ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 520/16610/18
провадження № 51-3366км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника Шиліна Д.В.,
засудженого ОСОБА_1,
представника потерпілого Дударенка С.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018160480003266, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лієпаї Латвійської Республіки, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_2 та її представника Крайнюкова М.М. на вирок Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 травня 2021 року, а також прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2020 року дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115 КК та визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Також указаним вироком із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 60 225 грн майнової шкоди та 250 000 грн моральної шкоди.
Вирішено долю речових доказів та питання щодо запобіжного заходу.
За вироком суду 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 приблизно о 21:20, перебуваючи на прибудинковій території будинку АДРЕСА_3, під час раптово виниклої словесної сварки з ОСОБА_3 щодо неналежного паркування ОСОБА_1 автомобіля "Peugeot 3008", д.н.з. НОМЕР_1, з метою припинення ударів з боку ОСОБА_3, не маючи наміру заподіяти останньому смерть, виявляючи необережність у виді злочинної недбалості, оскільки
не передбачав наслідку у вигляді смерті потерпілого, хоча повинен був та міг передбачити, дістав з указаного автомобіля ніж та почав ним відмахуватись. Внаслідок таких дій ОСОБА_3 було заподіяно легкі та тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер в КУ "Одеська міська клінічна лікарня № 1" того ж дня о 22:25.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 21 травня 2021 року апеляційні скарги прокурора, потерпілої та захисника залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали Одеського апеляційного суду від 21 травня 2021 року з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Стверджує,
що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою його доводи щодо неврахування висновку повторної судово-медичної експертизи від 28 листопада 2019 року № 108-К, необґрунтовано погодився з висновками місцевого суду про відсутність
у ОСОБА_1 наміру заподіяти смерть ОСОБА_3 .
Потерпіла та її представник у своїх касаційних скаргах порушують питання про перегляд вироку Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2020 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 21 травня 2021 року у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважають, що всі обставини справи свідчать про наявність
у ОСОБА_1 умислу на заподіяння смерті потерпілому, а тому кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 119 КК є необґрунтованою. Вказають, що суд апеляційної інстанції помилку місцевого суду не виправив, належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг, безґрунтовно залишив їх без задоволення, чим на думку потерпілої та її представника, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Наводять доводи щодо неправильного вирішення цивільного позову.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала подані касаційні скарги потерпілої та її представника, вважала, що вони підлягають задоволенню частково, касаційну скаргу подану прокурором просила задовольнити повністю.
Представник потерпілої підтримав подані касаційні скарги, просив скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник та засуджений просили залишити касаційній скарги без задоволення як необґрунтовані, а оскаржені судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
За приписами ч. 1 ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність тогочи іншого доказу.
Як передбачено ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За правилами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, де закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_2
і прокурор у своїх апеляційних скаргах порушували питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність стосовно кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 119 КК, інкримінованих ОСОБА_1 стороною обвинувачення за ч. 1 ст. 115 цього Кодексу.
Перевіряючи вказані доводи, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про недоведеність у ОСОБА_1 умислу на заподіяння смерті потерпілому і про правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 119 КК як вбивства, вчиненого через необережність.
До таких висновків апеляційний суд дійшов за результатами перегляду і перевірки дотримання місцевим судом правил оцінки доказів, безпосередньо досліджених судом першої інстанції, зокрема: показань засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, показань експертів ОСОБА_9. та ОСОБА_8, письмових доказів у провадженні: протоколу огляду місця події від 22 серпня 2018 року, постанови про залучення речових доказів від 23 серпня 2018 року, довідки КУ "МКЛ № 1" від 22 серпня 2018 року, протоколу затримання особи від 23 серпня 2018 року, протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння, висновків експертів
від 05 жовтня 2018 року № 1275-2784/2018, від 03 жовтня 2018 року № 1934/74-Д,
від 12 жовтня 2018 року № 461, від 16 жовтня 2018 року № 755, висновку судово-психіатричної експертизи від 18 вересня 2018 року № 361, протоколу проведення слідчого експерименту від 18 жовтня 2018 року, акта судово-медичного-гістологічного дослідження трупа від 23 серпня 2018 року № 2287/2784, актів судово-медичного дослідження
від 23 серпня 2018 року № 946, № 4200/2784, № 417, № 1841/64-Д, листа Філії Державної Установи "Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України"
в Одеській області, висновку комісійної судово-медичної експертизи від 05 серпня 2019 року № 94. Крім того, цей суд урахував висновки повторної комісійної
судово-медичної експертизи Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України від 26 лютого 2021 року № 234/20, яка була проведена на підставі ухвали суду апеляційної інстанції.