Постанова
Іменем України
06 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 201/8614/18
провадження № 61-6391св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний вищий навчальний заклад "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2020 року у складі судді Федоріщевої С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради" (далі - КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що наказом КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради" від 21 червня 2018 року № 71-к її звільнено із посади практичного психолога на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), з посиланням на систематичне невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Вважала, що роботодавець не мав законних підстав для її звільнення за статтею 40 КЗпП України, оскільки відповідно до статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" вона користується імунітетом як викривач корупційної діяльності, адміністрація коледжу здійснювала її переслідування та звільнила з надуманих підстав.
Посилаючись на наведене, просила визнати незаконним та скасувати наказ КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради" від 21 червня 2018 року № 71-к "Про звільнення практичного психолога
ОСОБА_1"; поновити її на посаді практичного психолога КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради" з 21 червня 2018 року; стягнути з КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради" середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9 546, 00 грн за період з 21 червня 2018 року до 02 серпня 2018 року; стягнути з КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" заробітну плату за один місяць у розмірі 2 723,00 грн та на відшкодування заподіяної їй неправомірними діями відповідача моральної шкоди - 20 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки наявними у справі доказами підтверджено наявність вини ОСОБА_1 у вчинені нею дисциплінарних проступків. Дослідивши накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 16 березня 2018 року № 30-к, від 27 березня 2018 року № 36-к, від 29 березня 2018 року № 40-к, від 12 квітня 2019 року № 43-к, суд зазначив, що вони не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково, їх законність підтверджена судовими рішеннями, зокрема рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року у справі № 201/3432/18, постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у справі № 201/3432/18; рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року у справі № 201/7371/18, постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у справі № 201/7371/18; рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року у справі № 201/7370/18, постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у справі № 201/7370/18; рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року у справі № 201/7264/18, постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у справі № 201/7264/18, а тому встановлені у вказаних судових рішеннях обставини є преюдиційними і не підлягають доказуванню. Суд відхилив за недоведеністю аргументи заявника про наявність причинного зв`язку між повідомленням ОСОБА_1 про корупційні порушення, допущені посадовими особами відповідача, та застосуванням до неї дисциплінарних стягнень, у тому числі її звільнення за наказом від 21 червня 2018 року № 71-к. Зазначив, що в наведених судових рішеннях установлено, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження порушення посадовими особами КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради" вимог Закону України "Про запобігання корупції". Оспорювані ОСОБА_1 накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності були застосовані відповідачем до повідомлення нею про корупційні правопорушення посадових осіб КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради". Урахувавши наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела, що на неї розповсюджується дія положення статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" та, що притягнення до дисциплінарної відповідальності пов`язано з її повідомленнями про порушення посадовими особами КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради" вимог Закону України "Про запобігання корупції".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам та правильно застосував норми матеріального права. Відхиляючи доводи заявника про порушення відповідачем порядку притягнення її до дисциплінарної відповідальності, зокрема, що засіданні профспілкового комітету, який розглядав питання про надання згоди на звільнення, відбувся без її участі, апеляційний суд зазначив, що наявними у справі доказами підтверджується повідомлення ОСОБА_1 про призначене на 19 червня 2018 року засідання профспілкового комітету та про повторне засідання 21 червня 2018 року, а тому за відсутності доказів поважності причин повторної неявки заявника, профспілковий комітет правомірно розглянув питання про звільнення ОСОБА_1 за її відсутності.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій вона просила скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2020 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема зазначала, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 401/512/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17,
від 22 серпня 2018 року у справі № 754/4355/17-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та всупереч нормам процесуального права суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.
Касаційну скаргуОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтовано посиланням на те, що:
1) висновки судів про дотримання відповідачем порядку притягнення її до дисциплінарної відповідальності є помилковими. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди не урахували, що відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, однак відповідач не дотримався зазначених вимог закону при звільненні позивача. Вирішуючи зазначене питання, суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 липня
2020 року у справі №554/94963/17, про те, що "при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен ураховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності";
2) суди належним чином не дослідили дотримання роботодавцем вимог статті 149 КЗпП України щодо отримання письмових пояснень від працівника;
3) суди не урахували, що в оскаржуваному наказі від 21 червня 2018 року № 71-к "Про звільнення практичного психолога ОСОБА_1" підставою її звільнення зазначено службову записку заступника директора з гуманітарної освіти та виховання ОСОБА_2 від 08 червня 2018 року і повідомлення профспілкового комітету від 21 червня 2018 року "Про надання згоди на звільнення ОСОБА_1", однак відсутні посилання на накази про попередні притягнення її до дисциплінарної відповідальності;
4) поза оцінкою судів залишилися доводи позивача про недотримання профспілковим комітетом порядку розгляду подання роботодавця про надання згоди на її звільнення, оскільки профспілковий комітет розглянув зазначене питання за її відсутності;
5) суди не врахували, що відповідач фактично ознайомив її з оскаржуваним наказом про звільнення 04 липня 2018 року, і в цей же день видав трудову книжку, а тому наказ про звільнення мав бути датований саме 04 липня 2018 року.
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради", у якому відповідач просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що вони є законними та обґрунтованими, ухвалені на основі повно і всебічно з`ясованих судами обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених наявними у справі доказами, містять вичерпні висновки щодо доводів та заперечень сторін. Вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, за які на неї наказами від 16 березня 2018 року № 30-к, від 27 березня 2018 року № 36-к, від 29 березня 2018 року № 40-к, від 12 квітня 2018 року № 43-к накладені стягнення у виді доган, законність яких підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили, свідчить про систематичність вчинення позивачем дисциплінарних проступків, її звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України відбулось після чотирьох застосованих до неї заходів дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вказував про безпідставність тверджень заявника про недотримання вимоги частини першої статті 149 КЗпП України щодо отримання письмових пояснень від неї, оскільки позивачка відмовилася від їх надання, про що складено акт від 11 червня 2018 року "Про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень".
Установлені судами фактичні обставини справи
Наказами КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" від 16 березня 2018 року № 30-к, від 27 березня 2018 року № 36-к, від 29 березня 2018 року № 40-к, від 12 квітня 2018 року № 43-к "Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_1 оголошено догани. Законність зазначених наказів підтверджена рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року у справі № 201/3432/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року; рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року у справі № 201/7371/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року; рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року у справі № 201/7370/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2020 року; рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року у справі № 201/7264/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року.
Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету від 19 червня 2018 року № 31, на яке була запрошена позивач, розгляд питання про надання згоди на звільнення практичного психолога коледжу ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання без поважних причини обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку) перенесено на 21 червня 2018 року у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 на засідання комітету.
На повторне засідання профспілкового комітету 21 червня 2018 року ОСОБА_1 не з`явилася, за результатами розгляду заяви про надання згоди на звільнення практичного психолога коледжу ОСОБА_1 профспілковий комітет надав згоду на її звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання без поважних причини обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку), що оформлено протоколом засідання профспілкового комітету від 21 червня 2018 року № 32.
Наказом КВНЗ "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради" від 21 червня 2018 року № 71-к ОСОБА_1 практичного психолога звільнено із займаної посади у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.