Постанова
Іменем України
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 344/2559/17
провадження № 61-20940св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 жовтня 2012 року, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_5 . 30 січня 2017 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області шлюб між ними розірвано.
За час шлюбу ними придбано рухоме та нерухоме майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: земельна ділянка для індивідуального садівництва в садівничому товаристві "Ластівка" у селі Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625881601:06:041:0041, площею 0,0601 га та нежитлове приміщення № 1 - гараж № НОМЕР_1 загальною площею 22,1 кв. м, вбудований у житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 271 443,00 грн, а всього ними придбано нерухомого майна, яке підлягає поділу, на загальну суму 341 363,34 грн.
Щодо рухомого майна у шлюбі придбано спільне рухоме майно, яке підлягає поділу між ними, а саме: меблеву стінку білого з чорним кольором, яка складається з трьох дверної шафи-купе, письмового стола, шафи для посуду та книг, вартістю 20 000,00 грн; телевізор LG-40 дюймів, вартістю 7 000 грн; стінку для спальні, вартістю 23 000 грн; телевізор Samsung 32 дюймів, вартістю 6 500 грн; диван, вартістю 5 000 грн. Всього придбано рухомого майна, яке підлягає поділу між сторонами, на загальну суму 61 500 грн. Згоди на добровільний поділ між ними не досягнуто.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила постановити рішення, яким виділити їй у власність, з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини:
- Ѕ частини земельної ділянки для індивідуального садівництва в садівничому товаристві "Ластівка" у селі Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625881601:06:041:0041, площею 0,0601 га, придбаною згідно з договором купівлі-продажу від 14 грудня 2015 року та зареєстрованої за відповідачем, вартістю на даний час - 69 920,34 грн;
- Ѕ частки нежитлового приміщення № 1 - гаража № НОМЕР_1, загальною площею 22,1 кв. м, вбудованого в житловий будинок АДРЕСА_1, зареєстрованого за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2, виданого 23 березня 2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 271 443,00 грн;
- виготовлену на замовлення меблеву стінку білого з чорним кольором, яка складається з трьох дверної шафи-купе, письмового стола, шафи для посуду та книг, вартістю 20 000,00 грн;
- телевізор LG-40 дюймів, вартістю 7 000 грн; диван, вартістю 5 500 грн,
а всього майна на загальну суму 202 681,67 грн.
Відповідачу просила виділити у власність:
- Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 - гараж № НОМЕР_1, загальною площею 22,1 кв. м, вбудований у житловий будинок АДРЕСА_1, зареєстрований за ним на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2, виданого 23 березня 2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 135 721, 50 грн;
- Ѕ частини земельної ділянки в садівничому кооперативі "Ластівка" у селі Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровим номером 2625881601:06:041:0041, площею 0,0601 га, придбаної згідно з договором купівлі-продажу від 14 грудня 2015 року та зареєстрованої за відповідачем, вартістю на даний час - 34 960,17 грн, а всього майна на загальну суму 200 181,67 грн.
Стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов про поділ майна подружжя. Зустрічний позов мотивовано тим, що в первісному позові не зазначено інше нерухоме майно, яке також набуте подружжям за час шлюбу, та є їх спільною сумісною власністю, що підлягає поділу, а саме: Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, вартістю 125 008,50 грн, яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 17 липня 2015 року.
Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просив поділити нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним і ОСОБА_1 право власності на неї по ј частині.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2019 року позови об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2021 року, в складі судді Пастернак І. А., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
- Ѕ частини земельної ділянки для індивідуального садівництва в садівничому товаристві "Ластівка" у селі Клузів Тисменицького району Івана-Франківської області, кадастровим номером 2625881601:06:041:0041, площею 0,0601 га, придбаної згідно договору купівлі-продажу серії та номеру 1981, виданого 14 грудня 2015 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Проців Л. Я.;
- Ѕ частини нежитлового приміщення № 1 гараж № НОМЕР_1 загальною площею 11,1 кв. м, вбудований в житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2, видане 23 березня 2015 року реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності та виділено в натурі таке майно:
- меблеву стінку виготовлену під замовлення (білого з чорним кольором), яка складається з трьох дверної шафи-купе, письмового стола, шафи для посуду та книг, вартістю 20 000 грн;
- диван " Лондон", вартістю 5 000 грн.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на:
- Ѕ частини земельної ділянки для індивідуального садівництва в садівничому товаристві "Ластівка" у селі Клузів Тисменицького району Івана-Франківської області, кадастровим номером 2625881601:06:041:0041, площею 0,0601 га, придбаної згідно договору купівлі - продажу серії та номеру 1981, виданого 14 грудня 2015 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Проців Л. Я.;
- Ѕ частини нежитлового приміщення № 1 гараж № НОМЕР_1, загальною площею 22,1 кв. м, вбудований в житловий будинок АДРЕСА_1, зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2, видане 23 березня 2015 року реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя та виділено в натурі стінку для спальні виготовлену під замовлення, що складається з двоспального ліжка, двох при ліжкових тумбочок та двох дверної шафи, вартістю 23 000 грн.
В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 .
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що вищевказане майно придбано сторонами під час перебування у шлюбі, а отже є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу між ними в рівних частинах. Доказів на підтвердження наявності іншого рухомого майна, яке позивач просила поділити, матеріали справи не містять.
Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2018 року, яке постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2018 року залишено без змін, у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним в частині покупців, визнання покупцем за договором та визнання права власності на квартиру, відмовлено.
Вказаним рішенням встановлено, що 25 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТЕ-БУД" (далі - ТзОВ "ФОРТЕ-БУД") та ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому № ФП-8-7-026, предметом якого була двокімнатна квартира, загальною площею 65 кв. м на 7-му поверсі 8-го під`їзду, що розташована в багатоквартирному житловому будинку з приміщенням громадського призначення та громадського харчування на АДРЕСА_3 . Відповідно до договору дарування частки квартири від 24 січня 2017 року, ОСОБА_2 подарував матері ОСОБА_6 належну йому Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 . Однак вказаним рішенням не встановлено належність Ѕ частки спірної квартири на праві особистої приватної власності ОСОБА_1 . Із позовом про визнання спірної Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 особистої приватною власністю ОСОБА_1 не зверталася, жодних рішень, якими б було встановлено право особистої приватної власності ОСОБА_1 на Ѕ частки квартири немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати його в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити нове рішення про відмову в його задоволенні.
Предметом перегляду апеляційним судом було рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2021 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 загальною вартістю 125 008,50 грн, скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову в цій частині. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони за час перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, на підставі укладеного 25 лютого 2014 року між ТзОВ "ФОРТЕ-БУД" та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому № ФП-8-7-026, придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно сторони у добровільному порядку зареєстрували на спірну квартиру право спільної часткової власності (по Ѕ частині за кожним).
Визнаючи спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Ѕ частини спірної квартири, суд зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку, що Ѕ частини спірної квартири підлягає поділу, оскільки на підставі договору дарування частки квартири від 24 січня 2017 року ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 подарував своїй матері ОСОБА_6 належну йому Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, а обдарована прийняла в дар цю частину квартири. Відтак, суд відхилив доводи ОСОБА_2, що Ѕ частини спірної квартири належить сторонам на праві спільної сумісної власності, оскільки відчужуючи Ѕ її частини, ОСОБА_2 діяв недобросовісно, тобто вчиняв дії, які не відповідають певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
23 грудня 2021 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Батрин С. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, в якій заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 462/518/18.
Заявник зазначає, що державну реєстрацію права власності на спірну Ѕ частини квартири здійснено 17 лютого 2015 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі. З огляду на це, на думку заявника, право власності на спірне майно виникло під час перебування сторін у шлюбі та за презумпцією належить сторонам на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу між ними в рівних частинах. Відчуження Ѕ частини квартири, зареєстрованої на ім`я ОСОБА_2, жодним чином не змінило та не могло змінити правового режиму іншої Ѕ частини квартири, зареєстрованої на ім`я ОСОБА_1, яка й надалі залишалася у спільній сумісній власності сторін. Погоджуючись із рішенням ОСОБА_2 щодо відчуження ним відповідної частки квартири на користь ОСОБА_6, ОСОБА_1 ніколи не зверталася до суду з позовом про визнання відповідного договору дарування Ѕ частини квартири недійсним.
Крім того, касаційна скарга містить посилання на підпункти а, б, в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
11 лютого 2022 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення і безпідставність доводів скарги.
Також, 11 лютого 2022 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про закриття касаційного провадження в зазначеній цивільній справі, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Крім того, зазначає, що касаційне провадження в справі відкрито помилково, оскільки остання належить до малозначних справ, ціна позову становить 125 008,50 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Предметом перегляду Верховним Судом у цій справі є рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині судове рішення не оскаржується заявником.
Установлено, що з 27 жовтня 2012 року по 30 січня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони за спільні кошти, на підставі укладеного 25 лютого 2014 року між ТзОВ "ФОРТЕ-БУД" та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому № ФП-8-7-026, придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 17 лютого 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 (по 1/2 частині за кожним).
У червні 2017 року ОСОБА_6 (мати ОСОБА_2 ) зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу № ФП-8-7-026 удаваним у частині покупців, визнання її покупцем за договором та визнання за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що спірна квартира придбана за кошти, які вона передавала своєму сину ОСОБА_2 саме з метою придбання для неї квартири, проте відповідачі, ввівши її в оману, зареєстрували за собою право спільної часткової власності на квартиру (по Ѕ частині за кожним). З метою врегулювання конфлікту її син ОСОБА_2 24 січня 2017 року на підставі нотаріально посвідченого договору дарування передав їй у власність належну йому Ѕ частини спірної квартири. ОСОБА_1 відмовилася від передачі на її користь іншої Ѕ частини квартири, яка була зареєстрована за нею.
Рішенням Івано-Франківського районного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2018 року у справі № 344/7492/17 у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено з тих підстав, що позивачка не довела, що спірна квартира придбана за її кошти, а отримані ОСОБА_2 грошові кошти були використані саме для оплати за договором купівлі-продажу нерухомого майна. Також позивачем не доведено наявність домовленості між нею та ОСОБА_2 на придбання спірної квартири, а той факт, що оплату за договором купівлі-продажу здійснював ОСОБА_2 не свідчить про те, що грошові кошти, які внесені для оплати, не належали йому особисто.
Судовим рішенням у справі № 344/7492/17 встановлено, що згідно з договором дарування частки квартири від 24 січня 2017 року ОСОБА_2 подарував своїй матері ОСОБА_6 належну йому Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 наполягав на тому, що спірна Ѕ частини квартири, яка зареєстрована за ОСОБА_1, є спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, а інша Ѕ частини спірної квартири належить іншому власнику, тобто його матері, на підставі договору дарування від 24 січня 2017 року.