ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 380/6944/20
адміністративне провадження № К/9901/48660/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів № 1 Державного агентства резерву України»
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у складі судді Крутько О. В.,
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у складі суддів Носа С. П., Сеника Р. П., Судової-Хомюк Н. М.
у справі № 380/6944/20
за позовом Головного управління ДПС у Львівській області
до Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів № 1 Державного агентства резерву України»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Стрийське управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Дрогобицьке управління Державної казначейської служби України у Львівській області
про стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів № 1» Державного агентства резерву України (далі - Підприємство, відповідач у справі) про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за бюджетними позичками в сумі в сумі 3 996 216,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом у зв`язку з несплатою зобов`язань за бюджетними позичками. У зв`язку з чим територіальним органом Державної казначейської служби до контролюючого органу внесено подання для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за фінансовою допомогою (основного боргу) в сумі 3996216,70 грн. Вказана заборгованість у добровільному порядку відповідачем не сплачена, що є підставою для звернення до суду з позовом щодо її стягнення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів № 1» Державного агентства резерву України до Державного бюджету України кошти за простроченою заборгованістю за бюджетними позичками в сумі 3996216,70 грн.
31 грудня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.
10 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяву Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агентства резерву України» про зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, зупинено дію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі №380/6944/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
17 лютого 2022 року справа №380/6944/20 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України у поєднанні з пунктами 1, 4 частини другої статті 353 КАС України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суді від 22 жовтня 2019 року у справі №826/8966/14 та від 17 липня 2019 року у справі №810/719/18, а також з посиланням на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права.
Підприємство доводить, що суди попередніх інстанцій не застосували закон, який підлягав застосуванню, а саме Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статті 1, 9 цього Закону. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 826/8966/14, згідно якого належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Натомість з аналізу статті 1, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 17 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI та Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого Постановою КМУ від 2 березня 2011 року № 174, слідує, що подання органів державної казначейської служби носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою.
Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій не застосували постанову Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 року № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році», якою затверджено Порядок формування обсягів та закупівлі зерна і сортового насіння зернових культур за державним замовленням у 1997 році (далі - Порядок № 124).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 124 державними замовниками на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння сільськогосподарських культур є Мінсільгосппрод і ДАК «Хліб України». Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 виконавцями державного замовлення на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння зернових культур можуть бути сільськогосподарські товаровиробники усіх форм власності, які пройшли відбір на конкурсній основі. У відповідності до пункту 4 Порядку № 124 визначені Кабінетом Міністрів України обсяги закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння зернових культур є підставою для укладення заготівельними підприємствами і організаціями договорів із сільськогосподарськими товаровиробниками. Зазначені договори реєструються в інспекції заготівель і якості сільськогосподарської продукції.
Пунктом 13 Порядку № 124 встановлено, що у разі не виконання або неналежного виконання державних контрактів на поставку сільськогосподарської продукції для державних потреб виконавці та замовники несуть відповідальність згідно із законодавством. За змістом цього Порядку № 124 відповідальність за не виконання або неналежне виконання державних контрактів на поставку сільськогосподарської продукції для державних потреб несуть замовники, тобто Мінсільгосппрод і ДАК «Хліб України», та виконавці, тобто сільськогосподарські товаровиробники усіх форм власності, які пройшли відбір на конкурсній основі. Заготівельне підприємство зобов`язане було лише забезпечувати здійснення певних процедур, необхідних для направлення грошового потоку до бюджету, а тому відповідальності за розрахунки за бюджетними позичками не несло.
Відповідач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статті 90, статті 242, статті 322 КАС України, не забезпечили право представника відповідача ознайомитись із матеріалами справи, яке може бути реалізовано на будь-якій стадії процесу в розумінні пункту 1 частини третьої статті 44, частини першої статті 60 КАС України.
Таке право на ознайомлення із матеріалами справи було забезпечено судом вже після проголошення судового рішення 28 квітня 2021 року, що підтверджується клопотанням про ознайомлення із матеріалами справи від 23 березня 2021 року. Ознайомившись із матеріалами справи, представником Підприємства подано адвокатський запит від 05 травня 2021 року № 18 на адресу Державного агентства резерву України із проханням надати інформацію чи прийняв Держкомрезерв до сфери свого управління державне підприємство Стрийський комбінат хлібопродуктів № 1 із борговими зобов`язаннями за договорами про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1996-1997 років, внаслідок виділення даного підприємства зі складу ДАК «Хліб України» згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 1998 року № 985-р із надісланням копій підтверджуючих документів. На адвокатський запит надіслано лист Державного агентства резерву України від 13 травня 2021 року № 1133/0/4-21, до якого додано копію акта приймання-передачі ДП «Стрийський КХП №1» з підпорядкування ДАК «Хліб України» до сфери управління Державного комітету по матеріальних резервах від 28 грудня 1998 року, копію акта приймання-передачі статутного фонду підприємств, які передаються від ДАК «Хліб України» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 1998 року № 985-р (із змінами внесеними розпорядженням КМУ від 22.02.1999 № 133-р.) від 29 березня 1999 року.
З акта приймання-передачі ДП «Стрийський КХП №1» з підпорядкування ДАК «Хліб України» до сфери управління Державного комітету по матеріальних резервах від 28 грудня 1998 року вбачається, що кредиторська заборгованість за бюджетними позичками ДП «Стрийський КХП № 1» не передана державною акціонерною компанію «Хліб України» Державному комітету по матеріальних резервах. Згідно акта приймання-передачі статутного фонду підприємств, які передаються від ДАК «Хліб України» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 1998 року № 985-р (із змінами внесеними розпорядженням КМУ від 22 лютого 1999 року № 133-р.) від 29 березня 1999 року статутний фонд ДП «Стрийський КХП № 1» в розмірі 6985,1 тис. грн. передано від ДАК «Хліб України» до Державного комітету по матеріальних резервах.
За змістом постанови КМУ від 04 лютого 1997 року № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році» Державний комітет по матеріальних резервах не був учасником формування державного замовлення на закупівлю зерна 1997 року.
Відтак, станом на 17 грудня 2001 року, тобто на день проведення органами казначейської служби останньої перевірки щодо своєчасності повернення заборгованості за бюджетними позичками 1996-1997 років, ДП «Стрийський КХП № 1» перебувало вже у сфері управління Держкомрезерву без боргів за бюджетними позичками, а заборгованість за договорами про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1996-1997 років залишилась у державній акціонерній компанії «Хліб України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 20047943), в склад якої входив відповідач до 28 грудня 1998 року.
Таким чином, належним відповідачем у даній справі має бути державна акціонерна компанія «Хліб України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 20047943). Тобто, позивач звернувся із відповідною позовною заявою до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Заявник касаційної скарги зазначає, що Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування в Стрийського управління Державної казначейської служби України Львівської області оригіналів договорів про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1997 року та інших документів, пов`язаних із їх виконанням. При цьому суд першої інстанції дослідив копії п`яти договорів за бюджетними позичками, які є не чіткими, не засвідчені в установленому законом порядку та які не обґрунтовують заявлену заборгованість перед державою в сумі 1 567 250 грн по закупівлі зерна за державним замовленням 1997 року. Така обставина унеможливила використання копій цих письмових доказів на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, що узгоджується із правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 810/719/18.
Скаржник наголошує на тому, що в порушення статті 90 КАС України Восьмий апеляційний адміністративний суд не надав належної правової оцінки зібраним доказам, що свідчить про неповне встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суд апеляційної інстанції дослідив подання Стрийського управління Державної казначейської служби України Львівської області від 02 квітня 2020 року № 266 про стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками 1997 року у сумі 1 567 250 грн та нарахованої пені у сумі 2 428 966 грн 70 коп., вважаючи його достатньою та належною підставою для стягнення з боржника простроченої заборгованості з основного боргу перед державним бюджетом за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом (замовленням). Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 826/8966/14. Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки зазначеному поданню в частині нарахування пені в сумі 19 790 грн 93 коп. за 1995 рік та 1 002 034 грн 95 коп. за 1996 рік.
Скаржник просить касаційну скаргу задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 380/6944/20 скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
21 лютого 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Правове регулювання
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Стрийським управлінням Державної казначейської служби України Львівської області на адресу Стрийського управління ГУ ДПС у Львівській області внесено подання № 266 від 02 квітня 2020 року для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості з ДП «Стрийське КХП № 1» за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції, яка станом на 01 квітня 2020 року становить 1567250 грн, нарахована пеня у сумі 2428966,70 грн.
Згідно з частиною дев`ятою статті 17 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.