Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 403/5045/12
провадження № 61-15337св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку пред`явлення його до виконання.
Заява мотивована тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2012 року задоволено позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року № ML-301/185/2008 в сумі 1 838 608,83 грн.
09 грудня 2013 року видано виконавчий лист, а 08 лютого 2014 року державний виконавець Жовтневого ВДС ДМУЮ Журавльов С. Г. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, однак оригінал виконавчого листа до суду не надходив.
20 вересня 2016 року суд видав ще один виконавчий лист.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Цією ухвалою встановлено, що виконавчий лист від 20 вересня 2016 року видано з порушенням вимог закону, оскільки питання про видачу дубліката виконавчого листа судом не вирішувалось.
Оскільки оригінал виконавчого листа від 09 грудня 2013 року втрачено при пересилці, а рішення суду залишається не виконаним, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось до суду з цією заявою.
З урахування зазначеного, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило видати дублікат виконавчого листа № 403/5045/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором від 17 квітня 2008 року № ML-301/185/2008 в сумі 1 838 608,83 грн та поновити стягувачу строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2019 року заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку пред`явлення його до виконання задоволено.
Визнано виконавчі листи у цивільній справі № 403/5045/12 за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, видані Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 20 вересня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором № ML-301/185/2008 від 17 квітня 2008 року в сумі 1 838 608,83 грн та судових витрат у розмірі 1 700,00 грн, такими, що не підлягають до виконання.
Видано дублікат виконавчого листа № 403/5045/12, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 09 грудня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором № ML-301/185/2008 від 17 квітня 2008 року в сумі 1 838 608,83 грн.
Поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа № 403/5045/12 до виконання, виданого на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та надано стягувачу строк у три роки для пред`явлення виконавчого документа до виконання з дати набрання законної сили даною ухвалою.
Не погодившись з ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2019 року, ОСОБА_1 25 серпня 2021 року подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2019 року у справі за заявою ТОВ "ОТП Факторинг" про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку пред`явлення його до виконання у зв`язку з пропуском строку подачі апеляційної скарги.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційна скарга була подана заявником після спливу одного року з для складання повного тексту оскаржуваного судового рішення за відсутності випадків, визначених у частині другій статті 358 ЦПК України, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, не врахував, що суд першої інстанції належним чином не повідомив її про розгляд питання щодо видачі дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не направляв на її адресу копію ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2019 року, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Зазначала, що вона лише у серпні 2021 року дізналась про те, що стосовно неї 27 липня 2021 року відкрито виконавче провадження на підставі дублікатів виконавчих листів, що були видані 22 жовтня 2019 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська на підставі ухвали суду від 03 січня 2019 року.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
У жовтні 2021 року ТОВ "ОТП Факторинг" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.
Як зазначає Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).
У справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France), заява № 23805/94, § 36 ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" (De Geouffre de la Pradelle v. France, заява № 12964/87, § 28).
Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня (частина п`ята статті 272 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі "Ryazantsev v. Russia", № 21774/06, § 53).
Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред`явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (рішення ЄСПЛ від 01 квітня 2010 року у справі "Georgiy Nikolayevich Mikhaylov v. Russia", № 4543/04, § 56).
У матеріалах справи, яка переглядається, відсутні дані про повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в суді першої інстанції.
Також матеріали справи не містять доказів направлення та отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Із матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами справи (а. с. 47, т. 2).
25 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2019 року, в якій також просила поновити їй строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд заяви про видачу дубліката виконавчого листа, під час проголошення оскаржуваної ухвали не була присутня, копію оскаржуваної ухвали суд першої інстанції їй не направляв.
Верховний Суд звертає увагу, що, вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зобов`язаний оцінити вказані особою, яка подала апеляційну скаргу, всі причини його пропуску та надати оцінку всім доказам на їх обґрунтування, інакше буде порушено вимоги статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, не розглянув клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, за відсутності в матеріалах справи даних про повідомлення заявника про розгляд справи та вручення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідачу, а тому колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.