ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 826/480/18
адміністративне провадження № К/9901/34025/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/480/18
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сангрейн Інвест» до Головного управління ДПС у місті Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Бояринцева М. А.) від 29 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Земляна Г. В., Бужак Н. П., Парінов А. Б.) від 29 квітня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сангрейн Інвест» (далі - ТОВ «Сангрейн Інвест») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), третя особа, ТОВ «Укртрансагро», в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 2592615147 від 27 жовтня 2017 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 2602615147 від 27 жовтня 2017 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 2582615147 від 27 жовтня 2017 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 2612615147 від 27 жовтня 2017 року.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що ТОВ «Сангрейн Інвест» не вчиняло податкових правопорушень, які зафіксовані у акті перевірки. Позивач зазначає, що реальність господарських операцій між ним та ТОВ «Агроспоживання» з постачання сільськогосподарської продукції, за результатами яких включено до складу витрат та податкового кредиту відповідні суми, підтверджена первинними документами, які складені у відповідності до вимог укладеного із цим контрагентом договору постачання та чинного законодавства, містять усі необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, обсяг операцій, їх учасників. Вказує на подальше використання придбаної продукції у власній господарській діяльності, а також на те, що при укладенні та виконанні договору з названим контрагентом діяв добросовісно, у зв`язку з чим не повинен нести негативні наслідки за можливе недотримання податкової дисципліни іншими суб`єктами господарювання, які приймали участь у ланцюгу постачання придбаного ним товару.
3. Справа розглядалась судами не одноразово.
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27 жовтня 2017 року № 2592615147, №2602615174, №2582615147, №2612615147.
Стягнуто на користь ТОВ «Сангрейн Інвест» з ГУ ДПС у місті Києві понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 125 701,01 грн.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 11 грудня 2020 року ГУ ДПС у місті Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Сангрейн Інвест» в задоволенні позову.
6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 11 лютого 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Сангрейн Інвест» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити касаційну скаргу ГУ ДПС у місті Києві без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у місті Києві, у зв`язку із надходженням ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В. В. від 10 травня 2017 року у справі № 757/25451/17-к, винесеної за клопотанням прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Вакарова Д. В., в межах матеріалів кримінального провадження від 07 травня 2014 року № 42014000000000375, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сангрейн Інвест», з питань дотримання податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Агроспоживання», на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України) податків і зборів за період з 16 січня 2006 року по 10 травня 2017 року.
10. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №148/26-15-14-07-01-10/34000176 від 03 жовтня 2017 року.
11. В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:
- пунктів 44.1 та 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 2 923 070 грн;
- пунктів 44.1 та 44.2 статті 44, підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 652 347 грн;
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 2 782 608 грн;
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 595 623 грн.
12. Не погоджуючись з результатами перевірки, позивач, після отримання акту перевірки, подав 12 жовтня 2017 року на адресу відповідача заперечення (вих. №1210 від 12 жовтня 2017 року). Листом від 23 жовтня 2017 року контролюючий орган повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.
13. На підставі висновків викладених у акті перевірки контролюючим органом 27 жовтня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 2592615147, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2017 року в розмірі 595 623 грн;
- № 2602615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 923 070 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 730 767,50 грн;
- № 2582615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 782 608 грн застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф;) у розмірі 695652 грн;
- № 2612615147, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 652 347 грн.
14. 08 листопада 2017 року позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України із вимогою про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень. Проте, за результатами розгляду скарги було прийнято рішення залишити без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.
15. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Агроспоживання», є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
17. При цьому суди вказали, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Суди звернули увагу, що недоліки ТТН не можуть свідчити про недоведеність реальності господарської операції з постачання товару оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
19. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
20. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про витребування від органів Національної поліції доказів фіктивної діяльності ТОВ «Агроспоживання».
21. Крім того скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не були враховані доводи контролюючого органу про те, що з огляду на наявну податкову інформацію, здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом було неможливим.
22. Окремо в касаційній скарзі скаржник звертає увагу на неможливість ідентифікувати автоперевізника та осіб, які безпосередньо здійснювали транспортування (перевезення) товару, а також підтвердити взаємовідносини між ФОП « ОСОБА_1 », ТОВ «Агроспоживання» та ТОВ «Агрокомплекс Торо».
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
24. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
25. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
26. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України.
27. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
28. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).
29. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
30. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
31. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
32. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
33. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.