ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 183/4055/19
провадження № 51-3505 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Чагарного М. П.,
в режимі відеоконференції
захисника Береста О. М.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 березня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 3 червня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040350002264, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Прийнято рішення щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 2 листопада 2018 року приблизно о 21:30, керуючи технічно справним автомобілем марки "ВАЗ 2108", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Мотуза у м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області зі сторони вул. Шевченко у напрямку вул. Степова, неподалік будинку № 85 порушив вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, виконуючи маневр повороту, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників дорожнього руху, допустив зіткнення з моторолером марки "YamahaAprio", без реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_2, котрий рухався в напрямку вул. Шевченко у м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, на якому в якості пасажира перебував ОСОБА_3 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир моторолера марки "YamahaAprio" отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 3 червня 2021 року вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині вирішення цивільного позову. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість, просить судові рішення щодо нього змінити, зменшивши йому розмір основного та додаткового покарань. Крім того, зазначає, що з огляду на всі обставини, які пом`якшують покарання та дані про особу винного, своє виправлення вважає можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Берест О. М. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу останнього та просили її задовольнити, а судові рішення відносно ОСОБА_1 змінити.
Прокурор Чагарний М. П. заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, вважав його доводи безпідставними та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, в якій не заперечується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК.
Разом із тим, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 щодо неправильного застосування місцевим та апеляційним судами закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість, та можливості звільнення його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У ст. 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально - вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст. 75 КК рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дотримався вказаних вимог матеріального права.