090/20
провадження № 61-19211св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Інформаційні судові системи",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства "Інформаційні судові системи" (далі - ДП "Інформаційні судові системи") про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 листопада 2019 року він був прийнятий на посаду начальника відділу сервіс-деск та моніторингу департаменту координації регіональних підрозділів та підтримки робочих місць ДП "Інформаційні судові системи" на підставі Наказу № 324-к від 31 жовтня 2019 року.
Наказом відповідача від 15 травня 2020 року № 81-к позивач був звільнений з займаної посади 18 травня 2020 року за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим органом законодавства про працю.
Зазначеним наказом також передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку на підставі статті 44 КЗпП України. Однак, 18 травня 2020 року відповідач, всупереч вимогам статті 44 КЗпП України, фактично не здійснив виплату вихідної допомоги, натомість, виплатив її 03 серпня 2020 року, із затримкою розрахунку на 52 робочі дні, що підтверджується випискою з його карткового рахунку.
Враховуючи наведене просив суд стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги з 19 травня 2020 року по 03 серпня 2020 року, що складає 72 911,28 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ДП "Інформаційні судові системи" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги з 19 травня 2020 року по 03 серпня 2020 року в сумі 72 911,28 грн та 878,80 грн судового збору.
Враховуючи те, що виплата вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку була здійснена відповідачем позивачу лише 03 серпня 2020 року, тобто із затримкою розрахунку виплати вихідної допомоги на 52 робочі дні, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та наявні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ДП "Інформаційні судові системи" задоволено.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2021 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що судом першої інстанції не було враховано, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належить до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою та мають разовий характер, а тому до таких виплат згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" гарантії цього Закону не застосовані.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц, провадження № 14-429цс19, від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18, від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, провадження № К/9901/5696/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позовних вимог є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги на підставі статті 117 КЗпП України, а вимогу щодо стягнення з відповідача, на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсації за несвоєчасно виплачену вихідну допомогу та/або компенсації за несвоєчасно виплачений середній заробіток, він у позові не ставив.
Суд апеляційної інстанцій належним чином не дослідив факт того, що його останнім робочим днем було 18 травня 2020 року, тому відповідач при його звільненні з займаної посади за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у цей день був зобов`язаний здійснити нарахування вихідної допомоги, але й також здійснити її фактичну виплату в розмірі тримісячного середнього заробітку на підставі статті 44 КЗпП України, проте вказаних дій 18 травня 2020 року відповідачем здійснено не було.
Під час розгляду справи апеляційним судом не було враховано, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Вказує, що місцевий суд належним чином визначився з характером спірних правовідносин та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону, натомість суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ДП "Інформаційні судові системи", у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивача було прийнято на посаду начальника відділу сервіс-деск та моніторингу департаменту координації регіональних підрозділів та підтримки робочих місць ДП "Інформаційні судові системи", що підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, та відповідним наказом про прийняття на роботу від 31 жовтня 2019 року № 324-к (а. с. 23-24, 54).
Наказом в. о. генерального директора ДП "Інформаційні судові системи" Калуга В. А. від 15 травня 2020 року за № 91-К "Про припинення трудового договору" позивача 18 травня 2020 року звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим органом законодавства про працю.
Крім того, вказаним наказом визначено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, стаття 44 КЗпП України.
Як вбачається із наданого відповідачем розрахунку вихідної допомоги при звільненні № 91-к, який був розрахований 18 травня 2020 року, тобто у день звільнення позивача, вихідна допомога становить 86 400,09 грн, а до виплати, після відрахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, 69 552,08 грн.
Відповідно до відомості нарахування коштів від 03 серпня 2020 року № 3085 та платіжного доручення від 03 серпня 2020 року № 5162, вихідна допомога у розмірі 69 552,08 грн направлена на картковий рахунок позивача в АТ "Райффайзен Банк Аваль" тільки 03 серпня 2020 року, тобто із затримкою в 52 робочих дня.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.