Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 158/1981/20
провадження № 61-12503св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 30 червня 2021 року в складі колегії суддів Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що 24 квітня 2020 року, рухаючись автомобілем марки "Renault Kangoo", д.н.з. НОМЕР_1, по об`їзній автодорозі М-19, яка сполучає м. Луцьк та м. Ковель, о 14 год. 45 хв. при в`їзді в с. Прилуцьке Ківерцівського району зі сторони с. Липини Луцького району потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, оскільки на дорогу раптово вибіг належний відповідачці кінь із підводою, зіткнення з яким уникнути не вдалося, у результаті чого транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень. Указував, що згідно з висновком експертного дослідження вартість майнових збитків становить 71 992,77 грн, а вартість відновлювального ремонту - 152 375,06 грн. Зазначав, що внаслідок ДТП йому завдано й моральної шкоди, яка виразилася у порушенні звичного укладу життя, неможливості користуватися автомобілем, душевному хвилюванні із-за відсутності майнової змоги самостійно відновити автомобіль.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки 71 992,77 грн як вартість майнових збитків, 152 375,06 грн як вартість відновлювального ремонту та 8 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 березня 2021 року в складі судді Сіліч Ю. Л. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 довела, що шкода належному позивачу транспортному засобу заподіяна не з її вини. При цьому суд прийняв до уваги показання свідків, які зазначили, що за конем доглядав син позивачки ОСОБА_5, а в день ДТП конем з дозволу ОСОБА_5 користувався сусід позивачки ОСОБА_7 . Суд першої інстанції послався також на те, що в матеріалах справи відсутні докази вартості автомобіля позивача до та після ДТП, що позбавляє суд можливості визначити реальний розмір майнових збитків, завданих належному позивачеві транспортного засобу.
Додатковим рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 9 000 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Волинського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 березня 2021 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 квітня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково:
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 71 992,77 грн майнової шкоди та 2 000 грн у відшкодування моральної шкоди;
- вирішено питання перерозподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що положеннями Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" передбачено, що особа, яка утримує тварину, повинна відшкодовувати в повному обсязі завдану її твариною шкоду іншій особі або її майну. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка є головою господарства, у якому зареєстровано коня, що завдав пошкоджень автомобілю позивача. При цьому кінь придбаний чоловіком ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з нею, що свідчить про те, що саме позивачка є власником коня, тобто особою, яка є відповідальною за його утримання. Прийнявши до уваги особливості доказування в деліктних правовідносинах, колегія суддів зазначила, що позивач повинен доводити лише наявність шкоди та її розмір, у той час як на відповідачку покладено обов`язок доведення того, що шкода була завдана не з її вини. Апеляційний суд установив, що відповідачка не перевірила, чи належним чином сусід, привівши коня, його припнув, а також не спростувала тієї обставини, що нею не вжито заходів із відчеплення підводи або заходів, спрямованих на запобігання швидкого пересування тварини (плутання ніг), у результаті чого кінь відірвався і раптово вибіг на проїзну частину автодороги, що спричинило ДТП та заподіяння позивачу майнової і моральної шкоди. За таких обставин колегія суддів зробила висновок, що ОСОБА_2 як особа, яка утримує домашню тварину, не вжила всіх належних заходів для того, щоб забезпечити безпеку дорожнього руху транспортних засобів на дорозі, чим допустила порушення прав і законних інтересів позивача.
Аргументи учасників справи
22 липня 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду й просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не є власником коня, який спричинив ДТП. Вказує, що тварина була придбана за особисті кошти її чоловіка, який доглядав коня, а після його смерті цей обов`язок взяв на себе її син ОСОБА_5 . Зазначає, що, покладаючи на відповідачку обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача, апеляційний суд не надав належної оцінки показанням свідків, які надали пояснення з приводу особи власника коня, особи користувача коня, обставин, які передували ДТП, погодніх умов тощо. Вказує також, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 травня 2020 року в справі № 158/1168/20 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 було закрито в зв`язку з відсутністю в діях відповідачки складу та події адміністративного правопорушення. Вказує, що не могла вжити будь-яких дій щодо запобігання ДТП, оскільки не була відповідальною за коня, а обов`язок з припинання тварини було покладено на сусіда ОСОБА_7, який останнім супроводжував коня в день ДТП. Уважає, що нею доведено факт відсутності її вини в спричиненні ДТП. Зазначає, що апеляційний суд прийняв як належний доказ висновок експертного дослідження, в якому не зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та про те, що висновок підготовлено для подання до суду. Вказує також, що суд апеляційної інстанції не мотивував необхідність відшкодування моральної шкоди.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі; у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Волинського апеляційного суду від 30 червня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить обґрунтовані посилання на обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 473/2638/15-ц та від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/19.
Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується в касаційному порядку в частині задоволених позовних вимог про відшкодування майнових збитків та частково задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. В іншій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 квітня 2020 року о 14 год. 45 хв. на автодорозі М-19 в с. Прилуцьке Ківерцівського району Волинської області відбулося ДТП: автомобіль марки "Renault Kangoo", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 здійснив зіткнення з гужовою підводою.
Відповідно до висновку експертного дослідження № 78 від 28 липня 2020 року вартість майнових збитків, заподіяних власнику КТЗ "Renault Kangoo", д.н.з НОМЕР_1 внаслідок ДТП, станом на момент проведення огляду складає 71 992, 77 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ "Renault Kangoo", д.н.з НОМЕР_1, складає 152 375,06 грн.
Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 травня 2020 року в справі № 158/1168/20 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до довідки Волинського обласного центру гідрометеорології № 05.01-49/54 від 11 лютого 2021 року, наданої представником позивача, за даними найближчої метеостанції Луцьк у період з 14 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. 24 квітня 2020 року у с. Прилуцьке Ківерцівського району Волинської області фіксувалась хмарна погода з проясненнями, без опадів; вітер західний, 3 м/с., температура повітря 19°С, відносна вологість 24 %, метеорологічна дальність видимості більше 10 км.
Відповідно до наданої представником відповідача довідки № 05/01-49/72 від 26 лютого 2021 року Волинським обласним центром з гідрометеорології спостереження за погодними умовами в с. Прилуцьке Ківерцівського району Волинської області не проводяться. За даними метеостанції Луцьк 24 квітня 2020 року з 14 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. спостерігалася хмарна погода (8 балів), без опадів, метеорологічна дальність видимості більше 10 км., вітер західний, 3-4 м/с., температура повітря 19°С, відносна вологість 24%.
Апеляційний суд установив, що ОСОБА_2 є власником тварини, яка спричинила ДТП, та відповідальною особою за її належне утримання. Відповідачка не перевірила, чи належним чином сусід, привівши коня, його припнув, та не вжила всіх належних заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху транспортних засобів на дорозі.
Позиція Верховного Суду
У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Тлумачення статті 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.