ПОСТАНОВА
Іменем України
11 квітня 2022 року
Київ
справа №260/2805/20
адміністративне провадження № К/9901/9633/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, у складі судді: Гебеш С.А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, у складі колегії суддів: Курильця А.Р., Кушнерика М.П., Мікули О.І., у справі №260/2805/20 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2020 року № 00000587719, № 00000597719.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Закарпатської митниці Держмитслужби від 07 серпня 2020 року № 00000587719, № 00000597719.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що у імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі декларації інвойс. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу декларації інвойс і правдивість інформації, що в ній зазначена, лежить виключно на експортерові (продавцеві). Суди також указали, що декларації та інвойс є офіційними документами, у відповідності до яких настають чітко визначені законом юридичні наслідки, то такі документи не потребують встановлення їх у відповідності до закону не чинними, підробленими, недійсними чи ін. Допоки ж такі документи чи інформація в них не визнані уповноваженими органами чи судом не законними, до них застосовується презумпція правомірності. Суди зазначили, що концерн MAN TRUCK&BUS AG (Німеччина) є європейською компанією, це загальновідомий факт. Інформація про цього виробника, про його місцезнаходження та місцезнаходження потужностей є відкритою у мережі Інтернет. Тому, сумніви про походження даних товарів з ЄС є безпідставними. Крім того, згідно розшифровки ВІН-коду автомобіля, що ввозився позивачем WMA06XZZ4CW166292, убачається, що це транспортний засіб MAN (MAN Nutzfahrzeuge AG, 2006-09-28), який виготовлений в Німеччині, а тому підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у відповідача не було.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Відповідно до Наказу Закарпатської митниці Держмитслужби від 06.07.2020 № 305 проведена документальна невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і від оподаткування згідно митної декларації типу ІМ 40 ДЕ від 23.01.2018 № і 30/2018/000932, якою встановлено, що позивачем за митною декларацією від 23.01.2018 № UA305130/2018/000932, здійснено митне оформлення товару "сідельний тягач для перевезення напівпричепів-1шт, марка: MAN, l4;одель TGX 18.440 4X2 BLS, номер шасі: НОМЕР_1 , тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна 10518 см3 , потужність двигуна-324/cW, номер двигуна: НОМЕР_3 , колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення 2011, модельний рік виготовлення 2012, «бувший у використанні», за кодом згідно з КТЗЕД 8701209000, фактурною вартістю 5900 євро, заявленою декларантом за резервним методом митною вартістю 286263,21 грн. Експортер (продавець) товару - словацька компанія "Replicant s.r.o." (04423 Jasov, ul. Medzevska, 96). При цьому, позивачем було подано до митного оформлення декларацію інвойс від 19.01.2018 № 2018-016 та застосовано преференційну знижену ставку ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, (далі - Угода), у розмірі 2,5%.
Керуючись статтею 33 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І) до Угоди та у порядку визначеному наказом Держмитслужби України від 13.09.2010 №1050 «Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товарів», Закарпатською митницею ДФС листом від 21.12.2018 направлено запит для проведення перевірки уповноваженими органами Словаччини декларацій інвойсів, складених експортером Словацької Республіки - компанією «Replicant s.r.o.» (04423 Jasov, ul. Medzevska, 96) на рахунках, фактурною вартістю товарів, що не перевищує 6000 євро, в тому числі: декларацію інвойс від 19.01.2018 № 2018-016.
У відповідь на звернення Закарпатської митниці ДФС у частині перевірки декларацій інвойсів, складених на інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листом ДФС України від 08.11.2019 №30821/7/99-99-19-04-01-17 надано відповідь уповноваженого органу Словацької Республіки від 03.09.2019 № 490351/2019-2000102/3З щодо не підтвердження достовірності й правильності (точності) складеної експортером декларації інвойсу від 19.01.2018 № 2018-016 і не підтвердження преференційного походження оформленого на адресу ФОП ОСОБА_1 товару в рамках Протоколу І до Угоди.
Так, уповноваженим органом Словацької Республіки письмово повідомлено про результати перевірки декларації інвойсу від 19.01.2018 № 2018-016, виданої експортером - словацькою компанією «Replicant s.r.o.» (04423 Jasov, ul. Medzevska, 96. Словаччина), a саме: «Проведені нами дослідження показали, що декларації інвойси були видані компанією Replicant s.r.o., Jasov, Словацька Республіка. Оскільки експортер транспортних засобів, на які поширюються вищезазначені докази походження, не зміг подати відповідні документи, що підтверджують їхній статус походження, транспортні засоби не можуть розглядатися, як товари з походженням в ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з одного боку, та Україною з іншого боку. Перевірені інвойси не відповідають вимогам щодо точності».
Ураховуючи зазначене, за результатами проведення документальної невиїзної перевірки прийнято рішення про неправомірність застосування підстав для надання (отримання) пільги і звільнення від оподаткування за преференцією « 410» та сплати ввізного мита за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставки ввізного мита (2,5%), передбаченого Угодою для товарів, що імпортуються з території ЄС та мають преференційне походження, і задекларованого позивачем згідно митної декларації від 23.01.2018 № UA305130/2018/000932, та, відповідно, розраховано суму заниження податкових зобов`язань позивача на загальну суму 25,763,69 грн, у тому числі: ввізне мито - 21 469,74 грн; податок на додану вартість - 4 293,95 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що за результатами перевірки складено акт, відповідно до змісту якого встановлено порушення позивачем законодавства, а саме неправомірність застосування підстав для надання (отримання) пільги і звільнення від оподаткування за преференцією « 410» та сплати ввізного мита за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставки ввізного мита (2,5%), передбаченого Угодою для товарів, що імпортуються з території ЄС та мають преференційне походження, і задекларованого позивачем згідно митної декларації від 23.01.2018 № UA305130/2018/000932. Скаржник указав, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо норм Митного кодексу України, Митного тарифу України та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014 у частині застосування загальної, пільгової та преференційної ставки ввізного мита.
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Отже сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.
Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Стаття 276 МК України визначає платників мита, з-поміж яких: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.
Частиною першою статті 280 Митного кодексу України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.