Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 752/15527/19
провадження № 61-5226св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: старший державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийська Оксана Сергіївна, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк Андрій Леонідович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Олійника В. І., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийської О. С., ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - ПН КМНО) Черняк А. Л., про визнання недійсними та скасування акта про передачу майна стягувачу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Позов обґрунтовано тим, що 25 червня 2011 року між позивачами укладено шлюб. У шлюбі на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2013 року вони придбали гаражний бокс № НОМЕР_1, загальною площею 21,00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, вказаний гараж відповідно до акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу за аліментами 11 липня 2019 року було передано ОСОБА_3 з подальшою передачею у власність вказаного нерухомого майна та реєстрацією права власності за нею.
Позивачі переконували, що передача спірного майна у власність ОСОБА_3 проведена за процедурою, яка не відповідає вимогам закону та порушує їхні права як власників.
Позивачі стверджували, що старший державний виконавець Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийська О. С. не мала законних підстав провадити виконавчі дії, оскільки боржник ОСОБА_2 не проживає, не перебуває, не працює та не має майна у Києво-Святошинському районі, їх не було повідомлено про дату, час та місце прилюдних торгів, а звернення стягнення на майно могло мати місце лише на частку ОСОБА_2 після її виділу в натурі.
Зважаючи на зазначене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати недійсним та скасувати акт від 11 липня 2019 року про передачу майна стягувачу ОСОБА_3, складений старшим державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийською О. С. та затверджений начальником Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Кравчуком М. В. (реєстраційний номер виконавчого провадження 53694893); визнати недійсним та скасувати свідоцтво серія та номер 473, видане 12 липня 2019 року ПН КМНО Черняком А. Л.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47763928 від 12 липня 2019 року 18:47:55, ПН КМНО Черняк А. Л.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що під час реалізації на електронних торгах майна боржника та передачі його в рахунок погашення заборгованості стягувачеві не порушувались вимоги закону та права позивачів.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року -без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду відповідають встановленим обставинам та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити їхній позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що виконавче провадження у Києво-Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито з порушенням правил підвідомчості;
- не звернули увагу на те, що позивачі дізнались про відкриття виконавчого провадження лише у липні 2019 року, а саме після пред`явлення ОСОБА_3 витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно на їхній гараж, а тому були позбавлені будь-якої можливості оскаржити дії державних виконавців стосовно черговості стягнення на майно боржника, проведення електронних торгів та передачу майна стягувачеві;
- проігнорували те, що державний виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на спірне нерухоме майно не з`ясував у ОСОБА_2, чи є в нього інше майно на реалізацію; чи не володіє він спірним майном спільно з іншими особами та не вирішив питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;
- не звернули увагу на те, що гаражний бокс № НОМЕР_1, загальною площею 21,00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, придбаний ОСОБА_2 у шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю позивачів;
- дійшли помилкового висновку про те, що договір купівлі-продажу від 29 серпня 2013 року укладений одним із подружжя сторін не в інтересах сім`ї;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 372/504/17, постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 524/6164/17, від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц.
Також у касаційній скарзі заявники вказали на те, що апеляційним судом не було надано належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме про незазначення у рішенні суду першої інстанції фактичної дати складення його повного тексту.
Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 30 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребувано матеріали справи № 752/15527/19 із Голосіївського районного суду міста Києва та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У серпні 2021 року матеріали справи № 752/15527/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року справу № 752/15527/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 25 червня 2011 року здійснено актовий запис № 434.
Згідно з договором купівлі-продажу від 29 серпня 2013 року, посвідченим ПН КМНО Мазурчуком В. В. за реєстровим № 3175, ОСОБА_2 придбав гаражний бокс № НОМЕР_1, загальною площею 21,00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
18 лютого 2009 року на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року видано виконавчий лист № 2-748/2009 про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2, який фактично проживає у АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини доходу, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 грудня 2008 року і до повноліття дитини.
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 23 лютого 2009 року на підставі статей 3, 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження № 11742969 з виконання виконавчого листа № 2-748/2009, виданого 18 лютого 2009 року Оболонським районним судом міста Києва.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 16 лютого 2016 року виконавче провадження № 11742969 з виконання виконавчого листа № 2-748/2009, виданого 18 лютого 2009 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини доходу, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 грудня 2008 року і до повноліття дитини, закрито.
Постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 10 квітня 2017 року на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження № 53694893 з виконання виконавчого листа № 2-748/2009, виданого 18 лютого 2009 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2, який фактично проживає у АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини доходу, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 грудня 2008 року і до повноліття дитини.
У межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-748/2009 № 53694893 накладено арешт на майно боржника, в тому числі на спірний гаражний бокс.
Згідно з копією довідки-розрахунку за вищевказаним виконавчим листом № 2-748/200 станом на 01 березня 2018 року заборгованість за аліментами становила 61 270,61 грн.
Згідно з копією довідки-розрахунку за вищевказаним виконавчим листом № 2-748/200 станом на 01 липня 2018 року заборгованість за аліментами становила 72 271,86 грн.
02 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до державного виконавця із заявою про реалізацію гаражного боксу № НОМЕР_1, загальною площею 21,00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з копії довідки-розрахунку за вищевказаним виконавчим листом № 2-748/200 станом на 05 грудня 2018 року заборгованість за аліментами становила 81 535,86 грн.
Постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 05 грудня 2018 року описано та накладено арешт на майно: нежитлове приміщення, гаражний бокс, загальною площею 21,00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, гараж № НОМЕР_1, м. Київ .
Постановою від 06 грудня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна Експертна Служба".
Згідно з копією довідки-розрахунку за вищевказаним виконавчим листом № 2-748/200 станом на 01 березня 2019 року заборгованість за аліментами становила 92 257,11 грн.
13 травня, 03 та 24 червня 2019 року гаражний бокс передано на реалізацію, однак реалізація на аукціоні не відбулась.
Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 13 травня 2019 року № 405078 торги з реалізації майна - гаражного боксу, загальною площею 21,00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, гараж № НОМЕР_1, м. Київ, що належить на праві власності ОСОБА_2, не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Згідно з протоколом № 409622 проведення електронних торгів від 03 червня 2019 року торги з реалізації майна - гаражного боксу, загальною площею 21,00 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, гараж № НОМЕР_1, м. Київ, що належить на праві власності ОСОБА_2, не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Згідно з протоколом № 414515 проведення електронних торгів від 24 червня 2019 року торги з реалізації майна - гаражного боксу, загальною площею 21,00 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, гараж № НОМЕР_1, м. Київ, що належить на праві власності ОСОБА_2, не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Актом про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 11 липня 2019 року підтверджується передача гаражного боксу боржника ОСОБА_2 у власність стягувача ОСОБА_3 на підставі її заяви.
12 липня 2019 року ПН КМНО Черняк А. Л. видав свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 473, яким підтверджується, що ОСОБА_3 належить на праві власності майно, що складається з гаражного боксу, загальною площею 21,00 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, гараж № НОМЕР_1 .
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказували на те, що передача спірного майна у власність ОСОБА_3 була проведена за процедурою, яка не відповідає вимогам закону та порушує права власників.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що під час реалізації на електронних торгах майна боржника та передачі його в рахунок погашення заборгованості стягувачеві не порушувались вимоги закону та права позивачів, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Верховний Суд в цілому не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.