ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 182/5371/16-к
провадження № 51-2745км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Сеник В. Г.,
захисника Озерова О. С.,
представника потерпілого Балкового Р. Л. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040340001221, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Балкового Р. Л. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 3 347,95 грн, 30 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він умисно спричинив тілесне ушкодження ОСОБА_2, яке відноситься до середньої тяжкості за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 27 березня 2015 року близько о 18:15, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2, на ґрунті тривалих неприязних відносин з питання земельних спорів, завдав ОСОБА_2 не менше двох ударів кулаком по його голові. Надалі потерпілий, перебуваючи у стані необхідної оборони, захищаючись від суспільно небезпечного посягання, повалив ОСОБА_1 на землю та між ними виникла боротьба. У подальшому на допомогу до ОСОБА_1 прибула особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 спричинила йому не менше двох ударів металевою частиною лопати по його голові. Продовжуючи свої злочинні дії спільно, ОСОБА_1, обхвативши руками за шию потерпілого, нагнувши його тулуб та заблокувавши руки, подолавши таким чином опір останнього, під час цього особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, спричинила металевою частиною сапи не менш двох ударів у спину та поперек потерпілого. У результаті спільних умисних дій зазначених осіб, ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження, які відносились до легких та середнього ступеня тяжкості.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 07 квітня 2021 року скасував згаданий вирок місцевого суду та звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрив.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Балковий Р. Л., вказуючи на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, оскільки передбачені у ст. 49 КК України строки давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не закінчились, через те, що останній ухилявся від досудового розслідування та суду, що підтверджено відповідними документами про оголошення його у розшук та рішеннями місцевого суду про привід ОСОБА_1 . Наголошує, що ОСОБА_1 в установленому порядку був визнаний підозрюваним, а в подальшому обвинуваченим та був зобов`язаний з`являтися до органів досудового розслідування та суду за викликами, однак цього не робив. Представник вважає, що вирок місцевого суду, яким ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді двох років обмеження волі є законим та обґрунтованим.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу представника потерпілого без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Представник потерпілого - Балковий Р. Л., висловивши свої доводи, просив постановлену у кримінальному провадженні ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Озеров О. С. та прокурор Сеник В. Г., висловивши свої доводи, кожен окремо, вважали касаційну скаргу необґрунтованою та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Доводи представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Балкового Р. Л. про те, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, через те, що останній ухилявся від досудового розслідування та суду, є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди такої особи на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
За вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Згідно ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції, закрив кримінальне провадження та звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку зі спливом п`ятирічного строку давності, встановленого п. 3 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу.