Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 682/1456/20
провадження № 61-20311св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року в складі судді Маршал І. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у їх вихованні.
Позовна заява мотивована тим, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу сторони ще тривалий час проживали разом та у них народилася дочка, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя у сторін не склалося, а тому відповідачка разом із дітьми переїхала проживати до своїх батьків у село Іванівка Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, де мешкає і на даний час. За час окремого проживання відповідачка чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дітьми, не дозволяє брати участь у їх вихованні, чим порушує його права батьківські права.
Виходячи з наведеного, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та встановити способи його участі у вихованні і спілкуванні з дітьми, а саме: щовівторка кожного тижня з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. без присутності матері; щоп`ятниці кожного тижня з 09 год. 00 хв. і до 21 год. 00 хв наступної суботи без присутності матері, півтора літніх місяці за домовленістю для відпочинку за межами області, а також у святкові дні - Новий рік (першого січня відповідного року), Різдво (на наступний день після Різдва Христового), Великодні свята впродовж повного дня, та дні державних свят - впродовж 8 годин.
Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 серпня 2020 року до участі в справі в якості третьої особи залучено Орган опіки та піклування Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області (а. с. 36).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у другу та четверту суботу щомісяця з 10 год. до 16 год., а у святкові дні: Новий рік (другого січня відповідного року), Різдво Христове (на наступний день після Різдва Христового), Великодні свята (на наступний день після Великодня) з 10:00 до 17:00 год. У решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що для забезпечення інтересів дітей, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку з виховання дітей та здійснення його права на особисте спілкування з ними, спосіб участі позивача ОСОБА_1 у вихованні дітей, необхідно визначити з урахуванням висновку органу опіки та піклування Улашанівської сільської ради, та щоб такий не суперечив інтересам дітей, не перешкоджав їх нормальному розвитку і навчанню, і відповідав обсягу обов`язків та прав батька щодо дітей.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що визначений йому судом час для побачень з дітьми є недостатнім для реалізації ним батьківських обов`язків.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року змінено. Викладено абзац другий резолютивної частини рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року в такій редакції: "Визначити порядок участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з сином, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочкою, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у другу та четверту суботу та першу та третю неділю щомісяця з 10.00 год до 16.00 год, а у святкові дні: Новий рік (другого січня відповідного року), Різдво Христове (на наступний день після Різдва Христового), Великодні свята (на наступний день після Великодня) з 10.00 год до 17.00 год.".
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Між сторонами склалися стосунки, які позбавляють батька можливості регулярно спілкуватися з сином та дочкою, а відповідачка не виконує розпорядження Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області від 22 грудня 2018 року № 613/201, яким визначено порядок спілкування батька з дітьми. Особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив. Доказів того, що батько негативно впливає на дітей відповідачка не надала. Водночас суд першої інстанції за відсутності вищевказаних доказів не навів мотивів неврахування висновку органу опіки та піклування Улашанівської сільської ради від 26 травня 2021 року щодо встановлення ОСОБА_1 порядку участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, крім другої та четвертої суботи щомісячно, також у неділю.
Врахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дітьми, колегія суддів вважала, що суд першої інстанції за встановлених обставин справи дійшов помилкових висновків та безпідставно відмовив позивачу у спілкуванні з дітьми у наведений вище час, у зв`язку із чим апеляційний суд змінив оскаржуване судове рішення у відповідній частині.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
10 грудня 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 165/2839/17, від 03 червня 2021 року у справі № 466/1317/18.
На думку заявника, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не в повній мірі врахував інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і безпідставність доводів скарги.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду 17 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, де проживає один.
Згідно з актом обстежень житлово-побутових умов від 21 травня 2021 року за адресою місця проживання ОСОБА_1, санітарно-гігієнічні умови задовільні, в трикімнатній квартирі чисто, прибрано, зроблений євроремонт, наявні меблі, сучасне приладдя, два телевізори, шафа-купе, шафа із письмовим столом, ліжко, диван. Ванна кімната облаштована окремою ванною, туалетом, раковиною, пральною машиною. Є окрема дитяча кімната. Для виховання, розвитку та проживання дітей створено всі належні умови (а. с. 122).
Відповідачка ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до акту обстежень житлово-побутових умов від 02 квітня 2021 року за місцем проживання ОСОБА_2 разом із дітьми, санітарно-гігієнічні умови задовільні, в будинку чисто, прибрано. Будинок облаштовано газовим опаленням. В наявності є достатня кількість продуктів харчування. ОСОБА_2 з дітьми мають окрему кімнату облаштовану необхідними меблями, іграшками, дитячими речами. Сім`я утримує підсобне господарство, обробляє земельну ділянку. Будинок складається з 4 кімнат, кухні з сучасними електропобутовими приладами, трьох коридорів, ванної кімнати, кладової (а. с. 118).
Згідно з розпорядженням Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області від 22 грудня 2018 року № 613/2018-р, за домовленістю між батьками, було визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 та надано можливість безперешкодного спілкування з дитиною щомісячно в другу та четверту суботу та неділю з 10 год. до 16 год. за місцем проживання батька (а. с. 7).
Відповідно до висновку від 26 травня 2021 року орган опіки та піклування Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області визнав за доцільне встановити порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 : у другу та четверту суботу та неділю щомісячно з 10 год. до 16 год., у святкові дні: Новий рік (другого січня відповідного року), Різдво (на наступний день після Різдва Христового), Великодні свята (на наступний день після Великодня) з 10:00 год. до 17:00 год.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачка ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, не дозволяє брати участь у їх вихованні, чим порушує його права батьківські права.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1,3 статті 9 Конвенції).
Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
У статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
За частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини ( рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року).
Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, не дозволяє брати участь у їх вихованні, чим порушує його права як батька.
Висновком органу опіки та піклування за місцем проживання дітей - Улашанівською сільською радою від 26 травня 2021 року встановлено графік та порядок (дні, години, місця, умови) побачень позивача як батька із дітьми - сином ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_5 .
Цей висновок не оскаржений сторонами цієї справи, нескасований, недійсним або незаконним не визнаний.
Суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, належним чином врахувавши якнайкращі інтереси дітей, принцип рівності прав та обов`язків батьків та взявши до уваги висновок органу опіки і піклування, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 має гарантоване законом та рівне з матір`ю дитини право на спілкування та участь у вихованні сина та дочки.
У даному випадку суд касаційної інстанції погоджується із позицією судів при вирішенні цього спору, що діти, коли це можливо, мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їм виховання в атмосфері любові і моральної, та матеріальної забезпеченості.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідноі з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Таким чином суди попередніх інстанцій, зважаючи на встановлені ними належним чином фактичні обставини у справі на підставі наданих доказів, враховуючи принципи диспозитивності, змагальності та пропорційності, а також з урахуванням найкращих інтересів дітей дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визначення відповідних днів та годин побачень з дітьми (сином та дочкою).