Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 357/10067/20
провадження № 61-16085св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4,
треті особи: друга Білоцерківська міська державна адміністрація, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2021 року в складі судді Ярмола О. Я. та на постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року в складі колегії суддів Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року АТ "Перший Український міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про застосування наслідків нікчемного правочину та визнання договору недійсним.
В обґрунтування позову зазначало, що 05 грудня 2006 року між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", яке змінило назву на АТ "Перший Український Міжнародний Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5131394, згідно з яким їй видано кредит у сумі 57 700 дол. США строком до 05 грудня 2026 року для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 82,0 м2.
В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру, придбану за кредитні кошти, про що було укладено договір іпотеки № 5131591, посвідчений 05 грудня 2006 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Магдич Т. І. за реєстровим № 1-709; відповідно до статті 73 Закону України "Про іпотеку" нотаріусом накладена заборона на відчуження предмета іпотеки та зареєстровано обтяження вказаної квартири іпотекою.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2017 року в справі № 357/424/16 відмовлено в задоволенні позову ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості; зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "ПУМБ" задоволено та визнано недійсним договір кредиту № 5131394 та договір іпотеки № 5131591 від 05 грудня 2006 року.
На підставі вказаного рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили ОСОБА_1, вчинила дії щодо відчуження предмета іпотеки, 04 березня 2017 року уклала договір купівлі-продажу квартири зі своєю матір`ю ОСОБА_2, а ОСОБА_2 за договором дарування від 15 березня 2017 року подарувала квартиру своїй неповнолітній онучці ОСОБА_4 .
Рішенням апеляційного Київської області від 04 липня 2017 року скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та про задоволення позову банку про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" 51 879 96 дол. США та 53 248,91 грн заборгованості за кредитним договором.
Позивач указує, що договір купівлі-продажу квартири від 04 березня 2017 року є нікчемним, оскільки в порушення умов договору іпотеки та статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку" ОСОБА_1 без згоди позивача здійснила відчуження предмета іпотеки ОСОБА_2 . Оскільки такий правочин не породжує юридичних наслідків, а тому реєстрація права власності на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягає скасуванню, а право власності на квартиру ОСОБА_1 та записи про обтяження квартири іпотекою та забороною на відчуження підлягають поновленню.
АТ "ПУМБ" просить:
застосувати наслідки недійсності правочину до нікчемного договору купівлі-продажу квартири, укладеного 04 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення;
скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1188344632103) за ОСОБА_2, та поновити запис про право власності на квартиру за ОСОБА_1, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 червня 2006 року;
поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи: про обтяження іпотекою квартири за адресою: АДРЕСА_1, який виник у Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки, посвідченого 05 грудня 2006 року Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області, за реєстровим № 1-7093 (реєстраційний номер: 4165293); запис про обтяження забороною на відчуження вказаної квартири, який виник у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки, посвідченого 05 грудня 2006 року Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області, за реєстровим № 1-7093 (реєстраційний номер: 4165273);
визнати недійсним договір дарування квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений 15 березня 2017 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П., зареєстрованого у реєстрі за № 3-728.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, позов задоволено частково:
застосовано наслідки недійсного правочину до нікчемного договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідченого 04 березня 2017 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П., зареєстрованого в реєстрі за № 3-612;
скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1188344632103) за ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 );
визнано недійсним договір дарування квартири, укладений між ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_2 ), посвідчений 15 березня 2017 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П., зареєстрованого в реєстрі за № 3-728;
в іншій частині позовних вимог відмовлено;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач в порушення чинного законодавства здійснила відчуження іпотечного майна без згоди іпотекодержателя, що потягло за собою недійсність договору дарування та реєстраційних дій про право власності щодо спірної квартири.
Відмовляючи в задоволенні вимог про поновлення записів про обтяження нерухомого майна іпотекою, суди вказали, що такі вимоги є необґрунтованими, оскільки відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідні записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі документів, що підтверджують це право іпотекодержателя.
Відмовляючи в застосуванні до спірних правовідносин наслідків пропуску позовної давності, суд першої інстанції зробив висновок, що позовна давність АТ "ПУМБ" не пропущена, оскільки згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Позивач оскаржує правочини, які були вчинені в березні 2017 року, тобто трирічний строк позовної давності закінчився в березні 2020 року, проте, карантин введено Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), а тому строки передбачені статтею 257 ЦК України вважаються продовженими.
Апеляційний суд, погодившись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позовної давності, зазначив, що ПАТ "ПУМБ" її не пропустило, оскільки про порушення своїх прав дізналося 27 грудня 2019 року, а з позовом звернулося у жовтні 2020 року.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2021 року та на постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди, вирішуючи спір, не врахували, що:
якщо інформація у реєстрі речових прав про іпотеку суперечить первинним документам про державну реєстрацію, пріоритетного значення набувають первинні підстави реєстрації, в такому разі кредитору необхідно довести, що припинення державної реєстрації іпотеки було здійснене на підставі неналежних документів. Належним способом захисту порушення прав кредитора є визнання за ним права іпотекодержателя, а тому позовні вимоги банку про скасування державної реєстрації права власності та визнання правочинів з приводу іпотечного майна недійсними є неналежним способом захисту порушених прав банку та задоволенню не підлягають. Вказує, що суди безпідставно відхилили доводи відповідача про пропуск банком позовної давності, адже належних і допустимих доказів про те, що банк не міг дізнатися про відчуження іпотечного майна з березня 2017 року, матеріали справи не містять;
позивач оскаржує правочин, який було вчинено 04 березня 2017 року, тобто трирічний строк позовної давності закінчився 04 березня 2020 року, а тому посилання суду на запровадження карантину, що продовжує процесуальні строки, не заслуговують на увагу, адже Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS-CoV-2" запроваджено карантин 11 березня 2020 року, даних про те, що банк був позбавлений можливості звернутися до суду до цього часу, матеріали справи не містять, і на такі обставини позивач не посилається у заяві про поновлення строку позовної давності.
У листопаді 2021 року АТ "ПУМБ" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на її необґрунтованість, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що:
вказаний банком у цій справі спосіб захисту є належним, оскільки у випадку відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя такий правочин є нікчемним, а наступні правочини підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, і на підставі такого рішення суду банк має намір поновити право власності на предмет іпотеки іпотекодавця ОСОБА_1 і звернути стягнення на нього в позасудовому порядку в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 ;
банк не міг дізнатися про порушення своїх прав ОСОБА_1, оскільки не був стороною спірних правочинів та не міг передбачити недобросовісну поведінку відповідача та неправомірні дії державного реєстратора. Після залишення без змін постановою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року рішення апеляційного суду Київської області від 04 липня 2017 року в справі № 357/424/16, 27 грудня 2019 року банк здійснив інвентаризацію об`єкта іпотеки шляхом отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та дізнався, що власником об`єкта іпотеки стала ОСОБА_4, у зв`язку з чим банк звернувся з цим позовом про відновлення своїх прав іпотекодержателя у межах трирічного строку в жовтні 2020 року.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
В ухвалі Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року в справі № 6-17цс17 та постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 01 жовтня 2020 року в справі № 761/24510/14-ц, від 30 вересня 2020 року в справі № 912/2037/19, від 07 жовтня 2020 року в справі № 478/5566/18, від 15 вересня 2020 року в справі № 918/80/19, від 28 жовтня 2020 року в справі № 910/10963/19, від 15 січня 2020 року в справі № 200/19766/16-ц, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року в справі № 910/3907/18, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16, від 29 травня 2019 року в справі № 668/9978/15-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 205/578/14-ц.
Аналіз змісту та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються в частині задоволення позовних вимог АТ "ПУМБ" про застосування наслідків недійсності правочину, скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру та визнання правочину недійсним. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення, та поновлення записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.