Постанова
Іменем України
06 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 336/5362/14
провадження № 61-2154св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В., від 23 листопада 2021 року.
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2014 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 723 343,85 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та інших судових рішень
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
від 15 вересня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно
з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 723 343,85 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня
2015 року за заявою ОСОБА_1 заочне рішення суду першої інстанції скасовано, розгляд справи продовжено у загальному порядку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня
2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 723 343,85 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Основний зміст та мотиви ухвали суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 у липні 2021 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що він не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції, проте судом вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки він є чоловіком поручителя ОСОБА_2, стягнення заборгованості з якої на користь банку може бути підставою для звернення стягнення на майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня
2015 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції права ОСОБА_3 не порушувались, вимоги щодо належного заявнику майна у справі не заявлялись та не вирішувались під час розгляду справи районним судом. Апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів звернення стягнення на нерухоме майно подружжя, а також спростовують доводи заявника про те, що він не був обізнаний про наявність оскарженого судового рішення. Також встановлено, що ОСОБА_3 у 2014 році отримав копію рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 просять скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року та направити справу на розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування статей 1050, 1054 ЦК України у взаємозв`язку
зі статтею 65 СК України, а також щодо застосування позовної давності. На думку осіб, які подали касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції не склав у паперовій формі ухвалу про залучення до участі у справі правонаступника ПАТ "Дельта Банк" - ТОВ "Діджи фінанс", чим порушив норми процесуального права. Заявники вважають, що відхилення судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги щодо порушення оскаржуваним судовим рішенням прав та обов`язків заявника, як чоловіка поручителя, свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказують на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було не у повному обсязі встановлено фактичні обставини справи та порушено норми матеріального права.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У визначений судом строк відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 жовтня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та ОСОБА_1 було укладенокредитний договір
№ 667-09/К-07, у відповідності до умов якогопозичальник отримав кредитні кошти у розмірі 45 000,00 доларів США строком до 23 жовтня 2032 року зі сплатою 12% річних за умови виконання позичальником вимог пункту 4.2.11 цього договору та 12,2% річних у разі невиконання або неналежного виконання позичальником вимог пункту 4.2.11 цього договору. Метою кредитування було визначено придбання земельної ділянки.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовʼязань позичальника за кредитним договором між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 667-09/П-07 від 24 жовтня 2007 року, за умовами якого остання поручилась перед кредитором за виконання боржником зобовʼязань за кредитним договором.
Відповідно до укладеного між ТОВ "Укрпромбанк" та АТ "Дельта Банк" договору про передачу активів та кредитних зобовʼязань від 30 червня
2010 року АТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором № 667-09/К-07 від 24 жовтня 2007 року.
ОСОБА_1 неналежним чином виконував зобовʼязання за кредитним договором, а тому станом на 05 червня 2014 року у нього виникла заборгованість, яка за розрахунком банку становила 723 343,85 грн та складалась з: тіла кредиту - 506 152,67 грн, відсотків - 202 253,41 грн, комісії - 14 937,76 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня
2015 року позов банку до позичальника та поручителя було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 723 343,85 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Зазначене рішення не оскаржувалось учасниками справи та набрало законної сили.
26 вересня 2019 року ОСОБА_2 ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження особистой отримала постанову про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня
2020 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня
2021 року замінено стягувача ПАТ "Дельта Банк" на ТОВ "Діджи фінас"
у виконавчому провадженні за виконавчими листами, виданими Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 15 вересня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 723 343,85 грн.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
У той же час відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основною засадою судочинства є обов`язковість судового рішення.