Постанова
Іменем України
05 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 937/532/20-ц
провадження № 61-2164св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Акцент-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 серпня 2020 року у складі судді Урупи І. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Полякова О. З.,
Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - АТ "Акцент-Банк") про заборону вчиняти певні дії.
Позовну заяву мотивовано тим, що 20 січня 2020 року ним була отримана претензія від 13 січня 2020 року від АТ "Акцент-Банк" щодо невиконання зобов`язань за договором, в якій член правління - керівник напрямку "Ризик-Менеджмент" Трибулкін О. Г. послався на відступлення акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі -
АТ КБ "ПриватБанк") права вимоги за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZPMOG100000055 та договором іпотеки від 20 червня
2007 року № ZPMOG100000055 на користь АТ "Акцент-Банк" за договором факторингу від 01 листопада 2007 року № 1.
Проте, разом із претензією жодного документа на підтвердження наявності у АТ "Акцент-Банк" права вимоги за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZPMOG100000055 та договором іпотеки від 20 червня
2007 року № ZPMOG100000055 надано не було.
ОСОБА_1 зазначав, що співробітник АТ "Акцент-Банк" Трибулкін О. Г., пославшись на те, що АТ "Акцент-Банк" є новим іпотекодержателем майна, яке розташоване за адресою:
АДРЕСА_1, попередив, що у випадку невиконання або неналежного виконання порушеного зобов`язання в тридцятиденний строк з дня отримання ним цієї вимоги, АТ "Акцент-Банк" зі спливом цього строку матиме намір звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який спосіб, передбачений законодавством України, кредитним договором
та договором іпотеки.
Також зазначав, що згідно підпункту 2.3.10 кредитного договору
від 19 червня 2007 року № ZPMOG100000055 первісний кредитор має право здійснювати відступлення права вимоги за кредитним договором третім особам, письмово повідомивши про цей факт позичальника протягом п`яти днів після такого відступлення. Проте, у 2007 році письмового повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором від 19 червня
2007 року № ZPMOG100000055 від АТ КБ "ПриватБанк" він не отримував.
Керуючись частиною другою статті 1082 ЦК України, він звертався
із заявами від 21 квітня 2018 року та від 16 жовтня 2018 року
до АТ "Акцент-Банк" з вимогою про надання доказів того, що відступлення права грошової вимоги справді мало місце, але банк його вимоги
не виконав. Про заміну іпотекодержателя за договором іпотеки
від 20 червня 2007 року № ZPMOG100000055 його також у 2007 році
не повідомляли.
Станом на 21 січня 2020 року АТ "Акцент-Банк" не надано жодного доказу того, що саме він є новим належним кредитором за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZPMOG100000055 і іпотекодержателем
за договором іпотеки від 20 червня 2007 року № ZPMOG100000055.
При цьому, позивач зазначав, що 20 травня 2010 року під час судового засідання Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
у справі № 4-с-20-10 при розгляді питання про зняття арешту з майна, яке
є заставним за договором іпотеки від 20 червня 2007 року
№ ZPMOG100000055 представник заінтересованої особи
АТ КБ "ПриватБанк" заяву визнав повністю та не послався на відступлення АТ КБ "ПриватБанк" будь-кому права вимоги за цим договором.
ОСОБА_1 вважав, що участь АТ КБ "ПриватБанк" у зазначеному судовому засіданні як заінтересованої особи свідчить про наявність саме
у нього всіх прав іпотекодержателя.
Крім того, 21 червня 2011 року та 20 червня 2012 року ним були отримані листи від АТ КБ "ПриватБанк", у яких йшлося про страхові платежі, пов`язані з кредитним договором № ZPMOG100000055, що, на думку ОСОБА_1, свідчить про те, що у 2011 році та 2012 році право вимоги мав саме
АТ КБ "ПриватБанк".
Позивач зазначав, що у січні 2017 року ним було отримано лист від
АТ КБ "ПриватБанк", у якому повідомлялося, що банк не заперечує проти перебудови заставного майна, а відповідно до підпункту 18.3 договору іпотеки від 20 червня 2007 року № ZPMOG100000055, право давати письмову згоду на вчинення перебудови предмета іпотеки наділений іпотекодержатель. У зв`язку із цим, на думку ОСОБА_1, АТ "Акцент-Банк" у січні 2017 року не мав жодного відношення до іпотечного майна
за договором іпотеки від 20 червня 2007 року № ZPMOG100000055.
Після отримання 20 січня 2020 року претензії від АТ "Акцент-Банк" щодо невиконання зобов`язань за договором, позивач у Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Мелітопольської міської ради отримав інформаційну довідку № 196882777 про те, що станом
на 20 січня 2020 року іпотекодержатель з червня 2007 року не змінювався
і ним є АТ КБ "ПриватБанк".
ОСОБА_1 вважав, що пред`являючи претензію з вимогою виконання зобов`язання на користь АТ "Акцент-Банк" і посилаючись при цьому
на намір звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідач примушує його до здійснення платежів, які він не має обов`язку виконувати на його користь.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд заборонити АТ "Акцент Банк" пред`являти вимоги щодо виконання на його користь зобов`язання
за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZPMOG100000055.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну підстав його позову.
Заява мотивована тим, що 01 листопада 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" і АТ "Акцент-Банк" було укладено договір факторингу № 1. Проте, відсутність доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, як це передбачено частиною другою
статті 1082 ЦК України, на думку ОСОБА_1, свідчить, про невиконання умов договору факторингу № 1 його сторонами.
ОСОБА_1 зазначав, що пунктом 8 договору факторингу № 1 передбачено, що АТ "Акцент-Банк" не пізніше 25 грудня 2007 року повинен був передати АТ КБ "ПриватБанк" в якості фінансування під відступлення права грошової вимоги кошти в сумі: 225 336 774,48 грн;
71 338 300,74 доларів США та 371 934,92 Євро. Відповідно
до пункту 4 договору факторингу № 1 ця сума під час його укладення
в гривневому еквіваленті дорівнювала 592 561 278,26 грн. Згідно інформації, яка є публічно доступною, станом на 01 листопада 2007 року АТ "Акцент-Банк" не мало в своєму розпорядженні коштів у наведеній сумі.
На думку ОСОБА_1, укладаючи договір факторингу № 1, його сторони усвідомлювали фінансову неспроможність АТ "Акцент-Банк" щодо здійснення фінансування АТ КБ "ПриватБанк" на суму, зазначену
пунктом 8 договору факторингу № 1. Невиконання АТ "Акцент-Банк" фінансування під відступлення права грошової вимоги пізніше працівники АТ КБ "ПриватБанк" намагалися приховати наданням йому фальсифікованих фінансових документів у вигляді копій меморіальних ордерів від 28 грудня 2007 року № 71228L01Х5 і від 28 грудня 2007 року
№ 71228L00WF, що свідчить про обізнаність АТ КБ "ПриватБанк" щодо невиконання АТ "Акцент-Банк" пункту 8 договору факторингу № 1
та бажання АТ КБ "ПриватБанк" приховати цю обставину.
Позивач вважав, що АТ КБ "ПриватБанк" не виконав вимоги
пунктів 1, 3 і 12 щодо заміни кредитора та іпотекодержателя за договором факторингу № 1, що підтверджується листами АТ КБ "ПриватБанку"
від 21 червня 2011 року та від 20 червня 2012 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру іпотек від 20 січня 2020 року № 196882777
і ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
від 20 травня 2010 року в цивільній справі № 4-с-20-10, які доводять незмінність кредитора і іпотекодержателя після укладення сторонами договору факторингу № 1.
Крім того, на думку ОСОБА_1, відсутність повідомлення
АТ КБ "ПриватБанк" його відповідно до пункту 7 договору факторингу
№ 1 та недоведеність відповідачем отримання ним доказів виконання
АТ КБ "ПриватБанк" пункту 7 договору факторингу № 1, свідчить про узгодженість сторонами щодо невиконання цієї умови договору факторингу № 1.
Також позивач вважав, що договір факторингу не відповідав вимогам, які пред`являються до договорів про надання фінансових послуг, зокрема:
не містить умов щодо відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Разом із цим, на думку ОСОБА_1, договір факторингу від 01 листопада 2007 року № 1, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Акцент-Банк",
є нікчемним за законом, що позбавляє АТ "Акцент-Банк" права щодо пред`явлення будь-яких вимог за ним. Невиконанням ключових умов договору факторингу № 1 його сторонами і наявністю юридичного факту нікчемності даного правочину є підставами для задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд вважати підставами його позову невиконання умов договору факторингу № 1 його сторонами
і нікчемність за законом договору факторингу № 1, укладеного 01 листопада 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Акцент-Банк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
від 26 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано невідповідністю обраного позивачем способу захисту права, зокрема, заборонити
АТ "Акцент-Банк" у майбутньому пред`являти вимоги щодо невиконання
на його користь зобов`язання за кредитним договором, оскільки суд
не може обмежити право особи щодо пред`явлення вимог на виконання зобов`язання за договором, якщо ця особа вважає своє право порушеним.
Разом із цим, суд першої інстанції посилався на те, що позивач, вважаючи договір факторингу № 1 нікчемним, не надав суду відповідного судового рішення про встановлення недійсності зазначеного правочину, при цьому,
у цій справі дійсність правочину не є предметом спору. Посилання позивача на недійсність договору факторингу № 1, встановлену законом,
не є підставою для обмеження прав відповідача щодо пред`явлення вимог
на виконання кредитного договору, якщо той вважає своє право порушеним. Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 серпня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про те, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 щодо заборони відповідачу пред`являти вимоги до ОСОБА_1 про виконання на його користь зобов`язання за кредитним договором від 19 червня 2007 року
№ ZPMOG100000055, стосуються прав та інтересів ОСОБА_1, які можуть бути порушені у майбутньому, тому вони не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та що не дослідження судами зібраних у справі доказів, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що його право на час звернення до суду не порушено,
й зробили неправильні висновки про вимоги до АТ "Акцент-Банк"
в майбутньому.
Зазначає, що після пред`явлення 13 січня 2020 року АТ "Акцент-Банк" вимог, викладених у претензії, він був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права для припинення дій товариства шляхом судової заборони відповідачеві пред`являти йому вимоги, які ним були викладені
у претензії, що, на думку позивача, відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 16 ЦК України.
На думку ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки усім доказам того, що на час подання ним позовної заяви до суду іпотекодержателем заставного майна було АТ "ПриватБанк", а не
АТ "Акцент-Банк".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 937/532/20-ц
із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.