Постанова
Іменем України
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 452/2056/20
провадження № 61-12256св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якому просив визначити додатковий строк для подання заяви на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю три місяці.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: земельну ділянку та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 заповіту не склала, а тому спадкування її майна здійснюється за законом відповідно до черги спадкоємців. Її спадкоємцями є дочка ОСОБА_6, яка є матір`ю позивача, а також відповідачі - онуки ОСОБА_5 як спадкоємці за законом за правом представлення - діти ОСОБА_7 . Останній є сином спадкодавця, який помер до відкриття спадщини ОСОБА_5 . Відповідачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, подавши у визначений законом строк відповідні заяви до нотаріуса.
Позивач зазначає, що заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори подав 21 липня 2020 року, однак йому було відмовлено у її прийнятті у зв`язку із пропуском шестимісячного строку на її подання з дня смерті баби ОСОБА_5 . Пропуск цього строку обумовлений тим, що позивач знав про подання його матір`ю заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, однак він не передбачав і не знав, що мати ( ОСОБА_6 ) подасть заяву про відмову від спадщини на його користь. ОСОБА_1 вважає, що зазначена причина пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважною.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у 3 (три) місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем з поважних причин пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_5, оскільки ним доведено, що він не знав про відмову матері ОСОБА_6 від частки у спадщині за законом після смерті її матері ОСОБА_5 на користь позивача, а нотаріус не виконав свій обов`язок щодо повідомлення спадкоємця ОСОБА_1 про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття у зв`язку із відмовою ОСОБА_6 від спадщини на користь позивача; місце фактичного проживання позивача є значно віддаленим від місця відкриття спадкової справи та місця проживання його матері ОСОБА_6 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач як спадкоємець померлої (внук), достовірно знав про її смерть та мав змогу подати заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців після смерті ОСОБА_5 . Дані обставини позивачем не заперечувалися. Допитана як свідок ОСОБА_6 (мати позивача) вказала, що вона разом із сином (позивачем) у лютому 2020 року була присутня у нотаріальній конторі з приводу подання заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Тобто, будучи присутнім з матір`ю у нотаріальній конторі з приводу подання заяви про прийняття спадщини після смерті його баби позивач не міг не знати про спадкування майна померлої та про подання 18 лютого 2020 року його матір`ю ОСОБА_6 заяви про відмову від спадщини на його користь. Окрім цього, позивач в судовому засіданні вказав, що коли дізнався про відмову матері від спадщини, то в червні 2020 р. (в межах шестимісячного строку на подання заяви на прийняття спадщини) зустрівся із ОСОБА_8 з приводу вирішення питання про поділ спадщини. Ураховуючи зазначене, апеляційний суд вважав, що позивач у встановлений Цивільним кодексом України строк мав змогу подати заяву про прийняття спадщини, а наведені позивачем причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті його баби не слід вважати поважними, які були б пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року. У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року та залишити в силі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2020 року.
Підставою касаційного оскарження зазначено застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 759/4122/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18.
Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Самборі, Львівської області у віці 91 років померла ОСОБА_5, про що Самбірським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області складено відповідний актовий запис № 391 від 13 грудня 2019 року та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 13 грудня 2019 року.
На день смерті ОСОБА_5 (відкриття спадщини) вона була власником житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13 серпня 1953 року, ОСОБА_9, народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ; її батьками записані ОСОБА_10 та ОСОБА_5 (актовий запис № 340 від 13 серпня 1953 року).
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 01 травня 1971 року, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 ; після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_12" (актовий запис № 74 від 01 травня 1971 року).
Як видно із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 23 грудня 1973 року, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ; його батьками записані ОСОБА_11 та ОСОБА_6
ОСОБА_5 є бабою позивача ОСОБА_1 по материнській лінії.
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 12 травня 2020 року № 00026314584, ОСОБА_13 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками записані ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . На підставі висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану від 14 березня 2020 року Самбірського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прізвище " ОСОБА_16" змінено на " ОСОБА_17".
Як видно із свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 22 січня 2015 року, виданого повторно відділом РАЦС м. Самбора Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 ; його батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_18 .
Згідно із свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 13 вересня 1984 року, ОСОБА_19 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 ; її батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_18 .
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 12 травня 2007 року, видно, що ОСОБА_20 та ОСОБА_19 зареєстрували шлюб 12 травня 2007 року; після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_21" (актовий запис від 12 травня 2007 року № 04).
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 помер, про що відділом ДРАЦС по місту Самбору реєстраційної служби Самбірського міськрайонного управління юстиції у Львівській області складено відповідний актовий запис № 219 від 10 липня 2015 року, а також повторно видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 від 06 лютого 2020 року.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_3 та встановлено факт батьківства ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7, щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Як видно із матеріалів спадкової справи № 111/2020, заведеної після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 18 лютого 2020 року було подано заяву про відмову від спадщини після смерті її матері ОСОБА_5 на користь онука спадкодавця (сина ОСОБА_6 ) - ОСОБА_1
30 квітня 2020 року ОСОБА_8 подала заяву про прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_5
12 травня 2020 року ОСОБА_4 подано заяву про прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_5 .
13 травня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини після смерті його баби ОСОБА_5 .
21 липня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті його баби ОСОБА_5 .
Листом від 21 липня 2020 року № 1005/02-14 Самбірська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1, що у зв`язку з пропуском ним шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його баби ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, вона не вправі зареєструвати його заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції, визначена у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на час вчинення цих дій.