ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.006980
адміністративне провадження № К/9901/32581/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №1.380.2019.006980
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя - Брильовський Р.М.) від 13 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Обрізко І.М., Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.) від 16 вересня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, правонаступником якої є Галицька митниця Держмитслужби (далі - митний орган, відповідач у справі, скаржник у справі), у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/201704/2 від 01 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201720/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201723/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201724/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201730/2 від 06 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201750/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201752/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201753/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201764/2 від 13 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201765/2 від 13 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201779/2 від 16 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201777/2 від 15 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201832/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201833/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201835/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201840/2 від 26 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201841/2 від 26 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201857/2 від 27 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201864/2 від 28 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201868/2 від 29 листопада 2019 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявило відповідні показники в митній декларації, до якої додало документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовані рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/201704/2 від 01 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201720/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201723/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201724/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201730/2 від 06 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201750/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201752/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201753/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201764/2 від 13 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201765/2 від 13 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201779/2 від 16 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201777/2 від 15 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201832/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201833/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201835/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201840/2 від 26 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201841/2 від 26 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201857/2 від 27 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201864/2 від 28 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201868/2 від 29 листопада 2019 року.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2020 року митний орган звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та прийняти нову постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
6. Відзив на касаційну скаргу митного органу від Товариства на адресу Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 квітня 2018 року між PROFIT TRADE GROUP S.R.O. (продавець) та позивачем укладено контракт №2704-2018. За умовами контракту одиниця виміру товару кілограми, ціна та якість товару вказуються в рахунку-фактурі (інвойсі), загальна сума контракту визначається шляхом складання вартості всіх партій товару за весь період дії контракту, оплата за контрактом здійснюється на банківський рахунок продавця, покупець здійснює платежі згідно з рахунку-фактури виставленої продавцем за кожну поставлену партію товару.
9. Для митного оформлення партій товару, що придбавалися позивачем за контрактом №2704-2018 від 27 квітня 2018 року надавалися інвойси за №№ 495/07-2019 від 30 жовтня 2019 року; 497/07-2019 від 31 жовтня 2019 року; 498/07-2019 від 31 жовтня 2019 року; 499/07-2019 від 31 жовтня 2019 року; 500/07-2019 від 05 листопада 2019 року; 506/07-2019 від 08 листопада 2019 року; 507/07-2019 від 09 листопада 2019 року; 508/07-2019 від 09 листопада 2019 року; 509/07-2019 від 12 листопада 2019 року; 510/07-2019 від 12 листопада 2019 року; 18618 від 12 листопада 2019 року; 514/07-2019 від 13 листопада 2019 року; 532/07-2019 від 22 листопада 2019 року; 533/07-2019 від 22 листопада 2019 року; 534/07-2019 від 22 листопада 2019 року; 520/07-2019 від 18 листопада 2019 року; 536/07-2019 від 23 листопада 2019 року; 535/07-2019 від 22 листопада 2019 року; 539/07-2019 від 26 листопада 2019 року; 542/07-2019 від 27 листопада 2019 року.
10. Крім контракту та вказаних інвойсів на підтвердження митної вартості за першим основним методом позивач подав відповідачеві також копії таких документів: додатки до згаданого зовнішньоекономічного контракту від 27 квітня 2018 року; висновок експертного товарознавчого дослідження №19/1/145 від 26 квітня 2019 року; пакувальні листи, сертифікати якості та дезінфекції, датовані тим самим днем, що й відповідні інвойси; міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR); митні декларації країн відправлення; лист Мінекології №817/2837-19 від 07 травня 2019 року; банківські платіжні документи про оплату товару за період вересень-жовтень 2019 року; прайс-лист від 01 жовтня 2019 року.
11. За результатами аналізу вказаних документів у листопаді 2019 року відповідач прийняв 20 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, згідно з яких митну вартість товарів визначив за резервним методом, передбаченим статтею 64 Митного кодексу України. Також у рішеннях зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД UA209140/2019/151651 від 18 червня 2019 року, МД UA209140/2019/186819 від 30 вересня 2019 року.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що митницею не наведено в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації. Витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
13. Суди вказали на те, що посилання митного органу на те, що у складі засновників нерезидента позивача перебувають громадяни України та мешканці міста Львова, не підтверджено належними і допустимими доказами.
14. З приводу посилання відповідача на стабільне зазначення позивачем митної вартості товарів 1,22 та 1,32 дол. США за кг, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару, суди попередніх інстанцій вказали на те, що як вбачається з усіх інвойсів, наданих суду та відповідачу, поставка товарів відбулась на умовах DAP «Lviv», що згідно ІНКОТЕРМС-2010 означає те, що контрагент нерезидент несе всі витрати до моменту передачі товару позивачеві, а останній несе обов`язок по оплаті такої поставки з моменту її здійснення.
15. Посилання митного органу на недоліки у заповненні граф CMR суди попередніх інстанцій не прийняли, оскільки недоліки не містять числових значень, що ніяк не впливає на вартісне значення заявленої декларантом митної вартості товарів.
16. Щодо відсутності у рахунках-фактурі відомостей щодо строків розрахунку за контрактом, то суди зазначили про те, що надані інвойси по кожній митній декларації містять всі необхідні реквізити та є чинними, а додатком до контракту передбачено відвантаження товару на умовах післяоплати. З приводу посилань відповідача на іншу вартість товару у декларації країни відправлення, ніж в інвойсі, то, судами встановлено, що вартість у цих двох документах вказана у різних валютах.
17. Суди відхилили доводи відповідача про відсутність інформації про ступінь зносу, оскільки останній у своїх рішеннях сам визначив ступінь зносу у розмірі 25%. Крім того, зазначене зафіксовано у наданих позивачем митних деклараціях, сертифікатах дезінфекції, сертифікатах якості. Код УКТЗЕД товарів відповідач не оскаржує.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
19. Зокрема, скаржник зазначив, що дану справу слід переглянути у касаційному порядку, в зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №815/6827/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому митний орган акцентує увагу на тому, що судом апеляційної інстанції у цій справі неправильно застосовано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №815/6827/17, оскільки відповідач в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначив про конкретні недоліки поданих документів.
20. Митний орган вказує на порушення судами попередніх інстанцій вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України, зазначивши, що суди помилково не взяли до уваги, що в платіжних дорученнях у графі «призначення платежу» містяться лише посилання на контракт. При цьому, як зазначає відповідач, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс) на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.
21. Також відповідач зазначає, що платіжні документи складені у євро, тоді як інвойси продавцем виставляються в доларах США, а тому вказані документи не можуть бути ідентифіковані з якою-небудь партією/партіями товару та засвідчити вартість товару.
22. Відповідач вказує, що всі платежі, які були здійсненні покупцем оцінюваних товарів покупцю, позивачем підтверджені не були, тому зважаючи на вимоги частини третьої статті 58 Митного кодексу України, основний метод застосуванню не підлягав.