ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 911/1825/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - 1 - Перцева О.В.,
- 2 - Перцева О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на протокольну ухвалу Господарського суду Київської області
(суддя - Ярема В.А.)
від 22.12.2020,
та рішення Господарського суду Київської області
(суддя - Ярема В.А.)
від 06.04.2021,
та додаткове рішення Господарського суду Київської області
(суддя - Ярема В.А.)
від 19.04.2021,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Корсак В.А., судді - Алданова С.О., Попікова О.В.)
від 04.11.2021,
та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Корсак В.А., судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.)
від 29.11.2021,
за позовом ОСОБА_1
до 1) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз"
про визнання недійсним рішення наглядової ради та зобов`язання здійснити викуп акцій,
В С Т А Н О В И В:
у червні 2020 року до Господарського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ "Київобленерго" (в подальшу змінило назву на ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі") та ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" про:
- визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Київобленерго", оформленого протоколом від 12.07.2019;
- зобов`язання ПрАТ "Київобленерго" здійснити викуп всіх акцій ПрАТ "Київобленерго", що належать позивачу станом на 15.07.2019, за ціною викупу одної простої іменної бездокументарної акції ПрАТ "Київобленерго" на підставі Закону України "Про акціонерні товариства" та іншого законодавства, рішень позачергових зборів акціонерів ПрАТ "Київобленерго", що відбулись 15.07.2019, на рівні ринкової вартості простої бездокументарної акції ПрАТ "Київобленерго" станом на 25.06.2019, у розмірі не менше 5,20 грн без ПДВ за одну просту іменну бездокументарну акцію ПрАТ "Київобленерго".
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача при визначенні вартості іменних бездокументарних акцій ПрАТ "Київобленерго", які підлягали обов`язковому викупу у ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Господарські суди виходили з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2021 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 30 600,00 грн та на користь ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" 31 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 12460,00 грн та на користь ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" 10 460,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на протокольну ухвалу Господарського суду Київської області від 22.12.2020, рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2021, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі №911/1825/20 до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України та пункти 1, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК України.
У відзивах на касаційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" вважає рішення Господарського суду Київської області та постанови Північного апеляційного господарського суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін.
У відзивах відповідачі зазначили попередній (орієнтовний) розрахунок сум їх витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції. Посилаючись на ст. 129 ГПК України, зазначили, що докази таких витрат будуть подані суду впродовж п`яти днів після ухвалення рішення Верховним Судом.
28.01.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з тим, що справа № 911/1825/20 містить виключну правову проблему. На думку позивача у цій справі виключною правовою проблемою є застосування законів України Закону України "Про акціонерні товариства", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про ринок електричної енергії", Закону України "Про природні монополії", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", рішення Антимонопольного комітету України від 25.04.2019 № 282-р "Про розгляд справи № 128-25/3-19-ЕК про концентрацію у вигляді придбання ТОВ "ДТЕК НАФТОГАЗ" акцій ПрАТ "КИЇВОБЛЕНЕРГО", Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470, положень ПК України, ЦК України, ГК України, статуту ПрАТ "Київобленерго" та ліцензії ПрАТ "Київобленерго" (як оператора розподілу електроенергії), Третього енергетичного пакету Європейського союзу, Директив Європейського союзу. На думку позивача, положення вищезазначених законодавчих та нормативних актів не узгоджуються одні з одними та потребують трактування саме Великою Палатою Верховного Суду. Справа №911/1825/20 містить складні, комплексні правові проблеми щодо незаконних дій акціонерних товариств при бездіяльності державних контролюючих органів, органів управління акціонерних товариств, які вводять в оману міноритарних акціонерів, інвесторів, кредиторів, блокують їм доступ до інформації про діяльність акціонерних товариств.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначена частиною п`ятої статті 302 ГПК України, яка передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За змістом наведеної норми права, для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників.
Тобто, правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів не вбачає, що правова оцінка застосування господарськими судами норм закону в питанні визначення ціни викупу однієї простої іменної акції приватного акціонерного товариства у його акціонера вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Клопотання позивача не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не доведено існування різних судових позицій у застосуванні норм закону при розгляді спорів про стягнення заборгованості у випадках обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій у акціонера.
Оскільки заявником у клопотанні не доведено існування виключної правової проблеми, у зв`язку з якою необхідно передати справу до Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів відмовляє у його задоволенні.
22.02.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання через загрозу введення в Україні воєнного стану.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої, зокрема, підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи.
Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, а тому клопотання позивача необхідно залишити без задоволення, а також з огляду на те, що він не надав будь-яких доказів на підтвердження неможливості забезпечити особисту явку або явку свого представника у судове засідання 23.02.2022. Водночас, явку представників сторін не було визнано обов`язковою, про що свідчить ухвала Верховного Суду від 02.02.2022. Станом на 23.02.2022 в Україні воєнний стан не був введений.
При цьому наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1, 3 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами та відповідно до виписки СП ТОВ "Драгон Капітал" від 19.06.2020 про стан рахунку в цінних паперах, ОСОБА_1 станом на 18.06.2020 був власником 5 240 000 простих іменних акцій ПрАТ "Київобленерго" (змінило назву на ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"), випущених у бездокументарній формі номінальною вартістю 0,05 грн за штуку та загальною номінальною вартістю 262 050,00 грн, що складає 0,5035% статутного капіталу товариства.
20.06.2019 рішенням наглядової ради ПрАТ "Київобленерго":
- відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України "Про акціонерні товариства" скликано позачергові загальні збори товариства на 15.07.2019;
- затверджено порядок денний таких зборів: 1. Обрання лічильної комісії позачергових загальних зборів товариства. Затвердження регламенту позачергових загальних зборів товариства; 2. Надання згоди та/або схвалення вчинення товариством значних правочинів, що є обов`язковим для участі на нових сегментах ринку електричної енергії; внесення змін до статуту товариства; про попереднє надання згоди на вчинення товариством значних правочинів;
- затверджено перелік документів, з якими акціонери товариства можуть ознайомитись під час підготовки до відповідних зборів, місце розміщення матеріалів, необхідних для прийняття рішень та відповідальну особу за порядок ознайомлення із вказаними документами;
- обрано та залучено суб`єкта оціночної діяльності - оцінювача майна товариства - консалтингову фірму ТОВ "Експерт-Аналітик" для проведення оцінки акцій товариства та затверджено умови договору з ним, зокрема розмір оплати послуг за цим договором у сумі 75 000,00 грн без ПДВ.
Вказані рішення оформлено протоколом засідання наглядової ради ПрАТ "Київобленерго" від 20.06.2019.
На переконання позивача консалтингову фірму ТОВ "Експерт-Аналітик" для проведення оцінки акцій товариства обрано з порушення встановленого порядку - без проведення тендеру/конкурсу.
За твердженням позивача він 04.07.2019 звернувся до відповідача-1 з метою ознайомитись з документами, необхідними для прийняття рішень на загальних зборах акціонерів 15.07.2019, за результатами чого ПрАТ "Київобленерго" надало йому неповний комплект документів щодо зборів, зокрема, станом на 04.07.2019 проекту договору викупу акцій з визначеною ціною такого викупу, загальної кількості акцій до викупу, загальної вартості договору, надано не було, про що позивач зазначив у розписці "реєстр відвідувань акціонерів і їх ознайомлення з проектами документів для прийняття рішення на загальних зборах акціонерів 15.07.2019".
12.07.2019 наглядовою радою ПрАТ "Київобленерго" прийнято рішення про затвердження ціни обов`язкового викупу акцій у акціонерів товариства, які зареєструються 15.07.2019 для участі у позачергових загальних зборах акціонерів товариства та проголосують проти прийняття такими зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів у розмірі 1,37 грн. Вказане рішення оформлено протоколом засідання наглядової ради ПрАТ "Київобленерго" від 12.07.2019.
Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів ПрАТ "Київобленерго", від 15.07.2019 прийнято рішення:
- щодо другого питання порядку денного "надання згоди та/або схвалення вчинення товариством значних правочинів, що є обов`язковими для участі на нових сегментах ринку електричної енергії" за результатами голосування прийнято рішення більш як 50% загальної кількості голосів акціонерів про надання згоди та/або схвалення вчинення виконавчим органом товариства значних правочинів незалежно від їх суми (в тому числі на суму, що перевищує 50% вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності) та строку дії;
- щодо четвертого питання порядку денного "про попереднє надання згоди на вчинення товариством значних правочинів" за результатами голосування прийнято рішення більш як 50% загальної кількості голосів акціонерів про попереднє схвалення вчинення товариством в ході звичайної поточної господарської діяльності протягом одного року з дня проведення цих загальних зборів товариства значних правочинів, вчинення яких статутом товариства віднесено до компетенції загальних зборів товариства.
Як вказував позивач, перед проведенням вказаних вище загальних зборів його ознайомлено з типовим проектом договору з ціною акцій - 1,37 грн за акцію, загальну кількість акцій до викупу та їх загальну вартість вказано не було.
На загальних зборах 15.07.2019 позивач голосував проти другого та четвертого питань порядку денного, а саме: щодо надання згоди та/або схвалення вчинення товариством значних правочинів, що є обов`язковими для участі на нових сегментах ринку електричної енергії та про попереднє надання згоди на вчинення товариством значних правочинів, яке, на думку позивача, є фактично наданням згоди на вчинення товариством правочину, щодо якого є заінтересованість, а також звертав увагу голови зборів на неправомірність другого та четвертого питань порядку денного.
18.07.2019 позивач звертався з листом до наглядової ради та генерального директора ПрАТ "Київобленерго" з вимогою про надання документів, на підставі яких визначена ринкова вартість акцій товариства, відповідно до ст. 8 Закону України "Про акціонерні товариства".
Відповідно до повідомлення акціонеру, що має право вимоги обов`язкового викупу акцій ПрАТ "Київобленерго" від 19.07.2019, відповідач-1 повідомив позивача про право останнього вимагати викупити 5 241 000 акцій за ціною викупу 1,37 грн за акцію.
18.07.2019 позивач повторно звернувся до наглядової ради та генерального директора ПрАТ "Київобленерго" з листом, в якому просив надати, зокрема, документи, на підставі яких визначена ринкова вартість акцій товариства.
03.09.2019 позивачу надано оригінал звіту про оцінку простих іменних акцій ПрАТ "Київобленерго" станом на 25.06.2019, здійснений ТОВ "Експерт-Аналітик" 11.07.2019.
ПрАТ "Київобленерго" звернулось для отримання рецензії звіту до експертної ради - Українського товариства оцінювачів, яка встановила, що звіт кваліфікується як такий, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. В підтвердження вказаного вище відповідач-1 надав суду копію рецензії на звіт про незалежну оцінку вартості однієї простої іменної акції бездокументарної ПрАТ "Київобленерго" №21-373 від 14.07.2020.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення його прав як акціонера ПрАТ "Київобленерго", що виявилось у несвоєчасному та неправомірному затвердженні вартості ціни викупу однієї простої іменної акції ПрАТ "Київобленерго", зокрема на підставі звіту про оцінку, який не відповідає чинному законодавству та загальної вартості іменних цінних акцій, що підлягають обов`язковому викупу у позивача, ненаданні позивачу можливості володіти інформацією про діяльність ПрАТ "Київобленерго" та про загальну вартість простих іменних акцій, які підлягають обов`язковому викупу. Звіт про оцінку ТОВ "Експерт-Аналітик" зроблено з помилками та такий звіт не може бути використаний для визначення ринкової вартості акцій ПрАТ "Київобленерго".
Разом з тим позивач зазначав, що відповідно до останньої фінансової звітності ПрАТ "Київобленерго" станом на 31.03.2019 власний капітал товариства складав 8 838 400,00 грн. Справедлива і обґрунтована ринкова вартість однієї простої бездокументарної акції ПрАТ "Київобленерго" на дату оцінки складала не менше 5,20 грн за акцію.
За доводами позивача вказана вище правова позиція також підтверджена професійним сертифікованим незалежним оцінювачем ТзДВ "Гільдія оцінювачів України" згідно з листом від 18.06.2020.
Процедуру обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів унормовано ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства".
Пунктом 8 частини 1 статті 2, пунктом 2 частини 1 статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції на момент існування спірних правовідносин) визначено, що корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення, зокрема, про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, зобов`язане викупити належні акціонерові акції. Перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.
Порядок реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій визначено статтею 69 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціна викупу акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до статті 8 цього Закону. Ринкова вартість акцій визначається станом на останній робочий день, що передує дню розміщення в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону. Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.
Акціонерне товариство протягом не більш як п`яти робочих днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, у порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє акціонерів, які мають право вимагати обов`язкового викупу акцій, про право вимоги обов`язкового викупу акцій із зазначенням:1) ціни викупу акцій; 2) кількості акцій, викуп яких має право вимагати акціонер; 3) загальної вартості у разі викупу акцій товариством; 4) строку здійснення акціонерним товариством укладення договору та оплати вартості акцій (у разі отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій).
Протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає. До письмової вимоги акціонером мають бути додані копії документів, що підтверджують його право власності на акції товариства станом на дату подання вимоги.
Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає.
Згідно з ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 50 та ч. 2 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства" ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу. До виключної компетенції наглядової ради належить затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом.
Разом з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів №20БВ-000000653;№БВ20201023/02-АК від 23.10.2020 між покупцем - ТОВ "ДТЕК Мережі", від імені та за рахунок якого діяло ПрАТ "Альтана капітал", та продавцем - СП ТОВ "Драгон Капітал", який діяв за договором та на підставі наданого клієнтом продавця - ОСОБА_1, разового замовлення:
- клієнт продавця зобов`язується передати у власність покупцю цінні папери, а повірений покупця зобов`язується сплатити продавцю за них відповідну грошову суму;
- предметом цього договору є такі цінні папери: акції прості іменні бездокументарні; емітент - ПрАТ "Київобленерго" (поточне найменування - ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"); загальна кількість - 5 241 000 штук; ціна однієї акції - 4,15 грн; загальна сума договору - 21 750 150,00 грн.
Обставини продажу позивачем належних йому акції ПрАТ "Київобленерго" на користь ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" також підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки про операції з цінними паперами за період з 26.10.2020 по 26.10.2020.
Відповідно до повідомлення про набуття права власності на 100% статутного капіталу ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та виписки про стан рахунків в цінних паперах на 08.12.2020 станом на 08.12.2020 ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" є власником 100% статутного капіталу ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі".
Отже, під час розгляду спору у цій справі та на момент прийняття оскаржуваних у справі рішень суду ОСОБА_1 втратив право власності на належні йому акції, на реалізацію права щодо викупу яких спрямовано заявлені позивачем вимоги.
Докази визнання недійсним та/або розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №20БВ-000000653;№БВ20201023/02-АК від 23.10.2020 суду не надано.
03.11.2020 позивач придбав 1340 акцій ПрАТ "Київобленерго", однак акції у кількості 5 241 000 штук, стосовно яких заявлено вимоги позивачем, на момент вирішення спору по суті ОСОБА_1 вже не належали, а з 08.12.2020 ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" набуло право власності на 100% статутного капіталу товариства, внаслідок чого позивач втратив статус акціонера ПрАТ "Київобленерго".
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).
Отже, суд має встановити належність особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, чи є така особа належним позивачем у справі (наявність права на позов у матеріальному розумінні), чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, які передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок, викладений у п. 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 916/3146/17).
Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).
Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19).
ОСОБА_1 у цій справі оспорює дійсність рішення наглядової ради ПрАТ "Київобленерго" від 12.07.2019, яким затверджено ціну обов`язкового викупу акцій у акціонерів товариства, які зареєструються 15.07.2019 для участі у позачергових загальних зборах акціонерів товариства та проголосують проти прийняття такими зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів у розмірі 1,37 грн.
Зі змісту поданого ОСОБА_1 позову вбачається, що заявлені ним вимоги як про визнання недійсним рішення, так і про зобов`язання відповідача-1 здійснити викуп всіх акцій ПрАТ "Київобленерго", що належать позивачу станом на 15.07.2019, за ціною викупу одної простої іменної бездокументарної акції - не менше 5,20 грн без ПДВ, спрямовано на реалізацію позивачем права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому акцій за ринковою ціною.
З огляду на встановлений Законом України "Про акціонерні товариства" механізм реалізації акціонером правомочностей щодо здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних акціонеру акцій, а отже і наявність у відповідної особи - акціонера, матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, підлягає оцінці у розрізі наявного у особи права на такі акції.
Під час розгляду спору у справі та на момент прийняття оскаржуваних у справі рішень ОСОБА_1 втратив право власності на належні йому акції (5 241 000 штук, стосовно яких заявлено вимоги позивачем) і, відповідно, на реалізацію права щодо їх викупу акціонерним товариством.
Враховуючи втрату позивачем суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу у спірних правовідносинах внаслідок його самостійних дій з продажу належних йому акцій, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позову.
Щодо тверджень скаржника, що суд першої інстанції протиправно не прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 30.11.2020 необхідно зазначити таке.
01.12.2020 позивачем надано до місцевого господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач, підтримуючи вимогу про визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Київобленерго" від 12.07.2019, змінив вимогу про зобов`язання відповідача-1 здійснити викуп всіх акцій товариства, що належать позивачу станом на 15.07.2019, на вимоги про визнання фінансової звітності відповідача-1 за 2019 рік такою, що не підтверджена аудитором і зобов`язання відповідача-1 провести аудиторську перевірку фінансової звітності незалежним аудитором з відповідним підтвердженням аудитором достовірності такої фінансової звітності з опублікуванням на власному сайті товариства.
Вказане вище уточнення обґрунтовано тим, що відповідачі вводять в оману позивача щодо фінансового стану відповідача. Станом на дату подання позову та розгляду справи фактично відсутня можливість визначити дійсну ринкову вартість акцій ПрАТ "Київобленерго", оскільки відсутня достовірна інформація і, як наслідок, первісно необхідно отримати достовірну фінансову звітність ПрАТ "Київобленерго" за 2018-2019 роки.
За приписами частин 2, 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Враховуючи, що зміст та прохальна частина заяви про уточнення позовних вимог, окрім заявленої раніше вимоги про визнання недійсним рішення, містить одночасну зміну предмету та підстав позову, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що така заява подана без дотримання приписів статті 46 ГПК України і обґрунтовано залишена судом без розгляду. Порушення норм процесуального права відсутні.
Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу необхідно зазначити таке.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частинами 1-2 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові, - на позивача.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у місцевому суді відповідачами були надані:
- ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" - копії договору про надання правової допомоги №200-КОЕ від 22.10.2019, додаткової угоди №200-КОЕ/3 від 01.09.2020 до договору про надання правової допомоги №200-КОЕ від 22.10.2019 між ПрАТ "Київобленерго" та АО "Перший радник", рахунка на оплату №44 від 07.04.2021, акта надання послуг №44 від 07.04.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та довідки від 30.06.2020, на підставі яких заявлено до стягнення з позивача 77 020,00 грн;
- ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" - копії договору про надання правової допомоги №149-ДНГ від 13.11.2019, додаткової угоди №149-ДНГ/4 від 01.09.2020 до договору про надання правової допомоги №149-ДНГ від 13.11.2019, укладених між ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" та АО "Перший радник", рахунка на оплату №43 від 07.04.2021, акта надання послуг №43 від 07.04.2021, на підставі яких заявлено до стягнення з позивача 42 020,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у апеляційному суді відповідачами були надані додатково:
- ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" - копії акта надання послуг №220 від 04.11.2021, рахунку на оплату №81 від 04.11.2021, на підставі яких заявлено до стягнення з позивача 35 520,00 грн;
- ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" - копію акта надання послуг №219 від 04.11.2021, рахунка на оплату №80 від 04.11.2021, на підставі яких заявлено до стягнення з позивача 28 920,00 грн.
Місцевий господарський суд, дослідивши надані ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" докази на підтвердження понесення відповідачами витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, встановивши, що відповідачами завищено кількість годин, які адвокати витратили на надання їм послуг, перевищення заявленої відповідачем-1 в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, а також неспівмірність та необґрунтованість витрат відповідачів, дійшов висновку про часткове задоволення заяв ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та ТОВ "ДТЕК Нафтогаз". Поклав на позивача 30 600,00 грн витрат ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та 31 600,00 грн витрат ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" на професійну правничу допомогу.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах страви і надані ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" докази на підтвердження понесення відповідачами витрат на професійну правничу допомогу у апеляційному суді встановив, що заявлені до відшкодування витрати відповідачів у є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у апеляційному суді, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Врахував, що представництво обох відповідачів здійснював один адвокат - Перцев Д.П., правові позиції позивача і відповідачів не змінювалися у першій та апеляційній інстанціях, відзиви на апеляційну скаргу аргументовані подібними доводами, що і пояснення та відзиви у суді першої інстанції.
З врахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяв ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та ТОВ "ДТЕК Нафтогаз". Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 12 460,00 грн та на користь ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" 10 460,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається що, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення відповідачами витрат на професійну правничу допомогу, господарські суди належним чином дослідили надані суду докази на їх підтвердження, врахували обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог.
На думку суду касаційної інстанції, зменшення місцевим та апеляційним судами витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим і відповідає критерію "реальності адвокатських витрат" (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності їхнього розмір", на що вказав Європейський суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії".
При касаційному перегляді додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2021 Верховний Суд не виявив в діях судів порушень приписів ст. ст. 124, 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконних рішень, а доводи касаційної скарги зводяться до довільного тлумачення норм процесуального закону в питаннях реальності та пропорційності адвокатських витрат.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції враховує висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у цій справі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі вимог та доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що господарські суди ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а тому підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд