Постанова
Іменем України
04 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 219/11748/20
провадження № 61-11158св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня
2021 року в складі судді Конопленко О. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року в складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі -
АТ "Ощадбанк") про незаконне звільнення та поновлення на роботі.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 27 серпня 2018 року прийнята на роботу до відповідача на посаду контролера-касира відділу касових операцій, а 05 березня 2020 року переведена на посаду старшого контролера-касира відділу касових операцій.
Наказом від 18 листопада 2020 року позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з втратою довір`я. Звільнення обґрунтоване тим, що банк проводив перевірку усіх наявних у відділенні
міста Бахмут Донецької області фактів, у результаті чого виявлено, що позивач обслуговувала клієнтів, які не були у відділенні банку, що і стало підставою для її звільнення.
Позивач вважає, що відповідач не обґрунтував недовіру до неї та не довів її вину належними та допустимими доказами. При цьому ОСОБА_1 за час своєї роботи не вчиняла умисно або необережно такі дії, які б давали підстави власнику або уповноваженому органу звільнити її у зв`язку з втратою довір`я.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати незаконним
її звільнення з посади старшого контролера-касира відділення
касових операцій філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк"
з 18 листопада 2020 року у зв`язку з втратою довір`я та поновити її на зазначеній посаді з 18 листопада 2020 року, тобто з дня звільнення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області
від 29 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 обіймала посаду старшого контролера-касира відділу касових операцій філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк", яка безпосередньо пов`язана із зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням та видачею грошових коштів, взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання (оброблення).
Винні дії позивача (здійснення банківських операцій без присутності осіб, щодо яких здійснювались банківські операції, на підставі копій документів, отриманих від інших працівників банку, без здійснення ідентифікації клієнтів, засвідчення копій документів за відсутності їх оригіналів) під час виконання посадових обов`язків встановлені висновком комісії з проведення службового розслідування, пояснювальною запискою старшого контролера-касира ОСОБА_1, протоколом засідання комітету первинної профспілкової організації, показаннями свідків, переглянутими у судовому засіданні відеозаписами з камер відеонагляду, а також іншими матеріалами справи. Такі дії ОСОБА_1 здійснювались неодноразово, а тому не дають можливості у подальшому довірити їй роботу з коштами.
Видаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з вчиненням нею винних дій, які дають підстави для втрати довір`я до неї як працівника, що безпосередньо обслуговує грошові цінності, відповідач діяв відповідно до вимог трудового законодавства.
Постановою Донецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що під час проведення касових операцій з видачі грошових коштів через касу АТ "Ощадбанк" з депозитних рахунків клієнтів - фізичних осіб та приймання грошових коштів через касу банку на депозитні рахунки клієнтів, старший контролер-касир ОСОБА_1, зокрема, не отримувала документів (паспорту) від клієнтів та не проводила їх верифікацію. ОСОБА_1 здійснювала банківські операції без присутності осіб, щодо яких здійснювались банківські операції, на підставі копій документів, отриманих від інших працівників банку, без здійснення ідентифікації клієнтів, засвідчення копій документів за відсутності їх оригіналів.
Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення позивача про засідання профспілкового комітету спростовуються наданими відповідачем доказами, зокрема, протоколом та листом (повідомленням) первинної профспілкової організації АТ "Ощадбанк". Крім того ОСОБА_1 була присутня на засіданні, про що поставила свій підпис на відповідному повідомленні, копія якого знаходиться у матеріалах справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди застосували норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 359/3683/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили, які саме норми права були порушені позивачем, оскільки наказ відповідача про звільнення не мотивований та не містить опису допущених позивачем порушень. Суди безпідставно взяли до уваги надану відповідачем посадову інструкцію. Відповідач інкримінував позивачу винні дії, які не були передбачені посадовою інструкцією. Суди безпідставно взяли до уваги матеріали службового розслідування, оскільки його висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Надані відповідачем відеозаписи також не підтверджують винних дій позивача.
Суди не врахували, що вина позивача у вчиненні винних дій не доведена належними та допустимими доказами і спростована показаннями свідків,
з часу вказаних подій пройшов значний проміжок часу, під час якого з боку позивача не було жодних порушень. Суди безпідставно не взяли до уваги позитивну характеристику позивача.
Крім того відповідач порушив порядок звільнення. Позивача було звільнено після закінчення робочого часу, а саме: 18 листопада 2020 року після
17.00 год. було видано для підпису акт службового розслідування та витяг
з наказу про звільнення і трудову книжку. Крім того, у день звільнення позивач була у відгулі. Повний розрахунок у день звільнення з позивачем не було проведено. Протокол засідання профспілкового комітету, датований
18 листопада 2020 року о 17.15 год., містить недостовірні відомості про присутність позивача та надання пояснень. ОСОБА_1 була позбавлена можливості надавати пояснення щодо інкримінованих порушень. Наказ про звільнення наданий без згоди профспілки.
Доводи інших учасників справи
АТ "Ощадбанк" подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Вказувало, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства за результатом службового розслідування. Вказані обставини підтверджені зібраними у справі доказами, яким судами надана належна правова оцінка. Крім того, сама ОСОБА_1 у пояснювальній записці підтверджує факти проведення нею касових операцій за відсутності клієнтів банку та відсутності оригіналів паспортів клієнтів.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 02 липня
2021 року
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 відповідно до наказу відповідача
від 22 серпня 2018 року № 48 призначена на посаду контролера-касира відділу касових операцій з 27 серпня 2018 року. Наказом від 28 лютого
2020 року № 108-к позивача переведено на посаду старшого
контролера-касира відділу касових операцій з 05 березня 2020 року.
Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 05 червня 2020 року позивач є матеріально відповідальною особою.
Так, з договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність
від 05 червня 2020 року, укладеного між сторонами, вбачається, що позивач зобов`язується: обережно поводитися з переданими їй на зберігання або інші цілі матеріальними цінностями і вживати заходів щодо запобігання шкоди; своєчасно повідомляти керівника установи банку про всі обставини, що загрожують безпеці зберігання довірених їй цінностей; суворо дотримуватися встановлених правил здійснення операцій з цінностями і їх зберігання; не розголошувати ніде, ніколи і ні за яких обставин відому йому інформацію, щодо зберігання цінностей, їх відправки, перевезення, охорони, сигналізації, а також пов`язані з ними службові завдання та доручення щодо каси.
Відповідно до пунктів 4.1.1 та 4.1.3 посадової інструкції старшого контролера-касира, який виконує функції теллера в установах
АТ "Ощадбанку", затвердженої начальником філії-Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" 05 червня 2020 року, з якою позивач була ознайомлена, остання несе встановлену цією інструкцією відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на неї посадовою інструкцією функціональних обов`язків та за недотримання положень, інструкцій та інших розпорядчих документів банку. При цьому згідно
з пунктом 4.2 цієї посадової інструкції у випадку невиконання своїх обов`язків, касир може бути притягнутий до дисциплінарної та матеріальної відповідальності відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з висновком комісії з проведення службового розслідування
від 18 листопада 2020 року старший контролер-касир відділу касових операцій філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" ОСОБА_1 здійснювала видаткові касові операції (видача готівкових коштів з каси банку при закритті депозитного рахунку) та прибуткові касові операції (приймання готівкових коштів в касу банку на депозитний рахунок) без фактичної присутності клієнтів, без пред`явлення паспорта або документа, що посвідчує особу клієнтів, та, відповідно, без перевірки відповідності даних паспорта тим, що зазначені у касових документах, та без проведення верифікації клієнтів до проведення фінансових операцій, що згідно
з пунктами 4.1.1, 4.1.3 та п. 4.2 посадової інструкції є підставою для притягнення старшого контролера-касира до відповідальності.
За результатами службового розслідування комісія рекомендувала начальнику філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" звільнити ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України (з підстав втрати довір`я) за грубе порушення вимог пунктів 3.2, 3.7 Програм ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів
АТ "Ощадбанк", затвердженого постановою правління банку від 28 серпня 2017 року № 666, зі змінами, а також пункту 2.16 розділу ІІІ та пункту 3.18 розділу 3 глави ІІІ Інструкції з організації касової роботи та здійснення касових операцій в установах АТ "Ощадбанк", затвердженої постановою правління банку від 13 грудня 2012 року № 693, зі змінами та доповненнями, в частині здійснення видаткових касових операцій (видача готівкових коштів з каси банку при закритті депозитного рахунку) та прибуткових касових операцій (приймання готівкових коштів в касу банку на депозитний рахунок) без фактичної присутності клієнтів, без пред`явлення паспорта або документа, що посвідчує особу клієнта та, відповідно, без перевірки відповідності даних паспорта тим, що зазначені в касових документах, та без проведення верифікації клієнтів до проведення фінансових операцій та вимог посадової інструкції в частині не забезпечення якісного проведення банківських операцій, не здійснення верифікації клієнта, здійснення видачі та приймання грошових коштів за рахунками клієнтів з порушенням вимог нормативних документів АТ "Ощадбанк" та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
У пояснювальній записці від 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 підтвердила, що проводила видаткові та прибуткові касові операції за відсутності клієнтів: ОСОБА_2 - 23 липня 2020 року на суму 1 009,51 дол. США; ОСОБА_3 - 24 липня 2020 року на суму 102 200 грн; 24 липня
2020 року, прізвище клієнта не вказала, але повідомила суму операції - 532 136,80 грн. Документи отримувала від ОСОБА_4, при цьому не отримувала від нього оригінали паспортів для ідентифікації клієнтів та не звіряла їх підписи з паспортом.
Відповідно до наказу від 18 листопада 2020 року № 3214 "Про заходи за результатами службового розслідування" начальником управління наказано звільнити старшого контролера-касира відділу касових операцій філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" ОСОБА_1 з підстав втрати довір`я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України) за вказані вище порушення.
Протоколом засідання комітету первинної профспілкової організації філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" від 18 листопада 2020 року № 39 постановлено задовольнити прохання, викладене в поданні відповідача від 18 листопада 2020 року № 104.28-10/219, та надати згоду на звільнення старшого контролера-касира ОСОБА_1 у зв`язку з втратою довір`я згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
З листа первинної профспілкової організації АТ "Ощадбанк" від 18 листопада 2020 року № 26 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлялась про засідання профспілкового комітету. На засіданні була присутня ОСОБА_1, про що поставила свій підпис особисто на повідомленні (запрошенні).
Відповідно до наказу від 18 листопада 2020 року № 575-к ОСОБА_1 звільнено з посади старшого контролера-касира відділу касових операцій філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" у зв`язку з втратою довір`я на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач звільнена із займаної посади з дотриманням вимог трудового законодавства. Факт вчинення нею винних дій, які дають підстави для втрати до неї довір`я, підтверджено висновком комісії з проведення службового розслідування, пояснювальною запискою старшого контролера-касира ОСОБА_1, протоколом засідання комітету первинної профспілкової організації, показаннями свідків, переглянутими у судовому засіданні відеозаписами з камер відеонагляду, а також іншими матеріалами справи. Такі дії ОСОБА_1 здійснювались неодноразово, а тому не дають можливості у подальшому довірити їй роботу з коштами.
Колегія суддів погоджуються з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі
і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без
будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений
у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови
у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння
у збереженні роботи.
Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (стаття 139 КЗпП України).
Пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України визначено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Виходячи зі змісту цієї норми права, розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України є можливим за таких умов: працівник безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); працівником здійснено винні дії; власник або уповноважений ним орган втратив довіру до працівника.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 грудня
2020 року у справі № 640/10031/16-ц.
Звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і таке інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.
Суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня
2020 року у справі № 643/14612/17.
Виходячи з положень статті 135-1 КЗпП України обслуговування матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства, установи, організації дій, пов`язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 червня
2020 року у справі № 161/20882/18.
За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його ухвалення.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 серпня
2020 року у справі № 299/957/14-ц (провадження № 61-5660св20).
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи, що ОСОБА_1 працювала на посаді старшого
контролера-касира служби касових операцій, була працівником, який безпосередньо обслуговує грошові цінності, виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, що становить основний зміст її трудових обов`язків, виконання нею указаних дій носить відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 05 червня 2020 року позивач є матеріально відповідальною особою.