Постанова
Іменем України
30 березня 2022 року
м. Київ
справа № 638/1923/20
провадження № 61-13701св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава України в особі Державної казначейської служби України, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване
у м. Полтаві,
третя особа - слідчий першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого
у м. Полтаві, Момот Валерія Олексіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Кругової С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві (далі -ТУ ДБР) про відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позов, зазначав, що 29 листопада 2018 року відповідно до статті 214 КПК України він звернувся до уповноваженої особи прокуратури із заявою про кримінальні правопорушення, вчинені слідчим Немишлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області (далі -Немишлянського ВП ГУНП у Харківській області) Олефіром О. А.
05 квітня 2019 року посадової особою було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 420190000000260 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною другою статті 382 КК України.
08 квітня 2019 року матеріали кримінального провадження № 420190000000260 направлено до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава для проведення досудового розслідування.
Зазначав, що моральні страждання спричинено йому через неправомірні рішення, прийняті слідчою Момот В. О. при здійсненні досудового розслідування.
З метою відновлення порушених прав він неодноразово звертався до судових органів в рамках кримінального провадження № 420190000000260.
Наголошував на тому, що в рамках досудового розслідування за кримінальним провадженням № 420190000000260 ТУ ДБР приймались незаконні рішення,
що завдали непоправної шкоди його моральному стану.
Тривалою бездіяльністю відповідачів йому спричинено глибокі моральні страждання.
Посилаючись на викладене, просив захисти його конституційне право
на компенсацію моральної шкоди, заподіяної неправомірною тривалою бездіяльністю відповідача, застосувавши під час винесення рішення практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та практику національного суду; стягнути на його користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі
1 267 548,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів
з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди
5 000,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того,
що позивач довів факт порушення його конституційних прав внаслідок бездіяльності відповідачів, про що свідчать відповідні судові рішення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 липня 2021 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2020 року скасовано
і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд дійшов висновку, що ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави про задоволення скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого свідчать про реалізацію останнім передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) права на оскарження процесуальних рішень прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження
не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання позивачеві моральної шкоди, не мають наслідків цивільно-правового характеру.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 21 липня 2021 року і залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і зазначає що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня
2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) та у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17 (провадження № 61-766св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (провадження
№ 61-9220св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 638/9834/18 (провадження № 61-20543св19), від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17 (провадження № 61-3288св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 638/14008/17 (провадження № 61-48237св18), від 10 березня 2021 року у справі № 646/8234/19 (провадження № 61-14404св20), від 26 квітня 2021 року у справі № 754/10071/17 (провадження № 61-16601св19), від 06 липня 2021 року у справі № 638/8278/19 (провадження № 61-7002св20).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТУ ДБР, розташоване в м. Полтаві, вказує
на її безпідставність та акцентує на тому, що наявність певних недоліків
у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення коштів на відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлені
у цій справі вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 638/1923/20, витребувано справу з Дзержинського районного суду м. Харкова.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 відповідно до статті 214 КПК України звернувся до уповноваженої особи прокуратури із заявою про кримінальні правопорушення, вчинені слідчим Немишлянського ВП ГУНП
в Харківській області Олефіром О. А.
Через невнесення протягом 24 годин після подання заяви про кримінальні правопорушення від 29 листопада 2018 року відомостей до ЄРДР позивач звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 26 лютого 2019 року зобов`язано уповноважену особу прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР, викладені в заяві від 29 листопада 2018 року.
Відомості в ЄРДР № 42019220000000260 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною другою статті 382 КК України, внесені 05 квітня 2019 року.
08 квітня 2019 року матеріали кримінального провадження № 420190000000260 направлені до ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, для проведення досудового розслідування.
10 травня 2019 слідчий ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві Момот В. О. вручила ОСОБА_1 пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого
у кримінальному провадженню № 42019220000000260.
29 липня 2019 року слідчий Момот В. О. винесла постанову про відмову
в задоволенні клопотання від 24 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 42019220000000260 про призначення судово-психологічної експертизи.
Ухвалою слідчого судді Октябрського райсуду м. Полтави від 27 серпня
2019 року скасовано постанову слідчого Момот В. О. від 29 липня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення судово-психологічної експертизи.
Суд встановив, що позивач неодноразово звертався з клопотаннями до слідчого Момот В. О. про призначення судово-психологічної експертизи, сформулювавши відповідні запитання.
Крім того, позивач неодноразово у період з липня 2019 року до січня 2020 року звертався до суду відповідно до статті 303 КПК України для реалізації своїх прав у рамках досудового розслідування.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.