ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 826/14412/17
адміністративне провадження № К/9901/638/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Дашутіна І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Носенко Л.О.,
представників позивача - Чудновця І.С., Кенца Р.І.,
представника відповідача - Рибак А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2020 року (головуючий суддя Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Черпіцька Л.Т., судді - Беспалов О.О., Собків Я.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТК-ТРЕЙДІНГ" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТК-ТРЕЙДІНГ" (далі за текстом - ТОВ "ДТК-ТРЕЙДІНГ", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у місті Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 1 вересня 2017 року №0005861402.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення Товариством підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) внаслідок невключення до складу інших доходів коштів, отриманих від ТОВ "ТЯЖНЕФТЬ" та ТОВ "АГРОЛАЙН ХОЛДІНГ", оскільки такі кошти є вартістю поставлених позивачем нафтопродуктів й такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів. Крім того, позивач зазначав про відсутність підстав для віднесення кредиторської заборгованості Товариства перед ТОВ "ВЕЛЕС-ГРУП" та ТОВ "ЕЙ ДЖЕЙ СІ" до доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, адже між сторонами укладено додаткову угоду про збільшення строку позовної давності за всіма зобов`язаннями до п`яти років.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду 4 квітня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року касаційну скаргу ТОВ "ДТК-ТРЕЙДІНГ" задоволено частково, означені рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, адміністративний позов ТОВ "ДТК-ТРЕЙДІНГ" задоволено в повному обсязі, визнано протиправним і скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 8 серпня 2018 року у справі №2а-7067/11/1370, що, на переконання скаржника, призвело до неправильного застосування положень пунктів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що проведеною перевіркою не підтверджено реальності взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ "ТЯЖНЕФТЬ" та ТОВ "АГРОЛАЙН ХОЛДІНГ" з продажу нафтопродуктів, й фіктивність таких господарських операцій за своєю природою є отриманням безповоротної фінансової допомоги, яка, відповідно, повинна обліковуватися не на рахунку № 2000 "чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)", а на рахунку 2120 "інші операційні доходи". Також, відповідач посилається на залишення судами поза увагою та ненадання жодної правової оцінки правильності обліку Товариством кредиторської заборгованості перед ТОВ "ВЕЛЕС-ГРУП" та ТОВ "ЕЙ ДЖЕЙ СІ", яка класифікується відповідачем як безповоротна фінансова допомога, що є об`єктом оподаткування. При цьому, як зауважує відповідач, на таке процесуальне упущення зверталась увага Верховним Судом під час направлення справи на новий розгляд.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.
В судовому засіданні 23 лютого 2022 року допущено заміну відповідача у справі - Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на його правонаступника - Відокремлений підрозділ ДПС України - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою правову позицію щодо суті спору, викладену в касаційній скарзі, наполягав на наявності підстав до скасування оскаржуваних судових рішень й прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, представник фіскального органу наголосив на тому, що встановлені перевіркою обставини щодо господарської діяльності з контрагентами (як-от відсутність необхідних фізичних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих операцій, відсутність необхідних основних фондів та виробничих потужностей тощо), - свідчать на користь нереальності задекларованих господарських взаємовідносин з контрагентами.
Представники позивача в судовому засіданні також підтримали доводи та аргументи, наведені ними на обґрунтування своєї позиції, повною мірою поділяючи мотиви, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору, просили залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення. Апелюючи доводам, наведеним представником фіскального органу в судовому засіданні, представники позивача зазначили, що використана у ході перевірки інформація щодо Товариства та його контрагентів взята з інформаційних баз контролюючого органу, й така інформація не підтверджується жодними доказами та спростована позивачем в судах першої та апеляційної інстанцій. У вимірі доводів касаційної скарги щодо недослідження судами попередніх інстанцій усіх податкових правопорушень, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення (взаємовідносини з ТОВ "ВЕЛЕС-ГРУП" та ТОВ "ЕЙ ДЖЕЙ СІ"), представники позивача зазначили, що це не вплинуло на правильність висновків судів за наслідками розгляду справи в цілому.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ДТК-ТРЕЙДІНГ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, за наслідками якої 19 липня 2017 року складено акт.
Проведеною перевіркою зафіксовано порушення ТОВ "ДТК-ТРЕЙДІНГ" вимог: підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України; статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996 (зі змінами та доповненнями); пунктів 2.1, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704; пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3373062,00 грн, в тому числі: за 2015 рік - на суму 102654,00 грн; за III квартал 2016 року - на суму 1572681,00 грн; за IV квартал 2016 року - на суму 1621579,00 грн; за І квартал 2017 року - на суму 76148,00 грн.
За наслідками встановлених перевіркою порушень 1 вересня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005861402, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4ʼ 190ʼ 664,00 грн, в тому числі за основним платежем - 3ʼ 373ʼ 062 грн, за штрафними санкціями - 817ʼ 602 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи за наслідками нового розгляду справи позовні вимоги Товариства у повному обсязі суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що первинні документи на реалізацію нафтопродуктів, складені ТОВ "ДТК-ТРЕЙДІНГ" на користь ТОВ "ТЯЖНЕФТЬ" та ТОВ "АГРОЛАЙН ХОЛДІНГ", містять всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, а відтак є належною підставою для віднесення сум вартості реалізованого товару до складу доходу з реалізації товарів, а не до складу інших доходів, як на цьому наполягав податковий орган.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є