Постанова
Іменем України
07 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 2-2692/11
провадження № 61-20175св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Остапулею Наталією Петрівною, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року у складі судді Бондаренко В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна зава мотивована тим, що з 19 лютого 2005 року сторони перебували у шлюбі. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2011 року шлюб між подружжям було розірвано.
За час шлюбу подружжям придбано будівельні матеріали, які складають незакінчене будівництво житлового будинку готовністю 66 %, розташоване на АДРЕСА_1 за 27 280 грн та земельну ділянку площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану на АДРЕСА_1 за 1 000 грн.
Вказував, що придбання будівельних матеріалів та земельної ділянки здійснено за рахунок спільних коштів, а також від продажу належної йому квартири вартістю 8 970 грн, з реєстрацією права власності на дружину - ОСОБА_2 .
До 01 січня 2011 року подружжя добудову будинку здійснювали сумісно, а після фактичного припинення подружніх стосунків - він особисто.
Зазначав, що будівництво будинку на даний час закінчено, проте його ще не зареєстровано. Враховуючи, що будівництво житлового будинку закінчено, будинок фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але відповідач не приймає його до експлуатації, право власності не оформлене, будинок є об`єктом незавершеного будівництва, тому підлягає поділу між сторонами та визнання за кожним із співласників права на відповідну частку.
Враховуючи особистий вклад у купівлю будівельних матеріалів на суму 8 970 грн та самостійне здійснення після 01 січня 2011 року будівельних робіт до готовності житлового будинку, відповідно до висновків судових будівельно-технічних експертиз, вважав, що частки сторін розподілилися так: за ним право на 83/125 часток об`єкту незавершеного будівництва, а за відповідачем - 42/125.
Крім того, у період шлюбу ним придбаний легковий автомобіль марки CHERY TIGGO, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі кредитно-заставного договору, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" від 23 січня 2008 року на суму 81 404 грн, з яких частина кредиту у розмірі 79 000 грн надавалась на придбання автомобіля. Відповідно до висновку експерта-автотоварознавця від 21 липня 2016 року № 034/16 ринкова вартість зазначеного автомобіля складає 130 433,21 грн.
До фактичного припинення шлюбних відносин, а саме до 01 січня 2011 року, кредит за автомобіль погашався за рахунок спільних коштів подружжя. Станом на 29 травня 2019 року заборгованість за кредитом становить 237 996,52 грн.
Оскільки автомобіль є неподільною річчю, відповідачу слід присудити грошову компенсацію за автомобіль, а за ним визнати право особистої власності. Грошова компенсація за 1/2 частину вартості автомобіля становить 65 216,61 грн, але, враховуючи кредитні зобов`язання, вважав, що з відповідача підлягає стягненню на його користь 109 675,50 грн.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати за ним право на 83/125 частки об`єкту незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2 право на 42/125 частки об`єкту незавершеного будівництва; виділити йому та визнати за ним право власності на легковий автомобіль марки CHERY TIGGO T11, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на його користь у порядку врахування кредитного зобов`язання 109 675,5 грн.
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати за нею право особистої приватної власності на будівельні матеріали, зокрема, на силікатну цеглу у кількості 13 665 штук, перемички у кількості 22 штуки, віконні блоки у кількості 12 штук, двірні блоки у кількості 11 штук, двері у кількості 11 штук, гаражні ворота у кількості 1 штука, лістнічні марші у кількості 4 штуки, які складають незавершений будівництвом будинок готовністю 66 %, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Зустрічні позовні вимоги мотивувала тим, що перебуваючи у шлюбі з відповідачем, за власні кошти, які були позичені нею у її матері - ОСОБА_2, згідно з договором позики грошей у сумі 30 000 грн від 14 січня 2004 року, тобто до укладення шлюбу з відповідачем, придбала собі у власність будівельні матеріали, які складають незавершений будівництвом будинок готовністю 66 %, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Тому, вважала, що зазначені будівельні матеріали є її особистою приватною власністю.
Зустрічний позов ОСОБА_2 було об`єднано судом з позовом ОСОБА_1 для спільного розгляду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право на 14/25 частин незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право на 11/25 частин незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Знято арешт з будівельних матеріалів, які складають незакінчене будівництво житлового будинку готовністю 66%, розташованих на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 30 серпня 2005 року, накладений на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року.
Знято арешт із земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 серпня 2005 року, накладений на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірне домоволодіння не є самочинним, збудовано на приватизованій земельній ділянці, його готовність визначена висновком судової будівельно-технічної експертизи, як 100 відсотків, за ознаками є спільним сумісним майном подружжя, придбано в інтересах сім`ї, а тому підлягає поділу. Крім того, суд вказав, що матеріали справи не містять даних про внесення грошової суми ОСОБА_1 на депозит суду, як компенсації, у зв`язку з пред`явленням позовних вимог щодо визнання за останнім права власності на автомобіль придбаний у шлюбі.
При цьому, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, суд виходив з того, що отримана останньою сума 30 000 грн у борг, без цільового призначення, була здійснена нею до шлюбних відносин з ОСОБА_1, та чи була зазначена сума особистим внеском ОСОБА_2 у купівлю будівельних матеріалів відповідно до договору купівлі-продажу від 30 серпня 2005 року нею не доведено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Остапуля Н. П., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо врахування внеску його особистих коштів на придбання спірного недобудованого будівництвом житлового будинку при визначенні розміру його частки в праві на дане майно; в частині щодо розрахунку та визнання судом розміру часток позивача і відповідача в праві на цей об`єкт скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
У решті судові рішення судів попередніх інстанцій учасниками справи не оскаржуються, тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України Верховним Судом не перевіряються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно встановили обставини справи та неправильно оцінили подані стороною позивача за первісним позовом докази, а також показання свідків.
Вважає доведеним факт вкладу ОСОБА_1 у придбання спірного недобудованого будинку особистих коштів у розмірі 8 970,00 грн, які були отримані від продажу квартири, яка перебувала в його особистій приватній власності.
Посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц та вважає, що суд повинен був чітко визначити частки вкладення сторін у придбання та будівництво житлового будинку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, тому просить залишили касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Остапулі Н. П. задоволенню не підлягає.