Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 654/785/19
провадження № 61-19609св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа: Служба у справах дітей та соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю виконавчого комітету Голопристанської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Заверюхою Костянтином Олександровичем, на постанову Херсонського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А., та касаційну скаргу ОСОБА_3, подану адвокатом Гончаренком Антоном Юрійовичем, на постанову Херсонського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6, який за життя побудував житловий будинок по АДРЕСА_1 . Він як спадкоємець першої черги у встановленому законом порядку прийняв спадщину, про що свідчить довідка про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ № 3910887 про заведення Голопристанською державною нотаріальною конторою спадкової справи № 62/2005 після смерті ОСОБА_6 .
Незважаючи на викладені обставини рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2011 року у справі № 2-1585/11 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, визнано за набувальною давністю за ОСОБА_7, яке в подальшому скасовано рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року.
У період чинності рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2011 року, ОСОБА_7 на підставі договору дарування 12 червня 2012 року подарувала спірний будинок своїй онуці ОСОБА_2 .
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 11 вересня 2018 року у справі № 654/223/18-ц договір дарування житлового будинку, укладений 12 червня 2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, визнано недійсним та витребувано у ОСОБА_2 на його користь житловий будинок по АДРЕСА_1 .
12 листопада 2018 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого успадкував після смерті свого батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, та зареєстрував своє право власності на житловий будинок, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 листопада 2018 року.
Відповідно до довідки від 15 січня 2019 року № 02-41/П-5 за інформацією інспектора інспекції з благоустрою та охорони правопорядку виконавчого комітету міської ради Трайди М. І. за адресою: АДРЕСА_1, на теперішній час проживають відповідачі, які добровільно звільнити помешкання відмовляються.
Зазначав, що проживання відповідачів у належному йому будинку порушує його право власності на вказаний будинок, оскільки позбавляє можливості в повній мірі використовувати об`єкт права власності.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди у користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 серпня 2021 року у складі судді Данилевського М. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що виселення відповідачів буде надмірним і невиправданим тягарем для них.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 серпня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами до нього, що знаходиться по АДРЕСА_1, без надання іншого житлового будинку.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, установивши, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом набув право власності на житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами до нього, що знаходиться по АДРЕСА_1, однак не може користуватися своєю власністю, оскільки відповідач ОСОБА_2, яка втратила право користування житловим будинком у зв`язку із витребуванням його із її володіння, відмовляється виселятися з нього, дійшов висновку про те, що порушене право позивача як законного власника спірного будинку підлягає захисту в обраний ним спосіб, а саме виселення ОСОБА_2 та членів її сім`ї: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5, з житлового будинку, яке відповідачі займають без законних на те підстав.
Оцінюючи виселення відповідачів на предмет пропорційності, апеляційний суд вказував на те, що порушені права позивача - власника житла гарантовані як національним законодавством України, так і статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та вважав, що в цьому випадку виселення відповідачів зі спірного житла є законним та пропорційним заходом, переслідує легітимну мету та є необхідним, оскільки відповідачі, які не є членами сім`ї позивача, проживають у належному ОСОБА_1 на праві власності будинку, вимоги власника від 29 січня 2019 року та від 18 лютого 2019 року звільнити будинок ігнорують.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У грудні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Заверюха К. О. та представник ОСОБА_3 - адвокат Гончаренко А. Ю. подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про виселення відповідачів зі спірного житлового будинку, не врахував, що після набуття ОСОБА_2 у власність житлового будинку у 2012 році розпочато реконструкцію цього будинку, внаслідок чого загальна площа житлового будинку збільшилась більше ніж у два рази. Позивачу було відомо про те, що відповідачі проживають у спірному будинку та здійснюють його реконструкцію, однак до 2017 року позивач не заявляв про наявність будь-яких прав на вказаний житловий будинок.
ОСОБА_2 оспорює в судовому порядку законність видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок і господарські споруди до нього та реєстрацію права власності з тих підстав, що на момент смерті батька позивача його технічні характеристики були інші та деякі господарській споруди взагалі були відсутні, внаслідок чого незаконно припинено право власності ОСОБА_2 (справа № 654/652/20).
Відповідно до листа від 18 лютого 2019 року ОСОБА_2 повідомила позивача про те, що протягом 2012-2018 років вона разом із чоловіком ОСОБА_3 зробила значне поліпшення будинку, а саме: поклали новий дах, перебудували усі стіни, значно розширили житлову площу, тобто збільшили оспорюваний будинок майже двічі за власний кошт. Загальна вартість поліпшень, які ними були зроблені у будинку, становить 25 000,00 дол. США. Однак позивач не компенсував відповідачам понесені невід`ємні поліпшення будинку.
Апеляційний суд, задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_1, не врахував принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, апеляційний суд не встановив, чи мають відповідачі інше місце проживання, яке буде придатне для їхніх малолітніх дітей.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 відчужила належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2, апеляційний суд не врахував, що вказана квартира належала бабі ОСОБА_2 - ОСОБА_8, яка у зв`язку з похилим віком мала намір передати її в дар матері ОСОБА_2 - ОСОБА_9, однак, у зв`язку з відсутністю останньої на території України, ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 24 жовтня 2017 року передала вказану квартиру у дар ОСОБА_2, а після повернення ОСОБА_9 на територію України ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 03 травня 2019 року передала вказане нерухоме майно ОСОБА_9 .
Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру мало формальний характер, вона не мала змоги використовувати це житло для проживання, через постійне проживання у ній її баби, батька та при перебуванні на території України - її матері.
Відчуження ОСОБА_2 вказаної квартири не вплинуло на житлові права її дітей, в тому числі і внаслідок того, що у двокімнатній квартирі загальною площею 41,3 кв. м не могли проживати три сім`ї, а саме: 1) ОСОБА_8, 2) ОСОБА_10 та ОСОБА_9, 3) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11 .
Зазначали, що у випадку виселення їх сім`ї вони не зможуть зняти житло для проживання, оскільки усі наявні їх заощадження були використанні для здійснення поліпшень у спірному житловому будинку.
Підставами касаційного оскарження постанови Херсонського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначали неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18 (провадження № 61-1634св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 664/660/17 (провадження № 61-14771св19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 757/19753/15-ц (провадження № 61-17210св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 188/242/18 (провадження № 61-10769св19), від 13 листопада 2019 року у справі № 369/9908/15-ц (провадження № 61-13962св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 462/1553/17 (провадження № 61-2538св19), від 20 листопада 2019 року у справі № 369/7576/17 (провадження № 61-44060св18) та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 подав відзиви на касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у яких просив відмовити у задоволенні касаційних скарг та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Завірюхи К. О., витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Гончаренка А. Ю. Зупинено дію постанови Херсонського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Позивач вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого нотаріусом було заведено спадкову справу. Однак спадкові права позивачем не були оформлені.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2011 року у справі № 2-1585/11 позов ОСОБА_7 до Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задоволено. Визнано за ОСОБА_7 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року у справі № 2-1585/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено за необґрунтованістю.
У період чинності рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2011 року ОСОБА_7 подарувала будинок по АДРЕСА_1 своїй онуці - ОСОБА_2, уклавши 12 червня 2012 року договір дарування.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2018 року у справі № 654/223/18-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування від 12 червня 2012 року, укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_2, та витребування в останньої на його користь будинку і земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1, відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 11 вересня 2018 року у справі № 654/223/18-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір дарування житлового будинку, укладений 12 червня 2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, недійсним. Витребувано у ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_1, забудовником якого був ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Голопристанської державної нотаріальної контори Херсонської області, відповідно до якого отримав у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами до нього, що знаходиться АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано 12 листопада 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстровим № 1678558365103.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М., від 29 травня 2019 року у справі № 654/223/18-ц постанову Апеляційного суду Херсонської області від 11 вересня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-45888св18).
Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2020 року у справі № 654/223/18-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок літ. "А", житловою площею 16,3 кв. м, загальною площею 43,0 кв. м, разом з туалетом літ. "Б", помпою № 1, огорожею № 2, 3, які розташовані по АДРЕСА_1, забудовником якого був ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д.,Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., від 11 листопада 2020 року у справі № 654/223/18-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2020 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 та витребування у ОСОБА_2 на його користь житлового будинку літ. "А", житловою площею 16,3 кв. м, загальною площею 43,0 кв. м, разом з туалетом літ. "Б", помпою № 1, огорожею № 2, 3, розташованих по АДРЕСА_1, забудовником якого був ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, скасовано. Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок і земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1 (провадження № 61-9230св20).
Також установлено, що у спірному житловому будинку проживає ОСОБА_2, як колишній власник будинку, разом із членами її сім`ї: чоловіком ОСОБА_3 та малолітніми дітьми: ОСОБА_5, ОСОБА_5 . Вказані особи перебувають на реєстраційному обліку за зазначеною адресою.
Вимоги ОСОБА_1 від 29 січня 2019 року та від 28 лютого 2019 року, направлені ОСОБА_2, про звільнення нею та членами її сім`ї приміщення житлового будинку, а також звільнення житла від особистих речей залишені без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.