Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 274/4393/18
провадження № 61-4838св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_4, орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_3, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 грудня 2019 року у складі судді Замеги О. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_4, орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, про визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця.
Позов обґрунтовано тим, що у 2002 році, маючи намір вкласти кошти у нерухомість, здійснивши продаж власного автомобіля, вона знайшла житловий будинок для проживання свого сина ОСОБА_5 та членів його сім`ї. 30 березня 2002 року, з метою зменшення витрат на оформлення договору купівлі-продажу, укладено договір дарування 65/100 частин вказаного будинку, де обдарованим зазначено ОСОБА_5 . Вона здійснила розрахунок із дарувальником ОСОБА_2 власними коштами, про що останнім складена розписка.
Після смерті її сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, його діти, претендуючи на спірний будинок як спадкову масу, змінили замки у вхідних дверях будинку, чим створили перешкоди доступу її до майна, власником якого вона себе вважає.
Вказувала, що вона була фактичним покупцем будинку та здійснювала витрати по утриманню нерухомості та оплаті комунальних послуг.
Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати договір дарування 65/100 ідеальних частин житлового дубинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та її сином
ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Литвином О. С. 30 березня 2002 року, удаваним правочином та таким, який вчинений для приховання правочину
купівлі-продажу 65/100 частин вказаного будинку, а також визнати цей договір частково недійсним, перевівши право покупця на ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 03 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано договір дарування 65/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Литвином О. С. 30 березня 2002 року, удаваним правочином та таким, що вчинений для приховання правочину купівлі-продажу 65/100 ідеальних частин житлового будинку
АДРЕСА_1 . Визнано частково недійсним у частині покупця укладений 30 березня 2002 року між
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу 65/100 ідеальних частин вказаного житлового будинку, переведено право покупця за цим договором на ОСОБА_1 . Вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. З урахуванням викладеного суд встановив, що на відміну від договору
купівлі-продажу, договір дарування є безоплатним, тому встановлені судами факти у цій справі свідчать про те, що укладений договір дарування квартири є удаваним.
За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику. Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення свідків та визнання позову відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний будинок був придбаний за особисті готівкові кошти ОСОБА_1 і саме для неї.
Щодо клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 про застосування до позовних вимог позовної давності, то суд зазначив, що право позивача як власника порушено 31 липня 2018 року зміною замків у вхідних дверях спірного будинку та відмовою надати дублікат ключа. До суду за захистом своїх прав власника позивач звернулась 29 серпня
2018 року, тобто в межах позовної давності. Крім того, третя особа та її представник не є сторонами у цивільному процесі у розумінні
статті 48 ЦПК України та не наділені правом звертатись до суду із клопотанням про застосування позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, інтереси якої представляла
ОСОБА_4, залишено без задоволення. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що укладений договір дарування вчинений для приховання правочину купівлі-продажу та є удаваним. А оскільки спірний житловий будинок був придбаний за готівкові кошти ОСОБА_1 і для неї, то право покупця за цим договором має бути переведено на позивача.
Суд першої інстанції надав оцінку твердженням позивача щодо походження коштів, за які вона купила спірний житловий будинок. Факту фінансової участі ОСОБА_5 або ОСОБА_6 для придбання вказаного будинку належними та допустимими доказами не доведено. Представником третьої особи не доведена наявність іншого джерела отримання грошових коштів на купівлю житла (власні збереження, заробітна плата, доходи від будь-якої діяльності та інше), крім переданих матір`ю ОСОБА_5 у дарунок грошових коштів, отриманих останньою за відчуження автомобіля.
Щодо застосування позовної давності, то апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що оскільки про порушення свого права власності позивач ОСОБА_1 дізналась 31 липня 2018 року із зміною замків у вхідних дверях спірного житлового будинку, а до суду звернулась 29 серпня 2018 року у межах позовної давності, тому таке клопотання задоволенню не підлягає. Крім того, суд зазначив, що третя особа не наділена правом звертатись до суду із клопотанням про застосування позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
10 березня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_3, подано касаційну скаргу (надійшла 16 березня 2020 року), на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу щодо переведення права покупця на ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 154/234/16 (провадження № 61-4684св18) та
від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17 (провадження
№ 61-22164св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення в частині визнання спірного договору дарування удаваним, зважаючи на його оплатність, заявник вважає законними та не заперечує зазначені обставини. Проте не погоджується з доводами позивача про те, що покупцем за зазначеним договором була саме вона, а не ОСОБА_5 .
Заявник посилається на те, що показання свідків, які суд взяв за основу, не можуть бути підставою для доведення факту наміру позивача на придбання житла для себе, оплати нею вартості житлового будинку. Показання свідків третьої особи щодо накопичення коштів ОСОБА_5 та його дружиною з метою придбання житла, суди попередніх інстанцій до уваги не взяли, у зв`язку з чим виникає сумнів щодо вмотивованості судового рішення. Суди не врахували підробітки ОСОБА_5 як ветеринарного лікаря, а також зайняття розсадництвом та реалізацію вирощеним на ринку та наявності накопичених весільних коштів.
Щодо розписки про передачу коштів, позивач не надала жодних доказів дати її написання, а також не вказала яка сума від реалізації її автомобіля залучена до купівлі житлового будинку, а вказані кошти можна вважати її подарунком сину та, відповідно, придбану частину будинку - його особистим майном.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.Задоволено клопотання ОСОБА_4, подане в інтересах ОСОБА_3, про зупинення дії рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 грудня 2019 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року.
Зупинено дію рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 грудня 2019 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу № 274/4393/18 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_4, поданої в інтересах ОСОБА_3, у якому вона просила залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із договором дарування, укладеним 30 березня 2002 року,
ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_5 прийняв у дар 65/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 7).
Із форми ОК-5 ПФУ України індивідуальні відомості ОСОБА_7 свідчать про отримання ним незначних коштів: 1999 рік - 205,08 грн, 2000 рік - 130,87 грн, 2001 рік - 2 673,96 грн, 2002 рік - 1 089,84 грн, 2003 рік -
1 992,28 грн (а. с. 11-12).
Відповідно до форми ОК-5 ПФУ України індивідуальні відомості
ОСОБА_1 свідчать про отримання нею за: 1998 рік - 2 089,04 грн,
1999 рік - 1 719,06 грн, 2000 рік - 1 270,42 грн, 2001 рік - 2 682,39 грн,
2002 рік - 3 226,00 грн (а. с. 17).
Згідно із відомостями Територіального сервісного центру 1842, а саме довідки від 16 січня 2011 року № 1121 за ОСОБА_1 з 15 січня
1999 року був зареєстрований транспортний засіб ВАЗ 2109, який 11 березня 2001 року знятий з обліку для реалізації (а. с. 19).
ОСОБА_5 та ОСОБА_8 перебували у шлюбі, який розірваний рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 18 червня 2007 року.
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є дітьми останніх від зазначеного шлюбу
(а. с. 20,21).
ОСОБА_8 після укладення шлюбу 12 серпня 2010 року змінила прізвище на " ОСОБА_11" (а. с. 97).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 18 липня 2011 року ОСОБА_6, ОСОБА_9 та
ОСОБА_3 знято з реєстрації в будинку
АДРЕСА_1 (а. с. 22).
Згідно із довідкою Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства від 06 серпня 2018 року № 7 та довідки Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 7 від 13 липня 2018 року № 2669 ОСОБА_5 по день смерті проживав без реєстрації за адресою:
АДРЕСА_1 . На день його смерті окрім нього зареєстрованих осіб за вказаною адресою не було. Останній проживав разом із матір`ю без реєстрації, вели спільне господарство (а. с. 46, 47).
Відповідно до довідки Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 7 від 12 липня 2018 року на день смерті ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: син - ОСОБА_9, дочка - ОСОБА_3 (а. с. 51).
Згідно із товарними чеками та актами щодо виконання робіт 2011 року
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проводили ремонтні роботи у спірному житловому будинку (а. с. 24-29).
Матеріали справи містять епікризи ОСОБА_5, який мав діагноз: гострий тромбоз мезентеріальних судин, та лікувався протягом
2015-2017 років (а. с. 30-36).
21 червня 2018 року ОСОБА_5 прибув для відбування строку покарання до ДУ "Житомирська установа виконання покарань № 8"
(а. с. 37).
Згідно із свідоцтвом про смерть від 06 липня 2018 року серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
ОСОБА_1 замовляла обслуговування похорон сина (а. с. 38-39, 41-45).
Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Пашинським О. М. відкрито спадкову справу № 70/2018 щодо його майна, яка містить заяву ОСОБА_9 про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3, заяву ОСОБА_4 про прийняття спадщини її малолітньою дочкою ОСОБА_3, заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини (а. с. 103, 127-138).
ОСОБА_2 при укладенні договору дарування складено розписку про отримання ним від ОСОБА_1 коштів у сумі 15 177,00 грн у рахунок купівлі-продажу 65/100 частин житлового будинку
АДРЕСА_1, оформленого договором дарування від 30 березня 2002 року АЕР № 674762 (а. с. 8-9).