Постанова
Іменем України
06 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 757/34078/14
провадження № 61-9895св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - комунальне підприємство "Управління житлового господарства "Печерська брама",
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року в складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
В листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що 14 вересня 2014 року мало місце залиття нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, цокольний поверх, яке належить позивачу на праві приватної власності.
Відповідно до акту КП УЖГ "Печерська брама" від 16 вересня 2014 року, залиття квартири позивача відбулось з квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, у зв`язку із пошкодженням запірної арматури подачі холодного водопостачання на пральну машину в квартирі АДРЕСА_2, встановленої відповідачем самостійно без погодження та участі КП УЖГ "Печерська брама".
Відповідно до локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 (форма № 1), договірної ціни (форма № 9) від 30 жовтня 2014 року, складеними будівельною організацією ТОВ "УКРАЇНА-БУДСЕРВІС" вартість матеріальних збитків, спричинених позивачу залиттям його власності становить 107 554,80 грн, 600 грн витрат на проведення дослідження та складання кошторисної документації та 2 850 грн вартості діагностики та ремонту насоса "Sololift 2 С-3".
З урахуванням вимог розумності, справедливості, пропорційності, позивач виходячи із ситуації яка склалася, відмови відповідача добровільно сплатити шкоду, витрачання часу для підготовки всіх необхідних документів, звернення за допомогою до адвоката, тривалим часом розгляду справи в суді, що вплинуло на нормальний спосіб життя позивача, душевну рівновагу та необхідністю докладати чималих зусиль для захисту своїх прав позивач просила стягнути з відповідача на її користь 10 000 грн моральної шкоди, матеріальні збитки у розмірі 189 050 грн та 2 850 грн за ремонт насоса.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року в складі судді Новака Р. В. у задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що надані позивачем акт від 16 вересня 2014 року, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 (форма № 1) та договірна ціна (форма № 9) від 30 жовтня 2014 року не є належними та допустимими доказами, що підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та завданою позивачу шкодою. Позивач не надала доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а тому суд зробив висновок про відмову в стягненні моральної шкоди.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено; рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким: позов ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 189 050 грн матеріальної шкоди, 2 850 грн за ремонт насоса "Sololift 2 С-3" та 10 000 грн моральної шкоди, що становить 201 900 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач надала достатньо доказів про наявність факту залиття її квартири, а відповідач не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири, зокрема, наявність факту залиття квартири та розміру завданих збитків підтверджується актом про залиття від 16 вересня 2014 року; дефектним актом від 10 жовтня 2014 року; сервісним протоколом від 28 вересня 2014 року; рахунком на оплату по замовленню № 411/КОВ від 04 листопада 2014 року; видатковими накладними з вартістю використаних матеріалів у якості додатка до кошторисного розрахунку від 29 травня 2017 року; зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта, ремонтні роботи після залиття від 29 травня 2017 року з доданими документами; локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1, ремонтні роботи у нежитловому приміщенні від 29 травня 2017 року. У зв`язку з чим апеляційний суд зробив висновок, що ОСОБА_2 своєю бездіяльністю, яка полягала в пошкодженні запірної арматури подачі холодного водопостачання на пральну машину, допустила аварійну ситуацію та не вжила достатніх заходів до своєчасного усунення пошкодження запірної арматури подачі холодної води і недопущення залиття нижче розташованого нежитлового приміщення, належного позивачу, чим завдала майнової та моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Аргументи учасників справи
У червні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга з урахуванням уточнень мотивована тим, що ОСОБА_2 як сторона у справі не була проінформована про надходження апеляційної скарги ОСОБА_1, в зв`язку з чим позбавлена права надати відзив на апеляційну скаргу. Неповідомлення однієї із сторін про відкриття апеляційного провадження, не надсилання апеляційної скарги та позбавлення права надати відзив на апеляційну скаргу є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що призвело до неправильного з`ясування апеляційним судом фактичних обставин справи. Вказує, що апеляційний суд зробив неправильний висновок про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
У вересні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не спростовують правильних та обґрунтованих висновків апеляційного суду.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 13 серпня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_2 містять обґрунтування, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження в малозначній справі, та підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України - незастосування апеляційним судом при вирішенні справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду справах № № 756/12573/17, 761/38886/19, 363/2990/17, 592/3977/16.
Позиція Верховного Суду
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини третьої статті 3 ЦПК України).
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).
Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи (стаття 361 ЦПК України).
Згідно частини першої статті 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) зазначено, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)".
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року: поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року; в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду надіслано особам, які беруть участь у справі, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги; надано учасникам справи строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали, протягом якого може бути поданий відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу;
в матеріалах справи міститься супровідний лист від 22 червня 2020 року про направлення копії ухвали Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року та копії апеляційної скарги учасникам справи і, зокрема, ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 ;
поштове відправлення, в якому наявна ухвала про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги на ім`я ОСОБА_3, повернуто до суду за закінченням терміну зберігання (том 2, а. с. 183);
ухвалою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження Київським апеляційним судом та вказано, що на підставі частини тринадцятої статті 7 та статті 367 ЦПК проводити розгляд справи без призначення судового засідання та повідомлення осіб, які брали участь у справі;
в оскарженій постанові від 07 серпня 2020 року вказано, що відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив, а його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на момент перегляду справи в апеляційному порядку суду апеляційної інстанції було відомо, що відсутні дані про вручення ОСОБА_2 копії ухвали Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги. За таких обставин суд апеляційної інстанції, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу представника позивача, копія якої не вручена відповідачці, позбавив ОСОБА_2 можливості надати зауваження (відзив) щодо поданої у її справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін. А тому зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.
Аналогічний по суті висновок зроблений в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року в справі № 363/2990/17 (провадження № 61-46607св18), від 03 лютого 2021 року в справі № 761/38886/19 (провадження № 61-3263св20).
У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.