ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 759/5952/18
провадження № 51-3410км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Іваненка І.В., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Піх Ю.Г.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Кохановського В.В.,
потерпілого ОСОБА_2,
представника потерпілого Радюка С.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Кохановського Володимира Віталійовича на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Кам`яне Вільнянського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01 год 00 хв, перебуваючи у своєму автомобілі BMW 520, реєстраційний знак " НОМЕР_1", на Гостомельському шосе, неподалік смт. Гостомель Київської області, умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_3 за наступних обставин.
Так, у вересні 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір підряду, згідно з яким ОСОБА_1 мав виконати ремонтні роботи у помешканні, яке належить ОСОБА_3, за що остання надала аванс у розмірі 12000 доларів США. 29 січня 2018 року ОСОБА_1 було написано розписку, за якою він зобов`язувався повернути аванс у сумі 9700 доларів США до 14 лютого 2018 року, оскільки матеріали для ремонту куплені ним не були.
ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 год 00 хв ОСОБА_1 з метою продемонструвати хід виконаних ним робіт у помешканнях приїхав до будинку АДРЕСА_2, у якому проживала потерпіла ОСОБА_3, яка, вийшовши зі своєї квартири, сіла на заднє сидіння автомобіля BMW 520, реєстраційний знак " НОМЕР_2", належному засудженому. Під час руху по Гостомельському шосе у місті Києві між ОСОБА_1 та потерпілою виник словесний конфлікт. Засуджений з`їхав на узбіччя та завдав ОСОБА_3 удар ліктем у ділянку обличчя та удар невстановленим гострим предметом у ділянку шиї, від якого настала смерть потерпілої. У подальшому тіло потерпілої відвіз до озера неподалік села Горенка у Київській області, де залишив на ґрунтовому покритті.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кохановський В.В. не погоджується із постановленими стосовно ОСОБА_1 судовими рішеннями, просить їх скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог стверджує, що висновки суду про винуватість його підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, не підтверджуються сукупністю доказів, досліджених судами, оскільки як слідує, зокрема, з висновку судово-медичної експертизи №311, довідки травмпункту № 967 та висновку спеціаліста № 292/19, рани, отримані ОСОБА_1 у ході конфлікту з потерпілою, є характерними для самозахисту. А тому сторона захисту наполягає, що засудженим було вчинено умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, що потребує перекваліфікації його дій на статтю 118 КК.
Окрім того, захисник вказує на безпідставність стягнутої у рахунок відшкодування потерпілому моральної та матеріальної шкоди, враховуючи вищенаведені обставини вчинення злочину.
Таким чином, на думку захисника, судові рішення, постановлені у кримінальному провадженні, є необґрунтованими та не відповідають приписам статей 370, 419 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу потерпілий стверджує про обґрунтованість та вмотивованість судових рішень, постановлених стосовно ОСОБА_1, наполягає на його винуватості у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_3 . При цьому зауважує, що доводи касаційної скарги його захисника ґрунтуються насамперед на припущеннях, а твердження, висловлені ним у поданій скарзі, про самозахист засудженого не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Не свідчить про такі обставини і посткримінальна поведінка ОСОБА_1, який медичної допомоги потерпілій не надав, швидку допомогу не викликав та не звернувся до правоохоронних органів для розслідування обставин вчиненого злочину.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник наполягали на задоволенні касаційної скарги за доводами, викладеними у ній.
Прокурор, потерпілий ОСОБА_2 та його представник Радюк С.А. заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника, вважали її необґрунтованою.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, захисника, прокурора, потерпілого та його представника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині. З такими висновками місцевого суду погодився і апеляційний суд.
Зокрема, в основу прийнятого рішення судами покладено показання потерпілого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5, протоколи огляду місця події, трупа від 06 лютого 2018 року, огляду автомобіля від 05 лютого 2018 року, висновки експертів від 16 березня 2018 року № 466, від 12 березня 2018 року №№ 10-1/342, 10-1/343, 10-1/339, від 20 березня 2018 року № 10-1/341, висновок комісійної судово-медичної експертизи від 09 березня 2021 року №031-19-2021.
Проте, як слідує з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту в судах першої та апеляційної інстанцій наполягала на вчиненні засудженим злочину при перевищенні меж необхідної оборони, а тому стверджувала, що кримінальна відповідальність ОСОБА_1 має настати за вчинення злочину, передбаченого статтею 118 КК, тобто висловлювала доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі захисника. Таку версію сторони захисту було ретельно перевірено місцевим та апеляційним судами і спростовано через її неузгодженість з матеріалами справи й обставинами вчиненого кримінального правопорушення.
Так, умисне вбивство, передбачене статтею 115 КК, з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
На відміну від умисного вбивства, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченогостаттею 118 КК, є мотив діяння, який обумовлений захистом винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. Таким чином для кваліфікації протиправних дій за статтею 118 КК важливим є встановлення факту наявності стану необхідної оборони, за обставин якої особа діяла при перевищенні її допустимих меж.
Приписами частини 1 статті 36 КК необхідною обороною визначено дії, вчинені з метою захистуохоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, а набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Тому умовами правомірності необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність (реальність), а також певний характер захисних дій, які вчиняються лише стосовно особи, яка нападає, та не мають перевищувати меж необхідної оборони.
У кримінальній справі, яка перебуває на розгляді Суду, висновком експерта від 16 березня 2018 року №466 встановлено, що у ході дослідження трупу ОСОБА_3 виявлено наступні ушкодження: різане поранення шиї, рана на правій кисті та подряпина на підборідді. Смерть потерпілої настала від різаного поранення шиї з ушкодженням магістральної судини. Після отриманих ушкоджень потерпіла прожила проміжок часу, який становить 30-40 хв та могла вчиняти активні дії.
Згідно з висновку експерта від 26 лютого 2018 року № 311 на тілі засудженого виявлено п`ять саден на поверхні шиї, колото - різана наскрізна рана на правій кисті та різана рана на долонній поверхні лівої кисті. Згідно з висновку від 30 серпня 2019 року №292/19, наданого стороною захисту, рани, отримані ОСОБА_1 у ділянці рук, могли утворитися від дії скальпеля, що знаходився у руках потерпілої, у момент коли засуджений вихватив своєю правою рукою знаряддя злочину з рук потерпілої.
За клопотанням сторони захисту на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року було проведено комісійну судово-медичну експертизу, за висновками якої викладені вище ушкодження ОСОБА_1 могли бути отримані ним або внаслідок захисту від нанесених ударів, або внаслідок захвату (спроб захвату) клинка ножа "з метою його отримання". При цьому різана рана на шиї ОСОБА_3 достеменно утворилася від дії гострого предмета, а ушкодження лівої кисті - при захисті від нанесених їй ударів (висновок експерта від 09 березня 2021 року №031-19-2021).
Із судових рішень слідує, що ОСОБА_1 у ході допиту в суді першої інстанції, не погоджуючись із кваліфікацією його дій, не заперечував своєї причетності до вчиненого злочину та способу нанесених тілесних ушкоджень потерпілій. Стверджував, що після зупинки автомобіля ОСОБА_3 схопила його за шию та почала душити, він намагався її заспокоїти, заламувавши руки. У цей час в його руках опинився гострий предмет, який він забрав у ОСОБА_3 і яким наніс їй ушкодження.
Аналогічний механізм нанесення тілесних ушкоджень було відтворено засудженим при проведенні слідчого експерименту за його участі.
Водночас в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначав, що, знаходячись спиною до ОСОБА_3, відчув як вона схопила його рукою за шию, розвертаючись в її бік, отримав удар у руку гострим предметом. Після цього коли він ловив руки потерпілої, остання уверталася і потрапила сама собі в шию, вивертаючись та забираючи руки від нього.
Однак висновком експерта від 09 березня 2021 року №031-19-2021, про який йшлося вище, констатовано, що утворення всіх тілесних ушкоджень, у тому числі різаної рани на шиї ОСОБА_3, неможливе за обставин, викладених ОСОБА_1 під час слідчого експерименту, а також під час допиту в судах першої та апеляційної інстанцій.
Суспільно небезпечне посягання, яке потребує негайного відвернення, здійснюється в межах певного часу, тобто розпочинається з моменту виникнення безпосередньої загрози та закінчується в момент його переривання шляхом здійснення відповідних захисних дій чи припинення протиправних дій особою, яка нападає.