Постанова
Іменем України
08 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 461/5562/19
провадження № 61-7103св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівський державний університет внутрішніх справ,
третя особа - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 липня 2020 року в складі судді Свірідової В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 березня 2021 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ та просив поновити його на посаді виконуючого обов`язки професора кафедри господарського-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ з 26 червня 2019 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, щов період з 29 січня 2004 року по 28 лютого 2019 року він працював доцентом, а з 01 березня 2019 року по 26 червня 2019 року - виконуючим обов`язки професора Львівського державного університету внутрішніх справ.
26 червня 2019 року його звільнено з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (закінчення строкового трудового договору).
Вважав звільнення незаконним, оскільки він ніколи не укладав строкового договору з відповідачем. Навпаки, у заяві від 11 лютого 2019 року, у якій він надав згоду на його переведення з посади доцента на посаду професора, він наголошував на збереженні безстрокових трудових відносин. Аналогічне застереження зробив на наказі від 28 лютого 2019 року при ознайомленні з ним, після чого був допущений до роботи на посаді виконуючого обов`язки професора кафедри господарсько-правових дисциплін, де і працював до 26 червня 2019 року.
Стверджував, що його не повинні були звільняти з роботи, а повернути на ту посаду доцента, на якій він працював до переведення, оскільки жодних інших законних підстав для його звільнення з роботи немає.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 31 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач був призначений на посаду виконуючого обов`язки професора до проведення конкурсного відбору, після оголошення конкурсу участі в такому не взяв, а тому звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України з 26 червня 2019 року є законним, оскільки дія строкового договору з ним закінчилася.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 березня 2021 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди не надали належної оцінки наявним у справі доказам, не врахували, що в матеріалах справи немає жодних доказів щодо існування між ним та відповідачем строкових трудових відносин, відповідного контракту він не підписував, а тому неправильно застосували пункт 2 статті 36 КЗпП України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
01 липня 2021 року справа № 461/5562/19 надійшла до Верховного Суду.
Представник відповідача ОСОБА_3 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що наказом ректора Львівського державного університету внутрішніх справ № 28 о/с від 12 квітня 2004 року ОСОБА_1 призначений на посаду доцента (0, 5 ставки за сумісництвом) кафедри цивільного права і процесу факультету № 1 з 12 лютого 2004 року.
Наказом Львівського державного університету внутрішніх справ від 08 червня 2018 року № 609о/с ОСОБА_1 призначено на посаду доцента (0, 5 ставки) кафедри кримінального процесу факультету № 1 Інституту з підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції, за контрактом з 11 червня 2018 року до проведення конкурсного відбору.
13 лютого 2019 року позивач звернувся із заявою на ім`я ректора Львівського державного університету внутрішніх справ, у якій просив перевести його з 0, 5 ставки доцента кафедри господарсько-правових дисциплін та 0, 5 ставки доцента кафедри кримінального процесу на 1-ну повну ставку професора будь-якої з кафедр Львівського державного університету внутрішніх справ за рахунок коштів Державного бюджету.
Наказом тимчасово виконуючого обов`язки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 28 лютого 2019 року № 222 о/с, ОСОБА_1, з урахуванням його заяви, без проведення конкурсу, переведено виконуючим обов`язки професора кафедри господарсько-правових дисциплін юридичного факультету, увільнивши з посади доцента (0, 5 ставки) кафедри кримінального процесу факультету № 1 Інституту з підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції та з посади доцента (0, 5 ставки за сумісництвом) кафедри господарсько-правових дисциплін юридичного факультету, з 01 березня 2019 року до проведення конкурсного відбору.
Наказом Львівського державного університету внутрішніх справ від 11 травня 2019 року № 104 було оголошено конкурс на заміщення вакантних посад.
Позивач заяву про участь в конкурсі на заміщення вакантних посад не подав.
Наказом Львівського державного університету внутрішніх справ від 21 червня 2019 року № 623 о/с ОСОБА_1, виконуючого обов`язки професора кафедри господарсько-правових дисциплін юридичного факультету, звільнено з 26 червня 2019 року як такого, який не виявив бажання брати участь у конкурсі на новий строк, згідно з пунктом 7.2 розділу VII Положення про порядок проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників Львівського державного університету внутрішніх справ та відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України.